Рішення № 10303053, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/17521.06.10

                                        

За позовомЗакритого акціонерного товариства "Рено Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс"

Простягнення 339 265,27 грн.


Суддя Омельченко Л.В.
Представники:

Від позивачаЧумак Ю.Я.—представник за довіреністю від 22.04.2010 р.

Від відповідача не з’явився

21.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У квітні 2010 року Закрите акціонерне товариство “Рено Україна” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” 255000,00 грн. заборгованості за договором поставки від 22.07.2008 р. № 83 (повернення попередньої плати за товар), 26984,59 грн. пені, 9850,68 грн. 3 % річних та 47430,00 грн. інфляційних витрат.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/175 від 26.04.2010 р., яку призначено до розгляду на 17.05.2010 р.
17.05.2010 р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2010 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання, призначене на 07.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи та докази не подав. Представник позивача заявив суду усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 21.06.2010 р.
У судове засідання, призначене на 21.06.2010 р., з’явився представник позивача. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/175 від 26.04.2010 р. від 17.05.2010 р. та від 07.06.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо повернення коштів, перерахованих позивачем на виконання договору, оскільки відповідач не поставив товар у строк передбачений договором. .
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008 р. Закрите акціонерне товариство “Рено Україна” в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Форс” в якості постачальника уклали договір № 83 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує обладнання, вказане у специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною цього договору, а саме –витяжне обладнання компанії SACATEC Франція.

Відповідно до п. 2.1          договору загальна вартість договору складає 540980,00 грн.

Згідно п. 2.3 договору розрахунки за обладнання здійснюються на підставі рахунку-фактури в 4 етапи:

1-й етап –20 % від вартості договору, що складає 108196,00 грн. і є підставою для замовлення обладнання;

2-й етап –30 % від вартості договору, що складає 162294,00 грн. на момент розгрузки обладнання на заводі виробника у Франції;

3-й етап –25 % від вартості договору, що складає 135 245,00 грн. не пізніше 5 календарних днів з моменту надходження обладнання на склад продавця;

4-й етап –25 % від вартості договору, що складає 135 245,00 грн. на момент установки обладнання на станціях покупця.

Строк поставки обладнання –20 робочих днів з моменту виконання 1-го етапу оплати (п. 2.5 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 22.07.2008 р. № 83 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (покупця) та відповідача (постачальника) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами відповідач зобов’язався передати, а позивач —прийняти у власність та оплатити належну відповідачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного договору позивач здійснив попередню оплату у сумі 405735,00 грн., що складає 75 % від суми договору та підтверджується платіжними дорученнями № 36051 від 19.08.2008 р. та № 2035 від 25.07.2008 р.

У передбачений п. 2.5 договору строк відповідач обладнання не поставив, у зв’язку з чим, позивач 19.03.2009 р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати за непоставлене обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Листом від 24.03.2009 р. відповідач повідомив позивача, що повернення грошей відповідачем буде здійснюватись за наступним графіком: 150000,00 грн. –квітень 2009 року; 150000,00 грн. –травень 2009 року; 105735,00 грн. - червень 2009 року.

Відповідач в період з 21.04.2009 р. по 30.04.2009 р. здійснив повернення коштів позивачу у сумі 150735,00 грн., що підтверджується банківською випискою (в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача щодо повернення попередньої оплати позивачу склала 255000,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 255000,00 грн. за договором від 22.07.2008 р. № 83 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 26984,59 грн. пені, 9850,68 грн. 3 % річних та 47430,00 грн. інфляційних витрат.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку затримки постачальником поставки товару в обумовлені строки, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 26984,59 грн. пені.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на тривале невиконання Відповідачем зобов’язань із поставки товару та беручи до уваги новацію боргу, у відповідності до якої Відповідач узяв на себе обов’язок повернути Позивачу грошові кошти замість поставки товару, на Відповідача покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543 від 22.01.1996 р.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 9850,68 грн. 3 % річних та 47430,00 грн. інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форс” (03045, м. Київ, вул. Ново-Пирогівська, 62 А, ідентифікаційний код 30312466) на користь Закритого акціонерного товариства “Рено Україна” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, ідентифікаційний код 33552751) 255 000 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч) грн. боргу, 26984 (двадцять шість тисяч дев’яносто вісімдесят чотири) грн. 59 коп. пені, 9850 (дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. 68 коп. 3 % річних та 47430 (сорок сім тисяч чотириста тридцять) грн. інфляційних витрат 3 392 (три тисячі триста дев’яносто дві) грн. 65 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 07.07.10