Рішення № 10303134, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/19614.06.10                               

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Укртехно-безпека”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології будівництва”

Простягнення 81400,95 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаВаришко П.В.—представник за довіреністю від 14.04.2010 р. № 3

Від відповідача не з’явився 14.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртехно-безпека” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології будівництва” 71327,41 грн. заборгованості з оплати виконаних підрядних робіт за договором від 02.06.2008 р. № 80 ПР та додатковою угодою до нього, 5367,38 грн. пені, 783,17 грн. 3 % річних та 3922,91 грн. інфляційних нарахувань. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 6500,00 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/196 від 30.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 28.05.2010 р.

28.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 14.06.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом доказів.

У судове засідання, призначене на 14.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/196 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати виконаних на його користь та за його замовленням підрядних робіт.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології будівництва” в якості замовника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртехно-безпека” в якості виконавця уклали договір № 80 ПР, за умовами якого позивач зобов’язався розробити та погодити в органах Держпожежнагляду проект (стадія РД та П) автоматичної установки пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, пожежного радіомоніторингу, автоматичної установки спринклерного пожежогасіння, протипожежної автоматики на об’єкті: “Логістичний центр у с. Матрусівка (Матрусівка № 2”, а відповідач зобов’язався надати підряднику технічне завдання на проектування та будівельні креслення об’єкту, прийняти і оплатити вартість виконаних робіт відповідно до кошторису до договору, який є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 1.3 зазначеної угоди роботи, необхідність яких може виявитися в процесі виконання робіт за договором та які не передбачені предметом договору, здійснюються підрядником і оплачуються замовником за додатковою угодою.

Відповідно до п. 3.1 договору його ціна становить 145567,63 коп.

Оплата робіт здійснюється замовником з передплатою у розмірі 50 % від вартості робіт, а остаточний розрахунок проводиться замовником на розрахунковий рахунок підрядника після підписання акту приймання-передачі робіт представниками сторін протягом п’яти банківських днів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

У ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, між сторонами виникли зобов’язання з договору підряду.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 01.07.2009 р., замовник підтвердив отримання від підрядника продукції вартістю 145567,63 грн. Згідно з даним актом відповідач перерахував позивачеві 100000,0 грн. попередньої плати, а тому мав оплатити прийняту продукцію в сумі 45567,63 грн.

Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.07.2008 р. до договору № 80 ПР від 02.06.2008 р. та складеного на її виконання акту здачі-приймання від 01.12.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв додаткові роботи з проектування на вищевказаному об’єкті вартістю 25759,78 грн.

Відповідач твердження позивача про існування господарських зобов’язань між сторонами, а також факт невиконання ним обов’язку з оплати прийнятих робіт загальною вартістю 71327,41 грн. (45567,63 + 25759,78) не спростував.

Отже, дослідженими матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем на користь відповідача передбачених договором робіт, а також порушення умов договору відповідачем через прострочення її оплати.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих позивачем доказів по справі судом було встановлено, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство.

Так, з матеріалів справи слідує, ухвалою Господарського суду міста Києва № 50/80-б від 25.01.2010 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології будівництва” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори —це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно з рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 господарські суди у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суду не надано доказів публікації оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача.

Таким чином, виходячи з положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача підлягають розгляду за правилами позовного провадження з врахування дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зважаючи на те, що наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 71327,41 грн., яка виникла до порушення провадження у справі про його банкрутство, підтверджується належними доказами, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 5367,38 грн. пені, 783,17 грн. 3 % річних та 3922,91 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п. 5.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше 10 % від загальної вартості договору.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладені положення законодавства та умови договору сторін, заявлені вимоги в частині стягнення пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України є такими, що заявлені правомірно та підлягають частковому задоволенню відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період прострочення відповідача до введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, а саме шляхом стягнення 1922,91 грн. пені, 1925,84 грн. інфляційної складової боргу та 281,40 грн. 3 % річних

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на послуги адвоката покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології будівництва” (02068, м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф. 123, ідентифікаційний код 31458110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехно-безпека” (03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 25, ідентифікаційний код 31720737) 71 327 (сімдесят одну тисячу триста двадцять сім) грн. 41 коп. боргу, 1922 (одну тисячу дев’ятсот двадцять дві) грн 91 коп. пені, 1925 (одну тисячу дев’ятсот двадцять п’ять) грн 84 коп. інфляційної складової боргу, 281 (двісті вісімдесят одну) грн. 40 коп. 3 % річних, 754 (сімсот п’ятдесят чотири) грн. 57 коп. державного мита, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5 000 (п’ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 02.07.2010 р.