Ухвала суду № 10303961, 30.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2010 р. м. КиївК-6912/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: Шпірук Л.П.;

розглянувши касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Житомирської області від 02.10.2006 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р.

у справі №11/77 «НА»

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»

доБердичівської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМСК»(далі по тексту позивач, ТОВ «АМСК») звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Бердичівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 02.10.2006 р. у справі №11/77 «НА»(суддя Маріщенко Л.О.), яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. (головуючий суддя Майор Г.І., судді Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2005 року №0003262301/0 в частині донарахування податкового зобовязання у розмірі 2586359 грн. та штрафних санкцій в сумі 2327724 грн.

Бердичівська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Житомирської області від 02.10.2006 р. та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. у справі №11/77 «НА», звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Бердичівської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2005 року Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003262301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4955 678 грн., в тому числі: 2608 063 грн. основного платежу та 2 347615 грн. штрафних (фінансових) санкцій. (Оскаржується в частині донарахування податкового зобовязання у розмірі 2586359 грн. та штрафних санкцій в сумі 2327724 грн.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АМСК»за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2004 р.»від 12.04.2005р. №466/23-01/13555834 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Житомирській області»придбане за пільговим режимом устаткування та обладнання використовувалось не на цілі передбачені інвестиційним проектом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області»позивачем створено інвестиційний проект «Організація виробництва молока за технологією «Тетра Пак»у м. Бердичеві Житомирської області, який був затверджений рішенням Ради з питань територій пріоритетного розвитку від 28.12.2000 р. за №20 та укладено договір на його реалізацію.

На виконання умов інвестиційного проекту ТОВ «АМСК»ввезено на територію України технологічні лінії для обробки та переробки молока загальною вартістю 11197200 грн., сума умовно нарахованого та несплаченого при митному оформленні ПДВ становить 2586359,17 грн.).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирської області»та договором на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 28.12.2000 р. під час реалізації проекту інвестору надавалась пільга, а саме, звільнення від сплати ПДВ при ввозі устаткування, обладнання та комплектуючих до них.

За умов зазначеного договору позивач (інвестор) зобов'язався з метою реалізації інвестиційного проекту отримати обладнання та кредитні кошти, придбати технологічну лінію по переробці та упаковці молока, здійснити монтажні та пусконалагоджувальні роботи, набір персоналу та виробництво молока за технологією «Тетра-Пак», передбаченої інвестиційним договором. Крім того, позивач зобов'язався забезпечити цільове використання сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання, що ввозяться в Україну для реалізації інвестиційного проекту.

Під час проведення перевірки, податковим органом встановлено, що обладнання, ввезене на митну територію України, для впровадження інвестиційного проекту «Організація виробництва молока за технологією «Тетра-Пак» знаходиться в запакованих дерев'яних та картонних ящиках, великогабаритне обладнання без упаковки та розташоване на виробничому майданчику ВАТ «Агромаш».

У звязку з чим, на думку податкового органу, товариство неправомірно користується пільгою з податку на додану вартість, оскільки не проводило монтажу та налагодження обладнання, як передбачалось інвестиційним договором, тобто має місце нецільове використання обладнання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що оскільки придбане позивачем для впровадження інвестиційного проекту обладнання взагалі не використовувалось, а знаходилось на відповідальному зберіганні, позивач не порушив вимог статті 9 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області»щодо його використання не на цілі передбачені інвестиційним проектом.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного зясування обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області»до суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів, затверджених у встановленому цим Законом порядку, застосовується запроваджений цим Законом спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та надаються передбачені цим Законом пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та плати за землю. А згідно ч. 3 цієї статті у разі нецільового використання зазначених матеріалів, сировини, устаткування, обладнання та комплектуючих до них платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито у встановленому законодавством порядку.

Однак, всупереч вимогам ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України судами попередніх інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились заперечення податкового органу проти позову, які обґрунтовувались тим, що ввезене позивачем на митну територію України обладнання було ним відчужено згідно договору купівлі-продажу №007 від 15.03.2005 року. Однак суди не витребували від податкового органу доказів, які підтверджують вказані доводи, або якщо надані докази були недостатніми, з власної ініціативи не витребували докази, які підтверджують або спростовують наведені обставини.

Поряд з цим, це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті, оскільки за змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області»у разі нецільового використання зазначених матеріалів, сировини, устаткування, обладнання та комплектуючих до них, платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито у встановленому законодавством порядку.

Вимога щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, судами всупереч приписам вказаної норми не зобовязано податковий орган надати в необхідному обсязі докази на обґрунтування своїх доводів та не витребувано необхідних доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки попередніх судових інстанцій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Житомирської області від 02.10.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. у справі №11/77 «НА»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 02.10.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. у справі №11/77 «НА»скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.