Рішення № 10303139, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/12618.06.10

За позовомВідкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" До Приватного підприємства Комерційна фірма "Агротехпак" Простягнення 48 962,62 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаХарковина А.Б. –представник за довіреністю від 09.04.2010 р. № 318 Від відповідача не з’явився 18.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство “Миропільська паперова фабрика” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства Комерційна фірма “Агротехпак”15693,15 грн. заборгованості та 33269,47 грн. пені за порушення умов договору поставки від 08.01.2008 р. № 8. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/126 від 26.03.2010 р., яку призначено до розгляду на 12.04.2010 р. Ухвалами від 12.04.2010 р., 23.04.2010 р. та 17.05.2010 р. розгляд справи відкладався через неявку в засідання представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом документів. У судове засідання, призначене на 04.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал суду у справі № 46/126 не виконав. Представник позивача надав виписку з банківського рахунку про надходження від відповідача 2010,84 грн. та 2 000,00 грн.

У судове засідання, призначене на 18.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008 р. Відкрите акціонерне товариство “Миропільська паперова фабрика” в якості постачальника та Приватне підприємство Комерційна фірма “Агротехпак”в якості покупця уклали договір № 8 (надалі —договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити гофрокартон та вироби з гофрокартону власного виробництва, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію і оплатити її на умовах даного Договору.

Вид, кількість, одиниці виміру, ціна, вартість, стандарт, ТУ, асортимент поставленої продукції визначається взаємопогодженою специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору. За угодою сторін специфікація може складатися на партію поставленої продукції (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 1.5 договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичного вручення разом з необхідними супроводжуючими документами та підписання уповноваженим представником покупця відповідної накладної про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває права власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту набуття права власності. Поставка, продукції покупцю здійснюється постачальником згідно замовлення (заявки) покупця. Покупець надає постачальнику замовлення (заявку) за 7 (сім) робочих днів до початку виготовлення продукції, виходячи із обсягів виробничої можливості постачальника 24 (двадцять чотири) тис.м.кв. за одну добу виготовлення гофрокартону. Покупець передає замовлення постачальнику факсом або іншими засобами електронного зв'язку, в яких зазначає найменування, асортимент, кількість замовленої продукції та бажану дату отримання, умови її оплати, якщо вони відрізняються від договірних (п. 2.1-2.3 договору). Відповідно до пунктів 2.4 –2.6 договору після прийняття заявки і погодження ціни постачальник виставляє покупцю рахунок на оплату за замовлену до поставки партію продукції (допускається передача рахунку по факсу). Покупець після погодження ціни з постачальником визначає спосіб поставки продукції, а саме: самовивозом, або транспортними засобами постачальника, після чого постачальник приймає замовлення до виконання. Разом з продукцією «Постачальник»передає «Покупцеві»видаткові та податкові накладні, іншу супровідну документацію.

Згідно п. 5.3 договору загальна сума договору визначається підсумком вартості фактично переданої покупцеві продукції в межах терміну чинності цього договору.

Форма розрахунку безготівкова, попередня оплата в розмірі 0 %. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів після фактичного прийняття продукції з супроводжувальними документами (п. 5.4 договру).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 08.01.2008 р. № 8 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного договору позивачем відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 570111,75 грн., що підтверджується накладними (в матеріалах справи).

За отриманий товар відповідач розрахувався заборгувавши 15693,15 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 570111,75 грн. та частково оплатив його, заборгувавши 15693,15 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 15693,15 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 15693,15 грн. за договором від 08.01.2008 р. № 8 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 33269,47 грн. пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від недосплаченої суми за кожен день прострочення платежу, з дня виникнення зобов’язань по оплаті продукції.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи встановлені норми законодавства здійснивши розрахунок пені з дня виникнення зобов’язання по оплаті продукції, суд дійшов висновку, що пеня підлягає задоволенню у розмірі 1920,73 грн.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства Комерційна фірма “Агротехпак” (04100, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 16, ідентифікаційний код 30400227) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миропільська паперова фабрика” (13033, Житомирська обл.. Романівський р-н, смт. Миропіль, вул. Фабрична, 1, ідентифікаційний код 05773698) 15693 (п’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 15 коп. основного боргу, 1920 ( одну тисячу дев’ятсот двадцять) грн. 73 коп. пені, 176 (сто сімдесят шість) грн. 14 коп. державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 09.07.10