Рішення № 10303123, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/22618.06.10                     

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра-К" До Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС" Простягнення 26 584,01 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаГоворуха М.В.–представник за довіреністю від 03.05.2010 р. Від відповідача не з’явився 18.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайстра-К" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС" 18919,98 грн. заборгованості недопоставленого товару, а також 995,24 грн. 3 % річних, 5188,77 грн. інфляційних втрат та 1480,02 грн. збитків.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р. № 46/226, яку призначено до розгляду на 18.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 18.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали про порушення у справі № 46/226 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги про стягнення 26 584,01 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з поставки 2 т. поліпропілену на суму 18919,98 грн., які були повністю оплачені позивачем. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткові накладні, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передачу товарів, рахунки-фактури на оплату товару, платіжне доручення, що свідчать про оплату позивачем виставленого відповідачем рахунку-фактури на поставку товару.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем виставлено Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 30.01.2008 р. на поставку 5 т. поліпропілену на суму 47299,98 грн.

Позивач зазначений рахунок повністю оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 01.02.2008 р.

06.02.2008 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000002 відповідач поставив позивачу 3 т. поліпропілену на суму 28380,00 грн. .

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000011 від 30.01.2008 р., який був оплачений позивачем, сторонами було досягнуто згоди на поставку відповідачем 5 т. поліпропілену на суму 47299,98 грн.

Отже, таким рахунком-фактурою сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у відповідача виникли зобов’язання передати позивачу визначений товар на суму 47299,98 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач поліпропілен у кількості 2 т. відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000011 від 30.01.2008 р. не до поставив, гроші у сумі 18919,98 грн. не повернув.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про повернення коштів у сумі 18919,98 грн. недопоставленого поліпропілену (претензії від 11.02.2008 р., від 20.02.2008 р., від 02.06.2008 р., від 14.10.2009 р.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо оплати поліпропілену за виставленим рахунком-фактурою виконав належним чином.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з поставки поліпропілену у домовленій сторонами кількості, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/226 не здійснив до поставку товару чи повернення коштів за недопоставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18919,98 грн. заборгованості недопоставленого товару, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 995,24 грн. 3 % річних, 5188,77 грн. інфляційних втрат та 1480,02 грн. збитків.

Позивач зазначає, що у зв’язку з недопоставкою відповідачем 2 т. поліпропілену, він змушений був замовляти цей товар у іншого постачальника, а саме ТОВ «Компанія РОНА», однак у зазначеного постачальника ціна за 1 т. поліпропілену складає 10200 грн., яка є більшою порівняно з ціною відповідача ( 9459,99 грн. за 1 т.), тому позивач зазначає, що зазнав збитків на суму 1480,02 грн. переплативши за поставку пропілену.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення збитків на суму 1480,02 грн. через переплату позивачем за поставку пропілену необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не був позбавлений можливості замовити потрібну йому кількість поліпропілену у іншого постачальника з обранням ціни за 1 т., що задовольнила позивача як покупця.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо поставки поліпропілену має не грошовий характер.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 995,24 грн. 3 % річних, 5188,77 грн. інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, ідентифікаційний код 32670216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра-К" (32200, Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Промислова, 22/2, ідентифікаційний код 34175683) 18919 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 98 коп. основного боргу, 189 (сто вісімдесят дев’ять) грн. 19 коп. державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 09.07.10