Рішення № 103038656, 01.02.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5345/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

01 лютого 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач – Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»

(79040, м. Львів, вул. Д. Апостола,1, ЄДРПОУ 05506460)

до

відповідачі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 )

про стягнення заборгованості,

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить стягнути з відповідачів солідарно: заборгованість за період з 01.06.2019 року по 31.06.2020 року у сумі 18812,57 гривень за централізоване опалення, 1695,77 гривень – інфляційні втрати, 1486,42 гривень – 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Галицького районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу №09-8279 про стягнення заборгованості з відповідачів. За заявою відповідача суд скасував судовий наказ №461/7810/20 від 09.10.2019 року. Позивач зазначає, що відповідачі зареєстровані та являються співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 та є споживачами послуг, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго». За відповідачами зареєстровано особовий рахунок № НОМЕР_1 . Однак, відповідачі в період з 01.06.2019 року по 31.06.2020 року не сплачують витрат за надання послуг з централізованого опалення в добровільному порядку, не виконують своїх зобов`язань щодо оплати послуг, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 18812,57грн. Окрім того, представник позивача зазначила, що неправомірні дії боржників призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2021 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні 22 листопада 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_6 .

Представник позивача подала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідачі неодноразово не з`являлися в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідачів є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки ЛMKП «Львівтеплоенерго» №5 від 22.07.2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_4 , відповідно користуються послугами з централізованого опалення.

Згідно витягу №198211807 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.01.2020 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Враховуючи вищевикладене, діючим законодавством обов`язок по оплаті комунальних платежів, покладений не лише на осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі, але й на кожного з співвласників. У разі ухилення співвласника від виконання своїх зобов`язань по оплаті за комунальні послуги, інші співвласники, які оплачують ці послуги, мають право на стягнення коштів, сплачених ними з співвласника, який таку оплату не проводить.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.13 даного Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про житло-комунальні послуги», договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житло-комунальні послуги», з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

На виконання даних вимог Закону, ЛМКП «Львівтеплоенерго» підготовлено та направлено на адресу відповідачів для підписання договір приєднання, що підтверджується супровідним листом №09-5523 від 10.05.2016 року, повідомленням про отримання рекомендованого листа та фіскальним чеком ВПЗ Львів-40 про направлення.

Також, з текстом даного договору приєднання можна ознайомитися на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго», який разом з усіма чинними додатками та тарифом був опублікований в засобах масової інформації.

Проте, станом на день звернення до суду, як зазначає позивач, договір приєднання відповідачами не підписаний.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житло-комунальні послуги», якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Крім цього, факт існування відносин щодо надання та отримання послуг між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2020 року у справі №461/8789/19.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року в справі №302/1315/14-ц, та в постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №6-2864цс15).

Факт надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 , також підтверджується актами про включення системи теплопостачання від 22.10.2014 року, 09.10.2015 року, 11.10.2016 року, 10.10.2017 року, 22.10.2018 та 29.10.2019 року.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання споживачами зобов`язання по оплаті наданих послуг, станом на 22.07.2020 року борг визначений в наступних розмірах та складається з наступного: централізоване опалення – 18812,57 грн., інфляційні втрати - 1695,77 грн. та 3% річних – 1486,42 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за послуги з центрального опалення, розрахунком інфляційних витрат та річної процентної ставки.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості чи про неналежне наданням послуг суду не надано.

Оцінюючи доводи позивача адресовані до ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що в цій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, ОСОБА_6 , у встановленому законом порядку, оформила право власності на майно, яке заповів їй ОСОБА_3 . Зокрема, суд враховує, що підтвердженням того, що особа прийняла спадщину являється свідоцтво про право власності за заповітом, копію якого суду надано не було, відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_4 .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи та встановленими в ході розгляду справи обставинами, а відповідачами такі доводи позивача спростовані не були, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ?

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.06.2019 року по 31.06.2020 року у сумі 18812,57 гривень за централізоване опалення, 1695,77 гривень – інфляційні втрати, 1486,42 гривень – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» суму сплаченого судового збору в розмірі по 454 гривні, з кожного.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола,1, ЄДРПОУ 05506460).

Відповідачі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 07 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.