Ухвала суду № 103031768, 02.02.2022, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/1792/2022

Справа № 428/7646/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Олійник В.М., за участю секретаря Рудік Ю.Ю., прокурора Кожем`яки І.В., слідчого Лелюка Д.С., підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Циби Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Лелюка Д.С., погоджене прокурором у кримінальному провадження – начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури Луганської обласної прокуратури Кожем`якою І.В., винесене в кримінальному провадженні за № 12020130500000301 від 07.07.2020, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с.Нещеретове Білокуракинського району Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є інвалідом, не є депутатом, працює на посаді першого заступника начальника Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, за погодженням із прокурором, надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у відношенні ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020130500000301 від 07.07.2020, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам окремих громадян та державним інтересам.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №368-К від 15.07.2019 голови Державного агентства лісових ресурсів України призначено на посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п.п. 23 та 24 ст. 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує здійснення наземно-авіаційної охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, захист лісу від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу на території лісового фонду підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує виконання протипожежних, лісозахисних та інших лісоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. п. 1, 5 Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, державна лісова охорона (далі за текстом держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу. До посадових осіб держлісоохорони належать посадові особи Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства, згідно з додатком (у тому числі начальник обласного управління лісового та мисливського господарства).

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 Положення про державну лісову охорону метою діяльності держлісоохорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу. У своїй діяльності держлісоохорона керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами. Основним завдання держлісоохорони, серед іншого, є забезпечення охорони лісів від пожеж.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до розділу 1 Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке затверджене наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2018 №351, Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України та є його територіальним органом.

Відповідно до розділу 4 Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке затверджене наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2018 №351, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює таке:

-державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства;

- реалізує державну політику в галузі лісового і мисливського господарства та вносить Держлісагентству пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань реагування відносин у галузі ведення лісового мисливського господарства та полювання;

- координує діяльність підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Держлісагенства України, крім підприємств, установ, організацій, які безпосередньо підпорядковуються Держлісагенству.

Відповідно до розділу 10 Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства управління очолює керівник (начальник), який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держлісагенства за погодженням з Міністром та головою місцевої держадміністрації в установленому порядку.

Відповідно до розділу 11 Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства, керівник Управління:

- здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

- організовує та забезпечує виконання Управлінням відповідних актів законодавства, наказів Мінагрополітики України організаційно-розпорядчого характеру, доручень Міністра, його першого заступника та заступників, наказів Держлісагенства та доручень Голови Держлісагенства;

- звітує перед Головою Держлісагенства про виконання покладених на управління завдань та планів роботи;

- здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Розділом 1 Розподілу обов`язків між начальником, першим заступником начальника, заступником начальника та заступником начальника – начальником відділу фінансів та економіки Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.04.2016 №41 визначено, що начальник управління:

- здійснює керівництво діяльністю управління, колегією та підприємствами, що належать до сфери управління. Забезпечує виконання покладених на Управління завдань, видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання;

- аналізує виконання актів законодавства з питань, що належить до компетенції Управління. Представляє інтереси Управління у стосунках з державними органами, суб`єктами господарювання, громадянськими організаціями та іншими установами, громадянами відповідно до визначених завдань Управління;

- координує діяльність Управління у процесі виконання наданих повноважень з відповідними органами місцевого самоврядування, місцевою державною адміністрацією та організовує ефективну співпрацю з ними керуючись чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Статуту Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» (далі за текстом ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.04.2020 №130, ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства УРСР від 16.08.1990 №118 «Про перейменування Лисичанського лісгоспу в Сєвєродонецький лісгосп у Луганській області», зареєстроване рішенням виконкому Сєвєродонецької міської ради від 28.01.1992 за №45&1, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Статуту Державного підприємства «Новоайдарське лісомисливське господарство» (далі за текстом ДП «Новоайдарське ЛМГ»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України у березні 2017 №529, ДП «Новоайдарське ЛМГ» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 12.11.1997 №107 «Про вдосконалення структури управління лісовим і мисливським господарством Луганської області», зареєстроване розпорядженням голови Новоайдарського райдержадміністрації від 21.01.1998 за №31, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Таким чином, Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства є правоохоронним органом, а на його начальника ОСОБА_1 покладені організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим останній є службовою особою та працівником правоохоронного органу.

Також, враховуючи норми чинного законодавства, ОСОБА_1 як начальник Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, здійснюючи керівництво Управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, у тому числі щодо охорони лісів від пожеж, тобто є відповідальним за належне виконання Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства покладених на нього завдань.

Статтею 86 Лісового кодексу України визначено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Згідно зі ст. 90 Лісового кодексу України основним завданням державної лісової охорони є забезпечення охорони лісів від пожеж.

Частиною 2 ст. 22 глави 5 Кодексу цивільного захисту України визначено, що основними завданнями сил цивільного захисту є:

1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

3) гасіння пожеж;

4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

5) проведення піротехнічних робіт, пов`язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;

6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;

8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров`я;

9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;

10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.

Пунктом 3 глави 3 розділу 2 Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж (далі за текстом Статут), затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 квітня 2018 року № 340 визначено, що розвідку проводять керівники гасіння пожежі (далі за текстом КГП), начальники оперативних дільниць (далі за текстом НОД) та особи за дорученням КГП, НОД. За потреби проведення розвідки одночасно в різних напрямках створюється декілька розвідувальних груп. Кожна група очолюється особою за посадою не нижче ніж командир відділення але не менше ніж із двох осіб.

Відповідно до п. 2 глави 66 розділу 2 Статуту керівником гасіння лісової пожежі на території лісового фонду є старша посадова особа державної лісової охорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів і власників лісів, яка перебуває на пожежі.

Пунктом 3 глави 66 розділу 2 Статуту визначено, що пожежно-рятувальні підрозділи оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (далі за текстом ОРС ЦЗ) у районах виїзду залучаються для надання допомоги в гасінні пожеж на території лісового та природно-заповідного фонду в порядку, передбаченому мобілізаційно-оперативними планами ліквідації лісових пожеж, що розробляються лісогосподарськими підприємствами та спеціальними адміністраціями територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Пожежно-рятувальні підрозділи ОРС ЦЗ під час участі в гасінні пожежі на території лісового чи природно-заповідного фонду підпорядковуються в своїх діях КГЛП та залишають місце пожежі за його погодженням. Завдання пожежно-рятувальним підрозділам ОРС ЦЗ стосовно ліквідації пожежі ставить керівник гасіння лісової пожежі (далі за текстом КГЛП). Він визначає ділянки робіт, закріплює за пожежно-рятувальними підрозділами ОРС ЦЗ свого представника для технічного керівництва та підтримання зв`язку. Якщо КГЛП організував оперативний штаб на пожежі, до його складу включається представник від пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ. У разі загрози життю і здоров`ю особового складу або направлення пожежно-рятувального підрозділу ОРС ЦЗ диспетчером (радіотелефоністом) пункту зв`язку частини (далі за текстом ПЗЧ (ОКЦ) для гасіння інших пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (далі за текстом НС) (небезпечних подій) такий підрозділ залишає місце гасіння лісової пожежі, а старша за посадою особа цього пожежно-рятувального підрозділу ОРС ЦЗ інформує про прийняте рішення КГЛП.

Відповідно до п. 4 глави 66 розділу 2 Статуту якщо пожежно-рятувальний підрозділ ОРС ЦЗ першим прибув до місця виникнення пожежі на території лісового або природно-заповідного фонду, старша за посадою особа, яка має допуск до самостійного виконання обов`язків КГП, повинна організувати гасіння пожежі та викликати до місця події пожежні команди лісових пожежних станцій лісогосопдарського підприємства та його представника чи посадових осіб служби державної охорони природно-заповідного фонду. Після прибуття до місця лісової пожежі представника лісогосподарського підприємства чи служби державної охорони природно-заповідного фонду, який за посадою уповноважений здійснювати керівництво гасінням лісової пожежі, старша посадова особа пожежно-рятувального підрозділу ОРС ЦЗ доповідає йому про обстановку та вжиті заходи для гасіння пожежі. Із цього моменту пожежно-рятувальний підрозділ ОРС ЦЗ вважається в оперативному підпорядкуванні КГЛП та виконує його завдання стосовно ліквідації пожежі.

Пунктом 5 глави 66 розділу 2 Статуту визначено, що старша посадова особа пожежно-рятувального підрозділу ОРС ЦЗ, яка прибула до місця пожежі на території лісового або природно-заповідного фонду, повинна уточнити в КГЛП обстановку, з`ясувати чи є загроза від лісової пожежі населеним пунктам чи іншим об`єктам, отримати від нього завдання стосовно оперативних дій пожежно-рятувальних підрозділів на визначеній ділянці гасіння пожежі та представника для технічного керівництва роботами і підтримання зв`язку. У разі загрози розповсюдження лісової пожежі на населений пункт чи інший об`єкт, за погодженням із КГЛП основні зусилля пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ необхідно зосередити на захист цього населеного пункту чи інших об`єктів, поінформувати про обстановку оперативно-координаційний центр територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі за текстом ДСНС), залучити за потреби додаткові сили і засоби та надати місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування допомогу в організації оповіщення та евакуації населення. Якщо лісова пожежа розповсюдилася на населений пункт чи інший об`єкт, оперативні дії пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ, у тому числі залучених до гасіння лісової пожежі, зосереджуються для рятування та екстреної евакуації людей, гасіння будівель і споруд, за потреби залучаються додаткові сили і засоби. Керівництво гасінням пожежі в населеному пункті чи іншому об`єкті бере на себе старша за посадою особа органу управління чи пожежно-рятувального підрозділу ОРС ЦЗ в порядку, визначеному главою 8 розділу II цього Статуту, про що інформує оперативно-координаційний центр територіального органу ДСНС та КГЛП.

Відповідно до п. 10 глави 66 розділу 2 Статуту у разі загрози переростання лісової пожежі у велику або для гасіння складної лісової пожежі КГЛП утворює штаб на пожежі, який координує та забезпечує дії залучених сил і засобів. Під час гасіння складної лісової пожежі утворюються оперативні дільниці, на яких зосереджується необхідна кількість сил і засобів. У разі формування по периметру пожежі окремих фронтів утворюються додаткові оперативні дільниці. Начальника кожної оперативної дільниці штаб на пожежі забезпечує поквартальними планами (карти) лісового масиву. Під час гасіння складної лісової пожежі організовується комплексне застосування наземних та авіаційних сил і засобів. Заходи щодо гасіння лісової пожежі здійснюються безперервно в цілодобовому режимі з дотриманням заходів безпеки, ураховуючи необхідність відпочинку та ротації особового складу, обслуговування та ремонту техніки й обладнання, а також інших об`єктивних чинників. У нічний час для недопущення травмування учасників гасіння пожежі внаслідок падіння дерев організовується патрулювання та гасіння кромки пожежі вздовж доріг, протипожежних розривів та завчасно створених мінералізованих смуг. Для організації оперативних дій ефективно використовуються найбільш сприятливі вечірній та вранішній періоди доби, коли інтенсивність поширення пожежі мінімальна. Після гасіння пожежі для контролю та догашування повторних загорянь на площі, пройденій вогнем, застосовуються ранцеві вогнегасники та шанцевий інструмент.

Пунктом 1.6 Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 27.12.2004 № 278 (далі за текстом Правил) встановлено, що пожежна безпека в лісі повинна забезпечуватися шляхом проведення планових профілактичних заходів, оперативного виявлення і ліквідації лісових пожеж на території лісового фонду підприємства.

Відповідно до п. 1.7 Правил безпосереднє здійснення заходів щодо охорони лісів від пожеж, їх гасіння та обліку покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно з п. 1.8 Правил забезпечення пожежної безпеки в лісі покладається на керівників лісогосподарських підприємств та громадян, що ведуть лісове господарство.

Пунктом 2.9 Правил встановлено, що відповідальними за загальне керівництво гасінням лісових пожеж і їх ліквідацію є керівник лісогосподарського підприємства або особа, яка виконує його обов`язки. Керівником гасіння лісової пожежі є старша посадова особа лісової охорони, яка перебуває на пожежі.

Згідно з п. 2.11 Правил встановлено, що участь територіальних (місцевих) підрозділів МНС України в гасінні лісових пожеж встановлюється Інструкцією про порядок взаємодії між підрозділами МНС України і обласними управліннями лісового господарства та підприємствами, розкладом виїзду пожежних частин гарнізонів пожежної охорони, а також у порядку, передбаченому мобілізаційно-оперативними планами ліквідації лісових пожеж, що розробляються лісогосподарськими підприємствами. Підрозділи МНС України підпорядковуються у своїх діях з гасіння лісової пожежі керівнику гасіння лісової пожежі і залишають місце пожежі тільки за узгодженням з ним (за винятком обставин, пов`язаних із загрозою життю і здоров`ю пожежних або, у крайніх випадках, за викликом центральних (районних) пунктів пожежного зв`язку гарнізонів пожежної охорони).

Відповідно до п. п. 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4, 5.1.5, 5.1.8 Правил управління силами і засобами пожежогасіння виконує керівник гасіння лісової пожежі. КГЛП є старша посадова особа лісової охорони, яка першою прибула на гасіння пожежі; при участі в гасінні представників декількох лісництв - старша посадова особа лісогосподарського підприємства. Кожна новоприбула до місця пожежі старша посадова особа лісової охорони повинна: оцінити обстановку і визначити правильність організації гасіння пожежі; визначити необхідність виклику додаткових сил і засобів; при необхідності прийняти на себе керівництво гасінням пожежі. Старша посадова особа, що прибула на пожежу, є відповідальна за наслідки гасіння пожежі незалежно від того, чи прийняла вона керівництво на себе, чи ні. Надання на пожежі старшою посадовою особою наказу КГЛП або минаючи його є моментом прийняття на себе керівництва гасінням пожежі.

Згідно з п. 5.1.8 Правил у залежності від обставин, що виникають на пожежі, для управління силами і засобами КГЛП може організувати оперативний штаб і пожежні ділянки.

Пунктом 5.1.10. Правил визначено, що при участі на пожежі двох і більше підрозділів призначається начальник тилу з числа середньої або молодшої керівної особи лісництва, на території якого виникла пожежа.

Відповідно до п. 5.3.3 Правил оперативний штаб організовує: зустріч, розміщення і розподіл підрозділів, що прибувають; розвідку пожежі в процесі її гасіння, збір даних і інформації КГЛП про зміни обстановки; ведення обліку документів стосовно пожежі; створення на пожежі резерву сил і засобів; збір даних про причину виникнення пожежі і нанесені збитки; зв`язок на пожежі; виконання рішень, наказів КГЛП, контроль за виконанням задач, що поставлені; контрольно-пропускні пункти і пости безпеки; харчування при тривалих пожежах (більше 3-х годин), захист від теплового удару; матеріально-технічне забезпечення працюючих на пожежі підрозділів.

Пунктами 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4 Правил встановлено, що КГЛП є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи пожежної охорони і надані сили, які прибули на пожежу. Він є відповідальним за організацію робіт з гасіння пожежі, безпеку особового складу і збереженість пожежної техніки. КГЛП повинен забезпечувати суворе виконання всіма працівниками на гасінні пожежі правил безпеки праці і є відповідальним за це. КГЛП не повинен сам залишати місце пожежі і відпускати учасників гасіння до тих пір, поки пожежа не буде загашена або надійно локалізована. КГЛП зобов`язаний: виконати розвідку та оцінити обстановку на пожежі; визначити вірогідність поширення пожежі на населені пункти та інші об`єкти; при розповсюдженні пожежі на великій площі і набуття затяжного характеру пожежі розвідку останньої виконувати щоденно, а при швидкому розповсюдженні горіння - два рази на день; при можливості посадки вертольоту поблизу пожежі розвідку пожежі виконувати на вертольоті; визначити вид і розміри пожежі за фронтом, флангами і тилом, найбільш небезпечний напрямок розповсюдження пожежі; напрямок швидкої її локалізації, необхідну кількість сил і засобів пожежогасіння, способи і прийоми гасіння; поставити завдання підрозділам, організувати їх взаємодію і забезпечити виконання завдань, що поставлені; безперервно слідкувати за змінами обставин на пожежі і приймати відповідні рішення; з прибуттям до місця пожежі за зовнішніми її ознаками передати інформацію на диспетчерський пункт лісогосподарського підприємства або лісництва; після прийняття рішення і надання розпорядження повідомити адресу пожежі, що горить (або горіло), які сили і засоби введені в дію, чи існує небезпека розвитку пожежі, потрібні додаткові сили і засоби; підтримувати в подальшому безперервний зв`язок з лісогосподарським підприємством, періодично повідомляти про прийняті рішення і про стан на пожежі; викликати додаткові сили і засоби і організувати їх зустріч; уживати заходів щодо з`ясування причин пожежі; особисто переконатися у ліквідації горіння, визначити необхідність і тривалість спостереження за місцем ліквідованої пожежі; визначити порядок вибуття з місця пожежі підрозділів і взаємодіючих служб. При визначенні необхідних для гасіння пожежі додаткових сил і засобів КГЛП повинен враховувати: площу, на яку може розповсюдитись вогонь до введення в дію викликаних сил і засобів; необхідну кількість людських сил і техніки для гасіння пожежі; необхідність залучення спеціальних служб; необхідність підвозу води автоцистернами для організації подання води перекачкою.

Відповідно до п. 5.1.15 Правил, у випадках, коли сил і засобів лісогосподарського підприємства для гасіння пожеж недостатньо, керівники лісогосподарських підприємств залучають на гасіння населення, пожежну техніку і транспортні засоби місцевих підприємств, установ і організацій (згідно з мобілізаційно-оперативним планом ліквідації можливих лісових пожеж), підрозділи МНС України.

Згідно з п. 5.3.2. Правил оперативний штаб створюється: на великих і складних пожежах; за рішенням КГЛП у залежності від обставин.

Відповідно до п. 1.13 Правил великою лісовою пожежею визначено пожежу, площа якої складає від 5 до 200 га.

Пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 Інструкції щодо взаємодії Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі за текстом ЛОУЛМ) і Головного управління ДСНС України у Луганській області (далі за текстом ГУ ДСНС України у Луганській області), затвердженої наказом ГУ ДСНС України у Луганській області та ЛОУЛМГ від 05.05.2018 №176-НО/34 визначено таке: п. 1 взаємодія ЛОУЛМГ і ГУ ДСНС України у Луганській області у режимі повсякденної діяльності, при виникненні й загрозі виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється через чергово-диспетчерські служби; п. 2 взаємодія здійснюється шляхом обміну інформацією й погодженням спільних дій при ліквідації надзвичайних ситуацій та загроз їх виникнення; п. 3 взаємне інформування здійснюється з питань зміни обстановки в зоні відповідальності (стан розвитку, гасіння лісової пожежі та ліквідація її наслідків і хід ліквідації надзвичайної ситуації, пов`язаної з масовою загибеллю тварин, масовим засиханням та загибеллю лісових культур), виникненням несприятливих погодних умов, природних явищ, які суттєво впливають на оперативну обстановку; п. 5 виклик сил, засобів ГУ ДСНС України у Луганській області здійснюється за каналами для організації взаємодії або за номером 101. Виклик сил і засобів ЛОУЛМГ здійснюється за каналами для організації взаємодії. За заявою ГУ ДСНС України у Луганській області ЛОУЛМГ здійснює проведення невідкладних робіт щодо гасіння лісових пожеж. За заявою ЛОУЛМГ ГУ ДСНС України у Луганській області виконує невідкладні роботи (у тому числі піротехнічні) для забезпечення проведення ЛОУЛМГ робіт щодо гасіння лісових пожеж. У разі виїзду на гасіння лісової пожежі підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС України у Луганській області за заявкою ЛОУЛМГ, або за повідомленням громадян (інших), ЛОУЛМГ безперешкодно надає підпорядкованим підрозділам ГУ ДСНС України у Луганській області вогнегасні речовини, техніку, пально-мастильні матеріали, обладнання, засоби зв`язку, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації осіб, залучених до гасіння пожежі. Сили та засоби суб`єктів взаємодії надаються негайно після надходження відповідної заявки (для піротехнічних підрозділів не пізніше трьох діб, а у населених пунктах при загрозі населенню протягом 2 години). Обсяг необхідних сил та засобів визначається суб`єктом взаємодії, якому надійшла заява, виходячи із заявленого обсягу робіт, з дотриманням принципу необхідності й достатності сил і засобів; п. 6 на час проведення аварійно-рятувальних, інших невідкладних робіт, аварійно-відновлювальних робіт та гасіння пожежі сили, надані суб`єктами взаємодії, переходять у оперативне підпорядкування уповноваженому керівнику робіт з ліквідації НС, керівнику робіт з ліквідації аварії, керівнику гасіння пожежі; п. 7 КГП дає розпорядження, які не суперечать вимогам частини ІІІ «Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту», затвердженого наказом МНС України № 575 від 13.03.2012, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.05.2012 за № 835/21147, та нормативними актами з питань техніки безпеки, а також на основі ст. 80 Кодексу цивільного захисту України; п. 8 старша посадова особа протипожежного (рятувального, піротехнічного тощо) підрозділу суб`єктів взаємодії по прибутті до місця робіт доповідає про це КГП і разом з підпорядкованими силами переходить у його оперативне підпорядкування; п. 9 КГП: здійснює управління всіма силами й засобами (у тому числі придатними) до закінчення робіт; організовує й контролює дотримання правил безпеки всіма підпорядкованими особами; по закінченню робіт підписує акти виконання робіт.

Відповідно до Довідника керівника гасіння пожежі, у розробці якого брали участь представники Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту, Національного університету цивільного захисту України, Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України та Департаменту реагування на надзвичайні ситуації ДСНС України, який схвалено науково-технічною радою Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту (протокол №3 від 25.02.2016), загальне керівництво гасіння лісових пожеж на території лісгоспів і відповідальність за повноту заходів з їх ліквідації покладено на лісгоспи та інші лісогосподарські органи. Безпосереднє керівництво роботами з гасіння лісової пожежі, як правило, здійснює працівник лісгоспу або начальник лісової пожежної станції. Координацію заходів щодо боротьби з лісовими пожежами здійснює відповідний орган влади, лісгосп або спеціальні комісія (штаб) з боротьби з пожежами, до складу яких входять старші оперативні начальники територіальних підрозділів ДСНС.

Згідно з Довідником уся організація діяльності КГП з моменту виїзду до ліквідування пожежі здійснюється за чотирма напрямками: оцінка обстановки на пожежі; прийняття рішення щодо ліквідування пожежі; постановка залученим підрозділам оперативного завдання та забезпечення його виконання; постійне інформування про обстановку, що склалась на пожежі, та хід її гасіння. З метою контролю за зміною обстановки під час гасіння пожежі, встановлення факту локалізації та ліквідації пожежі, за результатами розвідки визначається: вирішальний напрямок оперативних дій з гасіння пожежі; фактична та розрахункова кількість вогнегасних речовин; порядок створення резерву сил і засобів на пожежі; порядок збирання даних (інформації) про пожежу. Під час проведення розвідки та оцінки обстановки КГП приймає рішення і визначає оперативні завдання щодо: проведення рятувальних робіт; організації роботи тилу на пожежі за наявності двох і більше підрозділів; розташування сил і засобів на вирішальних напрямках оперативних дій; організація роботи штабу на пожежі, оперативних дільниць; визначення завдань для служби взаємодії; залучення за необхідності спеціальних автомобілів, служб і механізмів підприємств і організацій; використання начальницького складу гарнізону, який прибув до місця виклику; створення на пожежі резерву сил і засобів; перегрупування сил і засобів у разі обстановки; організації зв`язку управління, інформування та взаємодії; проведення первинного дослідження пожежі.

Довідником визначено, що штаб розробляє план боротьби з пожежею. У плані визначається: структура управління оперативними діями; способами і засобами ведення безперервної розвідки; способом локалізації та ліквідації пожежі з урахуванням наявних можливостей; прийоми здійснення оперативних дій на різних ділянках периметра площі пожежі; розрахунок загальної потреби сил та засобів; порядок ефективного використання пожежної, господарської, інженерної техніки, інших засобів пожежогасіння та вододжерел; порядок взаємодії між ділянками робіт, здійснення зв`язку і взаємної інформації; заходи з охорони та безпеки праці, захисту лісових масивів, сільськогосподарських угідь, населених пунктів, підприємств та установ, що розташовані на небезпечній відстані до осередку пожежі; питання, які стосуються організації постів і мобільних дозорів з обслуговування ділянок вздовж лінії фронту і тилу пожежі; рішення щодо матеріального, технічного та інших видів забезпечення.

Відповідно до Довідника верхові пожежі середньої та високої інтенсивності гасяться відпалюванням. Рубежами для пуску вогню вибирають, стежки, річки або мінералізовані смуги, створені за допомогою ґрунтообробної техніки і шанцевого інструменту. Відпалювання рекомендовано проводити у вечірні години з обов`язковим вартуванням локалізованої кромки пожежі протягом ночі і наступного дня. Опорні смуги для пуску вогню прокладаються уздовж фронту та флангів пожежі в місцях з найменшим запасом горючого матеріалу, на ділянках з перевагою листяних порід, вільних від хвойного підросту та буреломів. Як опорні смуги обираються річки, дороги, протипожежні просіки та інші бар`єри на такій відстані від фронту пожежі, щоб до підходу вогню встигли відпалити смугу шириною 100-200 м. Для прискорення створення смуги необхідної ширини доцільно застосовувати «східчастий» і «гребінчастий» спосіб відпалювання.

Довідником визначено, що начальник штабу забезпечує ведення оперативної документації штабу на пожежі, зокрема: схеми розстановки сил і засобів; журнали розпоряджень (наказів) з відмітками про доведення до виконавців і відмітками про виконання; журнал обліку оперативних дільниць; журнал обліку сил і засобів; довідка про пожежу, аварію, НС.

Станом на 06.07.2020 на території Луганської області відповідно до регіональної шкали класів пожежної небезпеки за метеорологічними умовами утворилась надзвичайна пожежна небезпека, яка відповідає найвищому, 5 класу пожежної небезпеки.

Так, 06.07.2020 на території Новоайдарського району Луганської області виникло два незалежних одне від одного осередки пожежі. Перший осередок виник 06.07.2020 приблизно о 11.25 годині серед хвойних насаджень в зоні розміщення кварталу №57 Охтирського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ». Другий осередок виник 06.07.2020 приблизно о 11.42 годині серед трав`яного та листяного покрову праворуч автомобільної дороги в напрямку с. Муратове Новоайдарського р. Луганської області, навпроти кварталу №74 Капітанівського лісництва Державного підприємства «Новоайдарське лісомисливське господарство» (далі за текстом ДП «Новоайдарське ЛМГ»).

До гасіння вказаних осередків пожеж на першочерговому етапі було залучено сили та засоби ДП «Новоайдарське ЛМГ», Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» (далі за текстом ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ») та територіальних підрозділів ГУ ДСНС України у Луганській області.

Складні погодні умови, а саме: сильний поривчатий вітер, висока температура на поверхні ґрунту та повітря, зменшення вологості повітрі, відсутність опадів та 5 клас пожежної небезпеки сприяли розвитку пожеж на території лісництв.

Про виникнення вказаних осередків пожеж керівництвом ДП «Новоайдарське ЛМГ» та ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» усно повідомлено начальнику Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 . Останній, реагуючи на вказані повідомлення та збільшення площі лісової пожежі, 06.07.2020 приблизно о 12.51 годині прибув на місце пожежі в район озера «Ведмеже», яке розташоване в Новоайдарському районі Луганської області, де став старшою посадовою особою державної лісової охорони.

Приблизно о 13.15 годині лісова пожежа поширилась на квартал № 112 Борівського лісництва ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ», загальна площа лісової пожежі збільшилась до 10 га, тобто вона набула статусу великої лісової пожежі, що вимагало для ефективного гасіння лісової пожежі (локалізації та ліквідації) створення оперативного штабу.

Однак, ОСОБА_1 , володіючи інформацією про виникнення двох незалежних осередків пожежі, один із яких набув ознак великої лісової пожежі, яка стрімко розповсюджувалась на інші території ДП «Новоайдарське ЛМГ», ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ», садівниче товариство №5 «Озеро Вовче» та с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області, неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них. Так, він:

- на порушення п. 5.2.1 Правил, прибувши на пожежу, не став єдиноначальником та керівником гасіння пожежі, а навпаки 06.07.2020 приблизно після 15.00 годин передав повноваження КГЛП навальнику ГУ ДСНС України у Луганській області ОСОБА_3 , який почав виконувати дії, що зобов`язаний провести керівник гасіння лісової пожежі, не маючи на те повноважень, чим порушено п. 5.1.3 та 5.2.1 Правил, відповідно до яких підрозділи ДСНС України підпорядковуються у своїх діях з гасіння лісової пожежі керівнику гасіння лісової пожежі, керівником гасіння пожежі є старша посадова особа лісової охорони, яка є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи пожежної охорони і надані сили, які прибули на пожежу, КГЛП є відповідальним за організацію робіт з гасіння пожежі, безпеки особового складу і збереженості пожежної техніки;

- на порушення п. 5.2.3 Правил, відповідно до якого КГЛП зобов`язаний організувати взаємодію між підрозділами, не організував між підрозділами ДСНС та підрозділами лісомисливських господарств, які брали участь у локалізації та ліквідації пожежі, належну взаємодію;

- на порушення п. 5.2.3 та п. 5.3.2 Правил, відповідно до яких КГЛП зобов`язаний у залежності від обставин організувати оперативний штаб на пожежі і визначити місце його розташування (оперативний штаб створюється на великих і складних пожежах), та пункту 10 глави 66 розділу ІІ Статуту, відповідно до якого у разі загрози переростання лісової пожежі у велику або для гасіння складної лісової пожежі КГЛП утворює штаб на пожежі, який координує та забезпечує дії залучених сил і засобів, під час гасіння складної лісової пожежі утворюються оперативні дільниці, на яких зосереджується необхідна кількість сил і засобів, не організував штаб на пожежі, не визначив його місце розташування, не виконав інших обов`язків, що передбачені до виконання штабом на пожежі;

- на порушення п. 5.2.1 та п. 5.2.2 Правил, відповідно до яких КГЛП є відповідальним за організацію робіт з гасіння пожежі, в полезахисній лісосмузі кварталу № 80 Капітанівського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ» в ніч на 07.07.2020 не забезпечив здійснення локалізації пожежі, а саме дій, спрямованих на припинення можливості подальшого поширення горіння і створення умов для його успішної ліквідації наявними силами та засобами;

- на порушення п. 5.1.10 Правил, відповідно до якого при участі на пожежі двох і більше підрозділів призначається начальник тилу з числа середньої або молодшої керівної особи лісництва, на території якого виникла пожежа, прибувши на пожежу, де було задіяно два і більше підрозділи, не призначив начальника тилу із числа середньої або молодшої керівної особи лісництва.

Окрім того, перебуваючи на пожежі з 06.07.2020, начальник Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 не вжив заходів до розроблення плану боротьби з пожежею, який би включав в себе таке: структуру управління оперативними діями; способи і засоби ведення безперервної розвідки; способи локалізації та ліквідації пожежі з урахуванням наявних можливостей; прийоми здійснення оперативних дій на різних ділянках периметра площі пожежі; розрахунок загальної потреби сил та засобів; порядок ефективного використання пожежної, господарської, інженерної техніки, інших засобів пожежогасіння та вододжерел; порядок взаємодії між ділянками робіт, здійснення зв`язку і взаємної інформації; заходи з охорони та безпеки праці, захисту лісових масивів, сільськогосподарських угідь, населених пунктів, підприємств та установ, що розташовані на небезпечній відстані до осередку пожежі; питання які стосуються організації постів і мобільних дозорів з обслуговування ділянок вздовж лінії фронту і тилу пожежі; рішення щодо матеріального, технічного та інших видів забезпечення. Невжиття заходів до розроблення плану боротьби з пожежею у свою чергу є недотриманням останнім пункту 5 розділу 5 Довідника.

Також, ОСОБА_1 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, 06.07.2020, перебуваючи на пожежі та володіючи достовірною інформацією про стрімке поширення великої лісової пожежі, що в свою чергу вимагало від КГЛП, яким на той час був ОСОБА_1 , на шляху поширення вогню пустити зустрічний вогонь з безпечної відстані (методом відпалювання), вказаних заходів не вчинив, чим порушив пункт 9 глави 66 розділу 2 Статуту, відповідно до якого під час гасіння лісових пожеж застосовується такий прийом як пуск зустрічного вогню від створеної опорної смуги (доцільно здійснювати в денний час із обов`язковою участю представника лісового господарства) та не дотримався пункту 5.7 розділу 5 Довідника, відповідно до якого верхові пожежі середньої та високої інтенсивності гасяться відпалюванням.

Окрім того, ОСОБА_1 , будучи керівником Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, до завдань якого, серед іншого, відноситься координація діяльності підприємств, що належать до сфери Держлісагенства України, прибувши 06.07.2020 на пожежу, де був старшою посадовою особою, володіючи інформацією, що вона має ознаки великої лісової пожежі, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, не проконтролював та не вжив належних заходів для залучення директорами ДП «Новоайдарське ЛМГ» та ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» всієї техніки та особового складу для гасіння пожежі, що передбачені мобілізаційно-оперативним планом гасіння лісових пожеж по ДП «Новоайдарське ЛМГ» на 2020 рік, затвердженим в.о. голови Новоайдарської районної державної адміністрації, та ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» у пожежонебезпечний період 2020 року, затвердженим начальником Сєвєродонецького МУ ГУ ДСНС України у Луганській області. Так, під час гасіння лісової пожежі відповідно до мобілізаційно-оперативного плану гасіння лісових пожеж по ДП «Новоайдарське ЛМГ» на 2020 рік не було задіяно техніку та особовий склад Муратівської сільської ради, ТОВ «ЛЕО», Щастинської РЕС Новоайдарського відділу, Новоайдарського професійного аграрного ліцею, ТОВ «Соснове», КП «Новоайдарське СКП», Новоохтирської сільської ради, СВК «Батьківщина». Також не залучено до гасіння лісової пожежі техніку та особовий склад, який передбаченого мобілізаційно-оперативним планом ліквідації лісових пожеж на території ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» у пожежонебезпечний період 2020 року, а саме техніку та особовий склад ТОВ «Луганське Сєвєродонецьке РЕМ», КП «Сєвєродонецьке теплокомуненерго», ТОВ «Тату Сервіс», Борівської селищної ради.

Неналежне виконання начальником Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, невиконання останнім вказаних вище вимог Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 27.12.2004 № 278, Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 квітня 2018 року № 340, Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке затверджене наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 11.05.2018 №351, розподілу обов`язків між начальником, першим заступником начальника, заступником начальника та заступником начальника – начальником відділу фінансів та економіки Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.04.2016 №41, сприяло поширенню пожежі, яка 06.07.2020 виникла на території кварталу №57 Охтирського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ», по горючим матеріалам (хвойним насадженням, опалим хвоїнкам, листю, дрібним гілочкам, корі, шишкам, мертвим деревам, трав`янистій рослинності) за рахунок конвекції, випромінювання та теплопровідності на інші квартали Охтирського, Піщаного лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ» та квартали Борівського та Бобрівського ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ», та поширенню пожежі, яка 06.07.2020 виникла серед трав`яного та листяного покрову праворуч автомобільної дороги в напрямку с. Муратове Новоайдарського р. Луганської області, навпроти кварталу №74 Капітанівського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ» по горючим матеріалам (хвойним насадженням, опалим хвоїнкам, листю, дрібним гілочкам, корі, шишкам, мертвим деревам, трав`янистій рослинності) за рахунок конвекції та випромінювання на квартали Капітанівського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ». В процесі розвитку та поширення пожеж на територіях Охтирського та Капітанського лісництва ДП «Новоайдасрьке ЛМГ» 07.07.2020 пожежі об`єднались та утворили одну зону горіння.

Як наслідок, неналежне виконання начальником Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них призвело до загорання приблизно о 13:21 годині 07.07.2020 та приблизно о 13.59 годині 07.07.2020 відповідно транспортних засобів, господарських будівель, садових будинків, житлових приміщень та іншого майна громадян та юридичних осіб на території садівничого товариства № 5 «Озеро Вовче» та с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області, внаслідок дії на таке майно іскор, що утворились при згоранні твердого горючого матеріалу та (або) частин палаючого горючого матеріалу, внаслідок поширення пожежі (теплообмін за рахунок конвекції, випромінювання та теплопровідності), яка виникла 06.07.2020 на території Охтирського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ».

Так, в результаті вказаної лісової пожежі вогнем знищено лісові насадження на територіях Капітанівського, Піщаного та Охтирського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ», на територіях Борівського та Бобрівського лісництва ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ», чим заподіяно ДП «Новоайдарське ЛМГ» шкоду у розмірі 4 072 961 830 гривень та ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» у розмірі 1 105 642 130 гривень. Таким чином державі завдано матеріальну шкоду, яка більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

Також мешканцям с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області спричинено матеріальну шкоду у результаті знищення об`єктів нерухомості.

Вказані наслідки стали можливими у зв`язку із відсутністю взаємодії між підрозділами ДСНС та підрозділами лісомисливського господарства; передачею повноважень КГЛП особі, яка не має на те повноважень; не створення штабу на пожежі 06.07.2020, який мав забезпечити: зустріч, розміщення і розподіл підрозділів, що прибувають, розвідку пожежі в процесі її гасіння, збір даних і інформації КГЛП про зміни обстановки, ведення обліку документів стосовно пожежі, створення на пожежі резерву сил і засобів, збір даних про причину виникнення пожежі і нанесені збитки, зв`язок на пожежі, виконання рішень, наказів КГЛП, контроль за виконанням задач, що поставлені, контрольно-пропускні і пости безпеки, харчування при тривалих пожеж (більше 3-х години), захист від теплового удару, матеріально-технічне забезпечення працюючих на пожежі підрозділи; не розроблення плану боротьби з пожежею; не забезпечення ведення оперативної документації штабу на пожежі; не створення протипожежних розривів та пуску зустрічного вогню; не проведення локалізації пожежі в полезахисній лісосмугі біля кварталу № 80 Капітанівського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ», що призвело до поширення пожежі 07.07.2020 на сусідні квартали лісництв.

Таким чином ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, а саме у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам окремих громадян та державним інтересам.

Докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та свідчать про обґрунтованість підозри, містяться в таких матеріалах кримінального провадження:

- витяг з ЄРДР № 12020130500000301 від 07.07.2020;

- протокол одночасного допиту від 14.01.2021, проведеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (стенограма до нього);

- лист Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 29.12.2020 з додатками до нього (хронологія організації гасіння лісової пожежі, яка виникла 06-07 липня 2020 на території Охтирського та Капітанівського лісництва ДП «Новоайдарське ЛМГ», та хронологія розвитку лісової пожежі 06.07.2020-13.07.2020 на території ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ»);

- лист Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 31.12.2020;

- лист Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 16.01.2021 з додатками (витяг з наказу Державного агентства лісових України від 15.07.2019 №368-к, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства; положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства; розподіл обов`язків між начальником, першим заступником, заступником начальника та заступником начальника – начальником відділу фінансів та економіки Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства);

- лист ГУ ДСНС України у Луганській області від 04.08.2020 з додатками (інформація на запит слідчого);

- картка оперативно-тактичних дій на пожежі, яка виникла на території Луганської області 07.07.2020 та ліквідована 13.07.2020;

- висновок комісійної судової пожежно-технічної експертизи від 17.11.2021 №СЕ-19-20/24425-ПТ, яким підтверджено невідповідність дій начальника ГУ ДСНС України у Луганській області ОСОБА_10 вимогам нормативних документів та пожежно-тактичним прийомам оперативних дій при гасінні пожежі у період часу з 06.07.2020 по 13.07.2020;

- висновок судової економічної експертизи від 14.05.2021 №СЕ-19/113-21/3642-ЕК про суму спричиненої шкоди по ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ»;

- висновок судової економічної експертизи від 25.05.2021 №СЕ-19/113-21/3645-ЕК про суму спричиненої шкоди по ДП «Новоайдарське ЛМГ»;

- протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 10.09.2020;

- протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 10.07.2020;

- висновок судової будівельно-технічної експертизи №СЕ19/104-21/5733 БТ від 24.06.2021;

- висновок судової будівельно-технічної експертизи №2464 від 26.11.2021;

- висновок судової будівельно-технічної експертизи №6621-6622 від 25.11.2021;

- інші докази в їх сукупності.

Враховуючи викладене, у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Метою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені вище дії.

Відповідно до вимог ст. 176, 177, 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (про існування вказаного ризику, зокрема, свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється (зокрема за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого); вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого злочину; проживання підозрюваного в районі лінії розмежування з тимчасово окупованою територією; розмір спричиненої ОСОБА_1 матеріальної шкоди;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (про існування вказаного ризику, зокрема, свідчить те, що тривалий час ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, а відтак, використовуючи власний авторитет та встановлені зв`язки, останній має реальну можливість вплинути на співробітників управління з метою вчинення ними відповідних дій з документами, які перебувають в розпорядженні Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства та підпорядкованих йому державних підприємствах та стосуються обставин, які підлягають дослідженню у кримінальному провадженні);

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (про існування вказаного ризику, зокрема, свідчить те, що тривалий час ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, а відтак, використовуючи власний авторитет та встановлені зв`язки, останній має реальну можливість незаконно впливати на свідків, серед яких є співробітники Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства та підпорядкованих його державних підприємств (зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ), з метою примушування їх надати завідомо неправдиві показання та, як наслідок, уникнути кримінальної відповідальності; при цьому згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо; показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; як наслідок, в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками у подальшому, під час судового розгляду);

- вчинити інше кримінальне правопорушення (про існування вказаного ризику, зокрема, свідчить те, що тривалий час ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, а відтак, використовуючи власний авторитет та встановлені зв`язки, може вчинити протиправні діяння, пов`язані з незаконним впливом на свідків кримінального правопорушення (підбурення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України), а також до підбурення внесення до офіційних документів Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства та підпорядкованих його державних підприємств завідомо неправдивих відомостей, з метою штучного створення доказів своєї невинуватості).

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Необхідно враховувати той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний ОСОБА_1 не продовжить протиправну діяльність, відсутні.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним ризикам, орган досудового розслідування вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України обставинами, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, зокрема, є:

- вагомість наявних доказів, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, яке може бути застосовано до підозрюваного у разі визнання обвинувальним вироком суду його винуватості у вчиненні злочинів;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_1 (по лісництвам ДП «Новоайдарсье ЛМГ» спричинено шкоду у розмірі 4 072 961 830 гривень та по лісництвам ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ» спричинено шкоду у розмірі 1 105 642 130 гривень).

Вказане свідчить про необхідність обрання та застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що забезпечить запобігання зазначеним у клопотанні ризикам.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності, саме домашній арешт є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні. Обрання запобіжного заходу більш м`якого, ніж домашній арешт, не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на підозрюваного ОСОБА_1 необхідно покласти відповідні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в клопотанні, просили його задовольнити з огляду на обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними матеріалами, наявність зазначених в клопотанні ризиків, а також неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Крім того зазначили, що органом досудового розслідування визначено Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, а отже дане клопотання підлягає розгляду Сєвєродонецьким міським судом.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, з підстав його необґрунтованості, зазначені в клопотанні ризики відсутні, вважали, що підозра необґрунтована, а також органом не доведено неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Також сторона захисту зазначала, що на їх думку порушено підсудність та дане клопотання не може розглядатися Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, оскільки ТУ ДБР розташоване у м.Краматорську Донецької області.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною першою, другою ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.367 КК України, за вчинення якого передбачено покарання, у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, та яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, які були досліджені в судовому засіданні.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України, є обґрунтованою.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Отже, дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, а саме: копії висновків експертів, довідки, листи, накази, протоколи допиту свідків та інше, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 у інкримінованому злочині, тобто можливості того, що ОСОБА_1 міг вчинити інкримінований йому злочин при зазначених у клопотанні обставинах.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді саме домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.367 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, зазначених стороною обвинувачення, передбачених п.1, п.2, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, має оцінити в сукупності всі обставини.

Зі змісту ст.194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, передбачено ст. 194 КПК України.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, а це, в свою чергу, вказує на можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Однак, сама по собі тяжкість вчиненого злочину, в якому підозрюється особа, на переконання слідчого судді, не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу, без урахування інших обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.

Так, слідчий суддя приймає до уваги, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, ОСОБА_1 на підставі достатніх доказів повідомлено про підозру у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 2-х до 5-ти років.

Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення може бути мотивом та підставою для вчинення підозрюваним дій з переховування від органів досудового розслідування та суду і є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків такого переховування.

Однак суд не приймає посилання сторони обвинувачення щодо проживання підозрювааного в районі лінії розмежування з тимчасово окупованою територією, адже наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України має підтверджуватися суб`єктивними обставинами щодо підозрюваного, а не об`єктивними обставинами, які не залежать від волі підозрюваного та до яких належить зокрема і місце проживання особи. Застосування іншого підходу призведе до дискримінації осіб в залежності від місця їх проживання.

Крім того, розглядаючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на, свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки жодних доказів суду надано не було, як і не було обґрунтовано слідчим в клопотанні, що свідчить про невстановленість та недоведеність існування ризиків передбачених п.2, п.3 п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 на даний час вже не обіймає посаду начальника Луганського обласного ЛМГ та не має як доступу до документів, так і впливу на співробітників. Зазначення в клопотанні існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, взагалі носить абстрактний характер та є лише домислами та припущеннями сторони обвинувачення, а запобігання ризику передбаченому п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України можливо шляхом покладення відповідного обов`язку передбаченого ч.5 ст.194 КПК України.

Інші доводи прокурора не підтверджують та не дають підстав слідчому судді дійти висновків про доцільність застосування запобіжного заходу, який зазначений в клопотанні, його пропорційності тяжкості інкримінованого діяння та достатності досягнення завдань досудового розслідування.

Хоча на думку слідчого судді, підозрюваний на даній стадії досудового розслідування є особою, до якої все ж таки потрібно застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді певного запобіжного заходу без ізоляції від суспільства для забезпечення виконання нею, покладених процесуальних обов`язків, враховуючи його особу та обставини, встановлені під час розгляду клопотання.

Слідчий у поданому клопотанні не навів доводів існування обставин, що виключають застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 окрім домашнього арешту, та в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України обмежився лише загальними посиланнями щодо розгляду таких клопотань, зазначивши, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання встановленим ризикам, що у свою чергу не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу.

Положення ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Також суд зазначає, що само по собі не може бути підставою застосування домашнього арешту необхідність посилення контролю за місцем перебування підозрюваного в інтересах органу досудового слідства, як і наявність збройного конфлікту між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, та наближеність до тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України.

Також слідчий суддя враховує, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення є нетяжким, з моменту його вчинення минуло півтори роки, а про підозру повідомлено 31.01.2022 року. Будь-яких відомостей про те, що підозрюваним, після повідомлення про підозру вчинялись дії, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, під час розгляду клопотання не встановлено.

Крім того, розглядаючи дане клопотання суд приймає до уваги і те, що відповідно до примітки до ст.45 КК України, передбачений ст.367 КК України злочин, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , не відноситься до корупційних злочинів; є злочином у сфері службової діяльності, який вчиняється тільки з необережності та з моменту його вчинення минуло півтори роки.

Також суд враховує особу підозрюваного, його вік та майновий стан, стан здоров`я відповідно до наданих документів, враховуючи, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце постійного проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, зокрема і з місця роботи, має заохочення, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити частково визначивши більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

Суд, під час розгляду клопотання не приймає до уваги надані стороною захисту документи, які не були належним чином посвідчені та не мають підписів у відповідних графах посадових осіб.

Також, щодо посилання стороною захисту на порушення підсудності та підслідності, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Як вбачається з наданих судом матеріалів клопотання досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, що підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020130500000301 від 07.07.2020, постановою про доручення проведення досудового розслідування від 19.01.2022.

Зі змісту копії листа виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань, також вбачається, що з 01 березня 2021 року у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань почали діяти слідчі підрозділи (відділи), які розташовано у всіх областях України, а також надано інформацію щодо назв цих підрозділів (відділів), місця їх розташування, місцевих та апеляційних судів, під територіальною юрисдикцією яких знаходяться відповідні слідчі підрозділи (відділи).

Відповідно до наказу директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську №26 від 17.03.2021 визначено територіальну юрисдикцію слідчих відділів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відповідно до якого Другий слідчий відділ Територіального управління (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську розташовується за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 26, здійснює розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на територіях та населених пунктах, розташованих на території Луганської області.

Відповідно до листа Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду №292/0/158-21 від 15.04.2021, з урахуванням вимог частини другої статті 132 КПК України, відповідно до якої клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться слідчий відділ територіального управління Державного бюро розслідувань.

Відповідно додатку до листа Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду Другий слідчий відділ Територіального управління (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську перебуває в межах діяльності територіальної юрисдикції Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Статтею 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» визначено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються його територіальні управління, зокрема територіальне управління, розташоване у м. Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області.

Відповідно до ч.2 ст.132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.

Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Як слідує з наданого витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020130500000301 від 07.07.2020 досудове розслідування здійснюється Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську та до групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування також включено і старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Лелюка Д.С., що підтверджується постановою про доручення проведення досудового розслідування від 19.01.2022.

Тобто, дане клопотання може бути розглянуто лише тим судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Другий слідчий відділ територіального управління Державного бюро розслідувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання підсудне Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що у даному випадку стороною обвинувачення не було доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме - недостатності застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а відтак, керуючись ч.4 ст.194 КПК України, вважає доцільним застосувати відносно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, а саме – особисте зобов`язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

Окрім того, на підозрюваного ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти відповідні обов`язки, необхідність яких було доведена та які будуть направлені на належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також іншим підозрюваним ОСОБА_3 , окрім участі у проведенні слідчих дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дані обов`язки покликані не лише для забезпечення відповідної процесуальної поведінки підозрюваного, а й для мінімізації встановленого під час судового розгляду ризику.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,183,186,193,194,196,197,369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Лелюка Д.С., погоджене прокурором у кримінальному провадження – начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури Луганської обласної прокуратури Кожем`якою І.В., винесене в кримінальному провадженні за № 12020130500000301 від 07.07.2020, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у відношенні ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також іншим підозрюваним ОСОБА_3 , окрім участі у проведенні слідчих дій;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала в частині покладених обов`язків діє протягом двох місяців тобто до 02.04.2022, включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 що у разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального правопорушення, а на час перебування справи у провадженні суду – на прокурора.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В. М. Олійник