Рішення № 10303156, 08.07.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2010 р.Справа № 6/48 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/48

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія", м. Кіровоград, вул. Маланюка, 11А,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення 2369,21 грн

Представники сторін:

від позивача - Ковтун А.М., довіреність № б/н від 28.01.2010

від відповідача - участі не брали

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" подано позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлений згідно договору постачання № 685 від 16.03.2010 товар в сумі 2297,17 грн, пені в розмірі 57,88 грн, 5% річних в розмірі 14,16 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Крім того, позивач в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивачем уточнено період за який стягується пеня та 5% річних.

Відповідно до статті 22 Господарського прцоесуального кодексу України, дана заява прйнята господарським судом.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов в розумінні статті 59 Господарського процесуального кодексу України та інших витребуваних документів до суду не подав.

Конверт з примірником ухвали суду від 03.06.2010 про порушення провадження у даній справі повернутий органом поштового зв'язку на адресу суду з відміткою на конверті "За закінченням терміну зберігання".

Господарським судом враховується, що вказаний процесуальний документ був направлений судом за адресою відповідача, яка вказана в позовній заяві позивачем, та яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який міститься в матеріалах справи (а.с. 22-23). Відповідно до вказаного витягу місцем проживання відповідача є: 25009, АДРЕСА_2.

Відтак відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місця проживання, а тому, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) 16.03.2010 укладено договір постачання № 685 (далі за текстом - Договір).

Розділом 1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується здійснити поставку, а Покупець - прийняти та своєчасно оплатити вартість продовольчих товарів (далі за текстом - Товар), найменування, кількість та інші індивідуально визначені відомості про який визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.4 Договору Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятий Покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах Постачальника.

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 10 банківських днів з моменту поставки, визначеного у п. 2.4 Договору.

Договір, відповідно до пункту 6.1 укладається сторонами на строк один рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір укладено в письмовій формі, підписано представниками обох сторін.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Відповідно до видаткових накладних № РНК01688 від 17.03.2010 та № РНК01689 від 17.03.2010 (а.с. 13, 14), позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3419,68 грн.

Разом з тим, Покупцем зобов'язання згідно п. 3.3 Договору в частині оплати поставленого Товара виконано частково, шляхом сплати 1122,51 грн згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.25).

Заборгованість склала 2297,17 грн.

Позивачем надано суду копію підписаного сторонами акта звірки розрахунків від 27.04.2010, за змістом якого відповідачем визнано заборгованість в сумі 2297,17 грн перед товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" (а.с. 12).

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням вказаного, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги визнано у повному обсязі, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" про стягнення суми боргу в розмірі 2297,17 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.07.2010 просить суд стягнути з відповідача за період з 01.04.2010 по 15.05.2010 включно пеню в сумі 57,88 грн та 5% річних в сумі 14,16 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, за порушення строку сплати вартості отриманого Товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а також 5% річних від простроченої суми за період прострочення згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий відповідачем розрахунок пені відповідає зазначеним нормам законодавства, а відтак вимога про стягнення з відповідача пені за період з 01.04.2010 по 15.05.2010 в розмірі 57,88 грн підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умови Договору відповідають приписам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено можливість встановлення договором розміру процентів річних.

З урахуванням викладеного, позивачем правомірно розраховано 5 % річних від простроченої суми 2297,17 грн за період прострочення платежу з 01.04.2010 по 15.05.2010 в сумі 14,16 грн, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25009, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" (25015, м. Кіровоград, вул. Євгена Маланюка, 11-А, код ЄДРПОУ 35347598, р/р не відомі) - 2297,17 грн основної заборгованості, пені в сумі 57,88 грн, 5% річних в сумі 14,16 грн, а також 102,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Дата підписання рішення

08.07.2010