Рішення № 10303305, 06.07.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2010 Справа № 4/94-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Херсонська меблева фабрика"

м.Херсон

до малого колективного підприємства "Алеко" м.Херсон

про стягнення 54.369грн.75коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Кузнєцова Н.Д.

від відповідача - директор Балабай Ю.О.

                                                  в с т а н о в и в:

          Закрите акціонерне товариство "Херсонська меблева фабрика" (позивач по справі) звернулося з позовом до малого колективного підприємства "Алеко" (відповідач) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.06.2010року, просить стягнути 34.485грн.94коп. основного боргу, 2.039грн.99коп. втрат від інфляції, 468грн.16коп. –3% річних, 1.271грн.21коп. пені та 15.753грн.97коп. штрафу за несвоєчасне перерахування грошових коштів.

          Позивач зазначає, що відповідач не виконував своїх обов'язків за законом та договором оренди від 01.09.2008року щодо здійснення розрахунків за оренду приміщень складу та площадки загальною площею 179,8кв.м., які розташовані в будівлі Ц-1 за адресою м.Херсон, Миколаївське шосе №23.

          Відповідач позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що ним сплачено 3000грн.00коп. в березні 2010року, що не враховано позивачем. Він просить звільнити його від сплати пені та штрафу, посилаючись на тяжке фінансове становище та збитковість підприємства.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.          

01 вересня 2008року між закритим акціонерним товариством "Херсонська меблева фабрика" (позивач по справі) та малим колективним підприємством "Алеко" (відповідач) укладено договір оренди згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивачем передано приміщення складу та площадки загальною площею 179,8кв.м., які розташовані в будівлі Ц-1 за адресою м.Херсон, Миколаївське шосе №23.

Факт передачі майна підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюються договором найму.

При цьому, відповідно до ч.1, 4 ст.286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю в строки, визначені договором, незалежно від наслідків господарської діяльності .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм закону, відповідач повинен виконувати зобов'язання передбачені договором оренди від 01.09.2008року, в тому числі і щодо порядку та розміру перерахування орендної плати.

Пунктами 3.1, 3.2 договору оренди від 01.09.2008року встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату в погодженому розмірі –2.978грн.00коп. в місяць, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції. При цьому орендна плата відповідно до пункту 3.8 договору перераховується щомісячно не пізніше 10 числа поточного (звітного) місяця. Крім цього пунктами 3.4, 3.5, 3.6 договору сторони передбачили обов'язок відповідача також окремо сплачувати комунальні платежі на підставі рахунків позивача.

Відповідно до наданих доказів по справі та розрахунку позивача, відповідач не виконував своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за оренду майна. Його борг станом на 11.03.2010року становить 34.485грн.94коп., що підтверджується також і актом звірки розрахунків станом на 15.03.2010року.

13.03.2010року відповідачем сплачено 3.000грн.00коп, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №131, однак зазначена сума не була врахована позивачем при зверненні з позовом, тому провадження у справі в частині стягнення 3.000грн.00коп. припиняється на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України

          Доказів погашення решти суми позову –31.485грн.94коп, відповідач суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 31.485грн.94коп.

          Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення 2.039грн.99коп. втрат від інфляції та 468грн.16коп. –3% річних також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При укладенні договору оренди сторони пунктом 7.1 узгодили відповідальність за несвоєчасне перерахування орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від несплаченої в строк суми.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України.

          Отже, виходячи із вимог вищенаведених норм та змісту договору оренди щодо стягнення пені (п. 7.1), суд дійшов висновку, що сторонами не зазначено протягом якого періоду нараховується пеня (за весь період прострочення платежу, або протягом певної кількості днів, інше). Договором зазначено, що стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не зазначено за який саме період вона береться.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1.271грню21коп. пені задоволенню не підлягають.

          Розглядаючи позовні вимоги про стягнення штрафу суд виходить із наступного.

          Пунктом 7.2 договору оренди від 01.09.2008року встановлено обов'язок відповідача сплатити штраф в розмірі 50% від несвоєчасно сплаченої орендної плати, якщо прострочення внесення платежів становить більш ніж 10 днів. На підставі зазначеного пункту позивачем нараховано 15.753грн.97коп, що становить 50% від суми боргу.

          Частиною 1 статті 233 ГК України надано суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Таке ж право надане суду і п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

З урахуванням зазначених норм закону, враховуючи тяжкий майновий стан відповідача, що підтверджується наданими ним фінансовими звітами, а також те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно з основним боргом, суд відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшує розмір нарахованого позивачем штрафу на 80%. Стягненню підлягає 20% штрафу, що становить 3.150грн.80коп.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача судом стягується 31.485грн.94коп. основного боргу, 2.039грн.99коп. втрат від інфляції, 468грн.16коп. –3% річних, 3.150грн.80коп. штрафу.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.84-85 ГПК

України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з малого колективного підприємства "Алеко" м.Херсон вул.Суворова, 43, Миколаївське шосе № 23 ідентифікаційний код 14117622 (інші реквізити суду невідомі) на користь закритого акціонерного товариства "Херсонська меблева фабрика" м.Херсон Миколаївське шосе, 23 ідентифікаційний код 00274984 (інші реквізити суду невідомі) - 31.485грн.94коп. основного боргу, 2.039грн.99коп. втрат від інфляції, 468грн.16коп. –3% річних, 3.150грн.80коп. штрафу, 497грн.48коп. витрат по сплаті державного мита та 215грн.95коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.                              

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3.000грн.00коп. основного боргу.

          4. В решті суми позову відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                            Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК

                                                            України і підписано 08.07.2010року.