Ухвала суду № 10303907, 30.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2010 р. м. КиївК-25845/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.

у справі №АС-03/506-05

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еллакс»

доДержавної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еллакс»(далі по тексту позивач, ТОВ «Еллакс») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у Московському районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. у справі №АС-03/506-05 (головуючий суддя Григоров А.М., судді Подобайло З.Г., Мінаєва О.М.), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. (головуючий суддя Олійник В.Ф., судді Кравець Т.В., Твердохліб А.Ф.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0002402602/0 від 21.12.2004 року, №0002402602/1 від 12.01.2005 року, №0002402602/2 від 24.03.2005 року та №0002402602/3 від 08.06.2005 року.

ДПІ у Московському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі №АС-03/506-05, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Московському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2004 року ДПІ у Московському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0002402602/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 65 010 грн., в тому числі: 59 100 грн. основного платежу та 5 910 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до ДПІ у Московському районі, ДПА у Харківській області та ДПА України, скарги позивача залишено без задоволення, прийнято податкові повідомлення рішення №0002402602/1 від 12.01.2005 року, №0002402602/2 від 24.03.2005 року та №0002402602/3 від 08.06.2005 року, які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобовязань не відрізняється від оскарженого позивачем рішення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Еллакс»за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р.»від 16.12.2004р. №214/26-2/22701341 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2004 року на 59100 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

При цьому, за визначенням п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати користування такими коштами.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що висновки податкового органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток у зязку з не включенням ним до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги не є підтвердженими, оскільки відповідачем при проведенні перевірки безпідставно не було прийнято до уваги всіх документів, що підтверджують здійснення його господарської діяльності за період IV кв. 2003 р. - III кв. 2004 р. на загальну суму 257 391,05 грн., які відносяться до складу валових витрат, а саме: за оренду автобусів на суму 20 833,33 грн. (ПДВ 4 166,67 грн.), за охорону на суму 2 170,00 грн. (ПДВ 434,00 грн.), послуги електрозв'язку 112,67 грн. (ПДВ 22,53 грн.), послуги по оформленню та обліку товарного кредиту на суму 6 140,83 грн. (ПДВ 1 228,17 грн.), оренда автобусів на суму 20 833,33 грн. (ПДВ 4 166,67 грн.), охорона на суму 2 030 грн. (ПДВ 406,00 грн.), послуги по оформленню та обліку товарного кредиту на суму 3 037,50 грн. (ПДВ 607,5 грн.), оренда автобусів на суму 1 4850 грн., техобслуговування автомобілів на 400,0 грн., послуги зв'язку на 90,11 грн. (ПДВ 18,02 грн.), послуги електрозв'язку 94,45 грн. (ПДВ 18,89 грн.), охорона на суму 2 100 грн. (ПДВ 420,00 грн.), техобслуговування автомобілів на 89 000 грн. (ПДВ 17 800 грн.), послуги по перевезенню на 408 грн., охорона на суму 2 170 грн. (ПДВ 434 грн.), відсотки по кредиту на суму 5 409,84 грн., послуги банка 287,56 грн., послуги банка 38,46 грн., техобслуговування автомобілів на 72 500 грн. (ПДВ 14 500 грн.), пасажирські перевезення на 408,0 грн., охорона на суму 2 170 грн. (ПДВ 434,0 грн.), відсотки по кредиту на суму 5 590,16 грн., техобслуговування автомобілів на 400 грн., послуги банку на 186,08 грн., послуги банку на 73,69 грн., відсотки по кредиту на суму 5 590,16 грн., послуги зв'язку 58,88 грн. (ПДВ 11,78 грн.) та пасажирські перевезення на 408 грн.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що податок на додану вартість у складі вищевказаних витрат включено до податкового кредиту за вказаний період, а порушень його формування податковим органом в Акті перевірки не встановлено.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що з урахуванням факту заниження підприємством валових витрат та факту підтвердження податкового кредиту, що впливають на обєкт оподаткування податком на прибуток за перевіряємий період, а саме факту заниження позивачем валових витрат на суму 257391,05 грн., прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі №АС-03/506-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі №АС-03/506-05 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі №АС-03/506-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.