Ухвала суду № 10303195, 18.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2010 р. Справа № 3/52

За позовом Приватне підприємство «Мега-Оліс»

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Башарівське»

про стягнення заборгованості в сумі 17240,50 грн.

за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Башарівське»

до відповідача Приватне підприємство «Мега-Оліс»

про визнання нікчемних умов частини договору поставки№0203/10-2 від 02.03.2010 року недійсними.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Трошкін С.А. (довіреність №1201-10 від 12.01.2010 року)

від відповідача : представник не з’явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.06.2010 року по 18.06.2010 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Мега-Оліс»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Башарівське»про стягнення 15408 грн. 34 коп. заборгованості за користування товарним кредитом, 743 грн. 75 коп. пені та 1088 грн. 41 коп. річних.

Відповідач після оголошення перерви з 15.06.2010 року по 18.06.2010 року у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про, що свідчить підпис представника ПСП «Башарівське»в протоколі судового засідання від 15.06.2010 року, причин неявки у судове засідання не повідомив. У відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав зазначивши наступне: відносини, що виникли між ПСП «Башарівське»та ПП «Мега-Оліс»внаслідок укладення договору поставки №0303/10-2 є продажем товару в кредит. Відповідно до п.2 ст.694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто для продажу товару в кредит суттєвим є визначення ціни товару. Вона визначається тільки на момент продажу, тобто укладення договору поставки і за загальним правилом не може переглядатися сторонами протягом строку дії договору. Законом не встановлено можливості зміни ціни на товар, проданого в кредит, проведення перерахунку ні в сторону збільшення, ні в сторону зменшення. Проведення перерахунку можливе за згодою сторін, додатковою угодою підписаною двома сторонами. В односторонньому порядку зміна ціни на товар (в сторону збільшення або в сторону зменшення ) є незаконною з огляду на вимоги Закону.

Відносини, що виникають між покупцем та продавцем при продажу товару в кредит йменуються ще відносинами комерційного кредиту. Тому при їх регулюванні слід мати на увазі положення ст.1057 ЦК із якої вбачається, що комерційне кредитування здійснюється тільки у межах відповідного зобов'язання з реалізації товару, виконання робіт або надання послуг за цінами, що діють на день укладення договору. До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей ЦК (ст.ст.1054-1056), що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики. Будь-яке збільшення суми кредитування, що підлягає поверненню, є неприпустимим.

З огляду на п.5.2 Договору вбачається, що даний пункт суперечить Закону, суті договору поставки, продажу товару в кредит та суті зобов'язання за цим договором.

Із самого договору поставки вбачається, що Продавець наділений вагомими засобами захисту своїх майнових інтересів, які передбачені ст.625 ЦК України та у п.5.2, п.5.3, п.8.1-8.3 Договору, що не відповідають вимогам Закону щодо продажу товару в кредит ст.694 ЦК України) яка визначає умови та порядок укладення договору поставки товару в кредит.

Пунктом 8.2 у Договорі відповідач наділений невластивою для продажу товару в кредит (комерційного кредиту) функцією в односторонньому порядку збільшувати ціну на проданий товар в кредит за рахунок індексації платежу. Такого визначення та механізму її застосування не містить ні одна норма Закону, тим більше при виконанні господарських договорів та розрахунках за договорами поставки товару в кредит є індексація, яку слід розуміти як це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм. Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація - це встановлений законами та іншими нормативно - правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності грошових доходів. Відповідно до ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях. Сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції - це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Проте відповідно до платіжних доручень №59 від 09.03.2010 року, №87 від 25.03.2010 року, №100 від 07.04.2010 року ПСП «Башарівське»повністю розрахувалося за придбаний товар в кредит, цього не заперечує і сам позивач у своїй заяві.

Згідно п.2 ст.189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Таким чином, умови Договору, визначені у п.5.2 цього Договору, обмежують в договорі поставки №0203/10-2 від 02.03.2010 року права ПСП «Башарівське»як покупця порівняно з правами, встановленими ЦК України ГК України та типовими умовами договору купівлі продажу товару в кредит (комерційного кредиту) та не можуть нести в собі ніяких правових навантажень для ПСП «Башарівське».

Щодо суми пені на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 743,75 грн. відповідач зазначив, що штрафна неустойка у вигляді пені в сумі 743,75 грн., про яку йдеться у пункті 8.1 Договору, нарахована із посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань №543/96 від 22.11.1996 року. Даний Закон застосовується контролюючими органами при застосуванні штрафних та фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення фінансової дисципліни та несвоєчасну оплату податків та інших обов'язкових платежів. Позивач не являється контролюючим органом, а ПСП «Башарівське»у даному випадку не прострочило платіж до бюджету. Тому штрафна неустойка у вигляді пені в сумі 743,75 грн. є безпідставною і не підлягає стягненню. При цьому, на думку відповідача, наданий позивачем розрахунок суми боргу не дає можливості встановити дійсну суму заборгованості за порушення ПСП «Башарівське»п.8.1 Договору.

Щодо суми процентів на прострочену заборгованість по товарному кредиту в розмірі 1088,41 грн. відповідач зазначив, що проценти в сумі 1088,41 грн., про які йдеться у п. 8.2 Договору, є платою за користування чужим товаром, яка не є обов’язковою і може не встановлюватися договором. Ці проценти відповідно до ст.694 ч.5 ЦК України стягуються за правилами ст.536 ЦК України, тобто при наявності вини боржника. Відповідачем не наведено будь-яких фактів щодо свідомого ухилення ПСП «Башарівське»від сплати основного боргу. Борг по основному платежу систематично погашався і був повністю погашений ще до призначення справи до розгляду, а та незначна затримка по оплаті склалася не з вини ПСП «Башарівське», а у зв'язку із погіршенням економічної ситуації в державі і відсутності у підприємства вільних обігових коштів.

Зважаючи на вищевикладене, ПСП «Башарівське»є вільним від зобов'язання сплати процентів в сумі 1088,41 грн. При цьому, на думку відповідача, наданий позивачем розрахунок суми боргу не дає можливості встановити дійсну суму заборгованості за порушення ПСП «Башарівське»п.8.2 Договору.

В судовому засіданні представником Приватного підприємства «Мега-Оліс»подано суду клопотання про уточнення позовних вимог з доказами надіслання вказаного клопотання відповідачу; позивач за первісним позовом просить суд стягнути на його користь 15910 грн. 35 коп. за користування товарним кредитом, 771 грн. 94 коп. пені та 1129 грн. 67 коп. річних. Вказане клопотання прийняте судом до розгляду. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у позовній заяві з врахуванням уточнення позовних вимог.

ПСП «Башарівське»подано суду зустрічну позовну заяву, у якій просить нікчемні умови Договору поставки №0203/10-2, укладеного між Приватним підприємством «Мега-Оліс»та Приватним сільськогосподарським підприємством «Башарівське»від 02.03.2010 року, що викладені у п.п.5.2, 5.3 цього Договору, визнати недійсними. Ухвалю господарського суду Рівненської області зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним.

ПСП «Башарівське»зустрічні позовні вимоги мотивує наступним: відносини, що виникли між ПСП «Башарівське«та ПП «Мега-Оліс»внаслідок укладення договору поставки № 0203/10-2 є продажем товару в кредит. Відповідно до п.2 ст.694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто для продажу товару в кредит суттєвим є визначення ціни товару. Вона визначається тільки на момент продажу, тобто укладення договору поставки і за загальним правилом не може переглядатися сторонами протягом строку дії договору.

Законом не встановлено можливості зміни ціни на товар, проданого в кредит, чи проведення перерахунку ні в сторону збільшення , ні в сторону зменшення.

Проведення перерахунку можливе за згодою сторін, додатковою угодою підписаною двома сторонами. В односторонньому порядку зміна ціни на товар (в сторону збільшення або в сторону зменшення ) є незаконною з огляду на вимоги Закону.

Відносини, що виникають між покупцем та продавцем при продажу товару в кредит йменуються ще відносинами комерційного кредиту. Тому при їх регулюванні слід мати на увазі положення ст.1057 ЦК із якої вбачається, що комерційне кредитування здійснюється тільки у межах відповідного зобов'язання з реалізації товару, виконання робіт або надання послуг за цінами, що діють на день укладення договору. До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей ЦК (ст.ст.1054 -1056), що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики. Будь-яке збільшення суми кредитування, що підлягає поверненню, є неприпустимим.

З огляду на п.5.2, п. 5.3 Договору вбачається, що даний пункт суперечить Закону, суті договору поставки, продажу товару в кредит та суті зобов'язання за цим договором.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що умови Договору, визначені у п.п.5.2, 5.3 цього Договору, обмежують в договорі поставки №0203/10-2 від 02.03.2010 року права ПСП «Башарівське»як покупця порівняно з правами, встановленими ЦК України та типовими умовами договору купівлі-продажу товару в кредит (комерційного кредиту). Пункти 5.2., 5.3 Договору, як окремих частин правочину, мають дефекти, які суперечать вимогам Закону. Визнання п.5.2, 5.3 Договору недійсними у зв'язку із тим, що дані пункти обмежують цивільні права ПСП «Башарівське»та погіршують його становище, не може спричинити недійсність правочину в цілому, оскільки ці питання в іншій частині Договору врегульовані цивільним законодавством і такий правочин міг бути та мав би бути вчинений і без умов, передбачених у п.5.2, п.5.3 Договору. Таким чином Договір (його частина - п.5.2., п.5.3.) є нікчемним правочином, так як умови, викладені у п.5.2., п.5.3 даного Договору є нікчемними, а пунктом 4 ст.216 ЦК України забороняється сторонам змінювати законодавчі положення щодо правових наслідків нікчемного правочину.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ПП «Мега-Оліс»позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Між Приватним підприємством «Мега-Оліс»(надалі –Постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Башарівське»(надалі - Покупець) укладено Договір поставки №0203/10-2 від 02 березня 2010 року (надалі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов’язався поставити та передати зі складу Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідно до п.1.1 Договору найменування продукту - нафтопродукти в асортименті.

Відповідно до п.1.2 документ на товар, які Постачальник повинен передати Покупцю - накладні є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2 загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються Постачальником.

Відповідно до п.2.3 Договору загальна сума поставки становить 200000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.5.1 Договору Покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом (3) трьох календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1. даного Договору, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п.5.3. даного Договору.

Відповідно до п.5.3. сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання.

Відповідно до п.5.4. Договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, Покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного Договору.

На виконання умов договору згідно накладної на відвантаження товару №РН-0000106 від 03.03.2010 року (довіреність №9 від 03.03.2010 року) Постачальник поставив та передав Покупцю товар на загальну суму 72201,00 грн..

Основний борг відповідачем оплачений, на суму 72201,00 грн., що стверджується платіжним дорученнями від 12.03.2010 року на суму 25000,00 грн., від 25.03.2010 року на суму 22000,00 грн., від 07.04.2010 року на суму 25201,00 грн. та копіями виписок з банківського рахунку ПП «Мега-Оліс».

ПСП «Башарівське»заперечило щодо визначення моменту оплати заборгованості та правильності нарахування штрафних санкцій. Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ПСП «Башарівське»своєчасно не виконало умови оплати товару, передбачені Договором.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може встановлюватися обов'язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. У такому випадку має місце продаж товарів у кредит.

Договором купівлі-продажу може встановлюватися обов'язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. У такому випадку має місце продаж товарів у кредит. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту (ст.1057 ЦК).

Відповідно до ст.1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання. Особливість комерційного кредитування полягає в тому, що надання комерційного кредиту зазвичай не потребує укладення окремого кредитного договору, а здійснюється за умовами іншого цивільно-правового договору (купівлі-продажу, підряду тощо).

В даному випадку зобов’язання сторін виникли з договору купівлі-продажу товарів в кредит, відтак відповідно до положень ч.2 ст.1057 ЦК України, регулюються положеннями ст.694 ЦК України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Ст.536 Цивільного кодексу України, містить положення про те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що проценти за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно п.5.3.договору №0203/10-2 від 02.03.2010 року сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання.

Відповідач користувався товарним кредитом з 03.03.2010 року по 06.04.2010 року (34 дні), однак оплату за користування товарним кредитом здійснив не вчасно. З огляду на вищевказане Приватним підприємством «Мега-Оліс»на підставі п.п.5.2., 5.3., 8.1., 8.2 Договору №0203/10-2 від 02.03.2010 pоку було здійснено донарахування відсотків за користування товарним кредитом, річних, пені.

Позивачем нараховано відповідачу 15910 грн. 35 коп. за користування товарним кредитом за період з 03.03.2010 року по 06.04.2010 року, розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Відповідно до п.8.1. при невиконанні чи неналежному виконанні умов Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно положень ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 06.03.2010 року по 06.04.2010 року в розмірі 771 грн. 96 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.2 Договору в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано відповідачу 30% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 06.03.2010 року по 07.04.2010 року в розмірі 1129 грн. 67 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги що стягнення з відповідача 15910 грн. 35 коп. заборгованості за користування товарним кредитом, 771 грн. 94 коп. пені та 1129 грн. 67 коп. річних є доведеним, обґрунтованим, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з огляду на наступне: у зустрічній позовній заяві позивач стверджує, що п.5.2, п.5.3 Договору суперечать Закону, оскільки законодавством, що регулює товарне кредитування не встановлена можливість зміни ціни на товар, проданий в кредит чи проведення перерахунку ні в сторону збільшення, ні в сторону зменшення.

Такі твердження позивача за зустрічним позовом не відповідають дійсним умовам п.5.2. та 5.3. Договору та є надуманими, оскільки вказані пункти не містять положень, відповідно до яких сторони домовились про зміну ціни на товар. Пункти 5.2. та 5.3. Договору відповідають вимогам законодавства, що регулює продаж товарів в кредит (ст.694, 1054-1057 ЦК України) .

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним. Однак це не означає, що потреби в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним може й не виникнути. Така потреба може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину, якщо він нотаріально посвідчений, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він зареєстрований у державних органах тощо.

У таких випадках рішенням суду можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати реєстрацію тощо.

Нікчемними, зокрема, є правочини: а) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст.547 ЦК); б) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч.1 ст.219 ЦК); в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221 ЦК); г) укладені недієздатною фізичною особою (ст.226 ЦК); д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч.1 ст.224 ЦК); ж) які порушують публічний порядок (ст.228 ЦК).

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги Закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. За приписами статті 215 вказаного Кодексу (пункт 2) нікчемні правочини, це правочини, якщо їх недійсність встановлена Законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам Закону та не потребує визнання судом його нікчемним у позовному провадженні.

Пункти 5.2. та 5.3. Договору відповідають вимогам законодавства, що регулює продаж товарів в кредит та визнанню недійсними не підлягають.

Відповідно до положень ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача підлягають державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Башарівське” (35550, Рівненська область, Радивилівський район, с.Башарівка, код ЄДРПОУ 32005660, р/р 260063014547 в “Ощадбанк”, МФО 333368) на користь на користь Приватного підприємства “Мега-Оліс” (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 48а, р/р 260080131534 в ВАТ “БМ Банк” МФО 380913, код ЄДРПОУ 36112300) 15910 грн. 35 коп. заборгованості за користування товарним кредитом, 771 грн. 94 коп. пені та 1129 грн. 67 коп. річних, державне мито в розмірі 178 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "23" червня 2010 року