Рішення № 10303077, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/19725.06.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт" До Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" Простягнення 163184,20 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаМарченко Л.Є. - представник за довіреністю від 13.01.2010 р. №12 Від відповідача Грек А.Б. –представник за довіреністю від 14.04.2010 р. 25.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК” 156088,75 грн. заборгованості за договором від 06.07.2009 р. № 363, 1129,19 грн. 3 % річних та 5966,26 грн. інфляційних втрат за час прострочення. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. № 46/197, яку призначено до розгляду на 28.05.2010 р. 25.05.2010 р. від позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми відповідача. У судове засідання, призначене на 28.05.2010 р., з’явилися представники сторін. Представник позивача надав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та клопотання про зміну розміру позовних вимог в частині основного боргу (137639,55 грн.) з додатками. Представник відповідача клопотав про відкладення розгляду справи з мотивів неотримання позовної заяви та неможливості звіряння розрахунків.

В ході судового засідання представник позивача підтримав вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що ґрунтується на посиланнях про наявність даних щодо наміру відповідача вивести належне йому майно з балансу задля невиконання рішення суду.

Розглянувши заявлену вимогу, суд відхилив її як необґрунтовану ухвалою від 28.05.2010 р., оскільки позивач жодним чином не довів своїх посилань та не підтвердив наявність у відповідача майна за вказаними у заяві про забезпечення позову адресами. Розгляд справи відкладався на 14.06.2010 р.

14.06.2010 р. оголошувалась перерва до 25.06.2010 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 25.06.2010 р., з’явилися представники сторін. Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 100068,75 грн. заборгованості, 1129,19 грн. 3 % річних та 5966,26 грн. інфляційних втрат за час прострочення. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про визнання позовних вимог.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо строків та повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “БМК” в якості покупця уклали договір № 36 (надалі - договір), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався продати і передавати партіями у власність відповідача (покупця), а відповідач прийняти і оплатити: сипучі будівельні матеріали - щебеневу продукцію.

Згідно п. 4.2 сума договору складає 1200000,00 грн.

Відповідно до п. 4.5. договору, вартість товару відповідач сплачує не пізніше 10 банківських днів з моменту прибуття товару на станцію призначення.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного договору за накладними № РН-000138 від 6 липня 2009р., № РН-000144 від 14 липня 2009р., № РН-000145 від 14 липня 2009р., № РН-000148 від 22 липня 2009р., № РН-000152 від 10 серпня 2009р., № РН-000153 від 10 серпня 2009р., № РН-000155 від 11 серпня 2009р., № РН-000156 від 11 серпня 2009р., № РН-000157 від 17 серпня 2009р., № РН-000158 від 17 серпня 2009р., № РН-000165 від 26 серпня 2009р., № РН-000166 від 26 серпня 2009р., № РН-000167 від 31 серпня 2009 р., № РН-000169 від 31 серпня 2009 р. відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 522 305,61 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 366216,86 грн., що підтверджується банківською випискою (в матеріалах справи).

Після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткове погашення боргу у сумі 56020,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 100068,75 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 522 305,61 грн. та частково оплатив його на суму 422236,86 грн., заборгувавши 100068,75 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 100068,75 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 100068,75 грн. за договором від 06.07.2009 р. № 36 документально підтверджується, відповідачем визнається, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1129,19 грн. 3 % річних та 5966,26 грн. інфляційних витрат.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 1129,19 грн. 3 % річних та 5966,26 грн. інфляційних витрат.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК” (01025, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 2а, ідентифікаційний код 21492190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, ідентифікаційний код 24890524) 100068 (сто тисяч шістдесят вісім) грн. 75 коп. основного боргу, 1129 (одну тисячу сто двадцять дев’ять) грн. 19 коп. 3 % річних, 5966 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 26 коп. збитків від інфляції, 1 631 (одну тисячу шістсот тридцять одну) грн. 84 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 08.07.10