Рішення № 10303107, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/24325.06.10                                                   

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доКомунального підприємства “Київжитлоексплуатація”

простягнення 45916,25 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

від позивачаГаркавенко С.В. —представник за довіреністю від 03.06.2010 р. № Д07/2010/06/03-1

від відповідача Мазурок О.І. —представник за довіреністю від 31.05.2010 р. № 155/1/23-2067 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до Комунального підприємства “Київжитлоексплуатація” з позовом про стягнення 40374,19 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 03.11.2005 р. № 8252053, 3087,44 грн. пені, 1977,51 грн. інфляційної складової боргу та 476,11 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/243 від 04.06.2010 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2010 р.

18.06.2010 р. в судовому засідання оголошувалася перерва до 25.06.2010 р.

25.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 03.11.2005 р. з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, довідку про надходження коштів від відповідача, акт звірки розрахунків, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії за спірний період, тощо.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на допущення позивачем відхилень від встановленого порядку досудового врегулювання спору, неточний розрахунок суми боргу, пені та сум за ст. 625 Цивільного кодексу України через застосування невідповідних тарифів. Також представник відповідача просив не стягувати з підприємства пеню через застосування позивачем у спірному періоді незрозумілих тарифів на тепло і небажання безпосередніх споживачів його оплачувати та розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2005 р. Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Комунальним підприємством “Київжитлоексплуатація” укладено договір № 8252053, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно звертання-доручення до зазначеної угоди сторін та п. 5.1 даного договору визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється за допомогою приладів обліку.

Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого, після його оформлення, повертається до районного відділу теплозбуту.

Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно до 15 числа поточного місяця (п. 4 додатку № 4 до договору).

За твердженнями позивача, станом на 01.05.2010 р. заборгованість відповідача за договором від 03.11.2005 р. становить 40374,19 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з листопада 2009 року по травень 2010 року, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді вартістю 80395,45 грн. та її оплати в сумі 40021,26 грн. При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача в частині визначення суми основного боргу, в яких він визнає факт постачання теплової енергії вартістю 80395,45 грн., але стверджує, що його борг становить 27232,99 грн., оскільки такі твердження документально не підтвердженні належними доказами.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, альтернативи якому відповідач не надав.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 3087,44 грн. пені, 1978,51 грн. інфляційної складової боргу, 476,11 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 16.11.2009 р. сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством. Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно. Разом з тим, зважаючи на пояснення відповідача щодо скрутного фінансового становища підприємства, складну роботу по стягненню заборгованості за теплову енергію з безпосередніх її споживачів, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов’язку з оплати спожитої електричної енергії, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 300,00 грн.

Враховуючи, що позивач заперечував проти вимог відповідача про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення, суд відмовляє відповідачеві у його вимогах, які він не позбавлений можливості заявити на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог, з врахуванням того, що погашення частини боргу відбулося після звернення позивача до суду з указаним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, ідентифікаційний код 26187970) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 40374 (сорок тисяч триста сімдесят чотири) грн. 19 коп. боргу, 1978 (одну тисячу дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 51 коп. інфляційної складової боргу, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 11 коп. 3 % річних, 300 (триста) грн. пені, 431 (чотириста тридцять одну) грн. 29 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 05.07.2010 р.