Ухвала суду № 103040535, 01.02.2022, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 4-с/593/1/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2022 р.

Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Музики Я.М.

при секретарі Лещук Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення державного виконавця Бережанського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ),-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії, рішення державного виконавця та просить поновити строк на оскарження постанови від 14.12.2021 року ВП №47235527 головного державного виконавця Горина В.В. Бережанського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про опис та арешт майна (коштів) боржника та постанови від 22.12.2021 року ВП №47235527 головного державного виконавця Горина В.В. Бережанського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а також просить визнати протиправними та скасувати вищезазначені постанови, оскільки вони є незаконними.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, однак ним подано заяву у якій просив розглядати дану справу без його участі, заявлені вимоги підтримує та просить їх задоволити.

У судове засіданні не з`явився представник заінтересованої особи Бережанського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), однак начальником Пересадою С.С. на адресу суду подано письмове заперечення, у якому просить відмовити у задоволенні вимог скаржника.

У судове засідання не з`явився представник стягувача ТзОВ Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп», однак директором Скребець О.С. на адресу суду надіслано письмові пояснення у яких просить відмовити у задоволенні скарги в частині визнання протиправними та скасування постанов від 14.12.2021 року ВП №47235527 та від 22.12.2021 року ВП №47235527.

Суд проаналізувавши матеріали справи, прийшов до наступного висновку, -

Судом встановлено, що на виконанні в Бережанському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № за АСВП 47235527 з примусового виконання виконавчого листа №2/593/378/2014 виданого 27.02.2015 р. Бережанським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Надра» 52048,52 дол.США заборгованості за кредитним договором №118/2008-ф від 02.03.2007 року, що згідно курсу НБУ становить 674234,08 грн. Згідно договору іпотеки ВЕЕ 519342 від 05.03.2007 р. предметом іпотеки по даному договору є земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий № 6120410100:04:013:0059 та будинок, житловий, незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .

Боржнику ОСОБА_2 було відомо про відкриття виконавчого провадження про, що свідчать його апеляційні оскарження та надані пояснення щодо виконання рішення суду, які містяться в матеріалах виконавчого провадження.

В ході примусового виконання державним виконавцем вчинено запити реєструючих установ з метою виявлення майна та доходів боржника. Згідно відповідей наданих на запити державного виконавця виявлено, що боржнику належить, на праві власності, земельна ділянка по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6120410100:04:013:0059 та будинок, житловий, незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1 , а також встановлено, що боржник одержує пенсію, з якої згідно постанови державного виконавця проводиться стягнення, з примусового виконання виконавчого листа 2/593/378/2014 від 27.02.2015р. виданого Бережанським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра 3575,35 грн. із сплаченого судового збору.

З метою опису іпотечного майна державним виконавцем неодноразово було здійснено виїзди за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем розташування іпотечного майна, з метою виконання рішення суду, про що свідчать акти державного виконавця.

Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пунктами 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлено принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Відповідно до ст.1 Закону України" Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до нього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 13 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб. Про те в даному випадку державний виконавець не проводив опис рухомого майна боржника.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не раніше двадцять другої години,

якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Згідно з ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечень своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. Закону України «Про виконавче провадження»).

В матеріалах справи наявні докази надсилання боржнику вимог виконавця про вчинення виконавчих дій по опису іпотечного майна про час та дату яких було належним чином повідомлено ОСОБА_3 , тобто боржник знав про вчинення державним виконавцем дій та заходів, спрямованих на звернення стягнення на іпотечне майно.

Враховуючи вище наведене та наявність технічної документації земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6120410100:04:013:0059 та будинок, житловий, незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 та згідно договору іпотеки, ВЕЕ 519342 від 05.03.2007 р. є предметом іпотеки, 14.12.2021 р. державним виконавцем складена постанова про опис та арешт даного майна боржника, також проведена фото фіксації даного майна. Дана постанова складена згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», із залучення понятих та надіслана сторонам до відома.

Державним виконавцем проводився опис житлової будівлі та земельної ділянки, доступ до яких був необмежений, тому примусове входження до житла не проводилось.

Також державним виконавцем керуючись вимогами статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме для проведення експертної оцінки арештованого нерухомого майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Ст. 39 Закону України “Про іпотеку” передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України “Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження”, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Одним із способів перешкоджання звернення стягнення на нерухоме житлове приміщення боржника, в тому числі об`єкти обтяжені іпотекою, є реєстрація в такому приміщенні місця проживання дитини, як правило не члена сім`ї боржника.

В органах уповноважених на виконання судових рішень склалася неоднозначна практика щодо передачі на реалізацію вказаних приміщень. В переважній більшості, керуючись статтею 18 Закону України “Про охорону дитинства”, пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 посадові особи органів державної виконавчої служби не розпочинають примусове звернення стягнення на нерухоме майно посилаючись на відсутність дозволу органу опіки та піклування.

Такі дії органів державної виконавчої служби порушують принцип обов`язковості судових рішень, зачіпають інтереси стягувачів, суперечать законодавству України та сформованій судовій практиці.

У пункті 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, «що згідно зі статтею Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письма зобов`язання.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у разі укладення правочинів які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування укладення таких правочинів.

У зв`язку з наведеним необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду про звернення стягнення, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якому право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів.

Зазначена позиція підтверджується також матеріалами судової практики, а саме: ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 вересня 2015 року у справі 6-39908св14; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 липня 2015 року у справі №6-8741св15; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 лютого 2014 року №6-45859св13; постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №761/4494/13-ц; постановою Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №367/2506/15-ц.

Окрім цього, необхідно відзначити, що у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №367/2506/15-ц суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно постанови Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі №189/224/15-ц під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Тобто особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Таким чином наявність факту реєстрації дітей в предметі іпотеки не означає автоматичну неможливість звернення стягнення на дане майно.

Враховуючи вище викладене державний виконавець проводив заходи примусового виконання рішення №2/593/378/2014 виданого 27.02.2015 р. Бережанським районним судом Тернопільської області, в межах - законодавства.

У зв`язку із вищевикладеним, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, рішення державного виконавця Бережанського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись: ст. ст. 447, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, рішення державного виконавця Бережанського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області, який ухвалив оскаржувану судову ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя Я.М. Музика