Рішення № 10303081, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/18725.06.10                                                   

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Девілон» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн» Простягнення 31483,07 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаНорик М.В. - представник за довіреністю від 18.05.2010 р. Від відповідача не з’явився 25.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Девілон»звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн»31483,07 грн. заборгованості за договором від 17.09.2009 р. № 123/09-09РР, 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. № 46/187.           В судових засіданнях 21.05.2010 р., 14.06.2010 р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.           Відповідач у судовому засіданні 21.05.2010 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в позові відмовити повністю посилаючись на те, що товари були передані не в рамках відносин поставки та прийняті відповідачем помилково.           

У судове засідання, призначене на 25.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Девілон» в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн»в якості покупця уклали договір № 123/09-09РР (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався доставляти та передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1          договору постачальник зобов’язався поставляти товар на умовах DDP (пункт доставки –визначений у замовлені) відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені договором.

Поставка здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору та п. 3 угоди про умови оплата за отриманий товар здійснюється покупцем протягом 14 днів з дня продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 17.09.2009 р. № 123/09-09РР дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного договору за накладними № Н/1957, № В/2061 від 09.11.2009 р., № В/2590 від 27.11.2009 р., № 2691 від 01.12.2009 р., № Н/3038, № В/3043 від 16.12.2009 р., відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 100275,08 грн.

Відповідач здійснив часткове повернення товару на суму 68792,01 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача склала 31483,07 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 100275,08 грн., частково повернув товар на суму 68792,01 грн., заборгувавши 31483,07 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 31483,07 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що товари були передані не в рамках відносин поставки та прийняті відповідачем помилково, оскільки накладні на поставку товару не містять посилань на договір від 17.09.2009 р. № 123/09-09РР.

Судом зазначені твердження відповідача не приймаються, оскільки зазначені вище накладні містять посилання на рахунки-фактури в яких зазначена підстава - договір від 17.09.2009 р. № 123/09-09РР.

Крім того, матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.03.2010 р. на суму 31483,07 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 31483,07 грн. за договором від 17.09.2009 р. № 123/09-09РР документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн., суд вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн. позивач надав довір на юридичне обслуговування від 01.02.2010 р. № 01/2010, який укладений між позивачем та ФОП Норик М.В., свідоцтво № 2713/10 про право на заняття адвокатською діяльністю Норик М.В., акт виконаних робіт від 25.06.2010 р. на суму 4000,00 грн.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді Ай Вай Глобал Юкрейн»(04210, м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграду, 27, ідентифікаційний код 36567247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон»(03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, ідентифікаційний код 30178883) 31483 (тридцять одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 07 коп. основного боргу, 4000 (чотири тисячі) витрат на послуги адвоката, 314 (триста чотирнадцять) грн. 84 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 09.07.10