Постанова № 10302355, 06.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15:45год. 06 липня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-297/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

при секретарі судового засідання Павлюку А.Г.

за участю :

представників позивача Решетника В.Ф., Вахнюк Л.В.

представника відповідача - Софяк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі довідкритого акціонерного товариства «Денисівка»про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці (позивач) звернувся з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Денисівка» (відповідача) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 55640,01 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Садгірському районі м. Чернівці і є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розрахунків по пільговій пенсії по спискам №1 та №2 призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій призначених відповідно до п. «а» та п.п. “б”-“з”ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” заборгованість становить 55640,01 грн. за період з квітня по жовтень 2009 року. Дана заборгованість не була сплачена відповідачем добровільно у звязку з чим порушені вимоги Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

В ході судового розгляду представник позивача збільшив суму позову до 84424,62 грн. додавши до суми позову не відшкодовані витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в період з листопада 2009 року по січень 2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував обґрунтовуючи це наступним.

Так, відповідач вважає, що зобовязання по сплаті на обовязкове державне пенсійне страхування виникли б у відповідача за умови, що пенсію колишнім його працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, було б призначено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, однак пенсію зазначеним громадянам було призначено вже після січня 2004 року, тобто після того як з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), який починаючи з того часу регулює питання призначення пенсій.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 та №2 до запровадження пенсійного забезпечення через профспілкові та корпоративні фондами пенсії призначаються за нормами цього закону в разі досягнення ними пенсійного віку та наявності стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

А тому, починаючи з 01 січня 2004 року пенсії призначаються за правилами Закону №1058-ІV, а не за правилами Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який використовується лише для визначення наявності чи відсутності стажу, необхідного для призначення пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним вище працівникам пенсії призначені у відповідності до Закону №1058-ІV, а не у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” органам Пенсійного фонду України стягувати збір, який дорівнює фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій, лише за умови, що такі пенсії призначено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Однак, так як колишнім працівникам відповідача пенсії призначені за новим Законом №1058-ІV, то вимоги позивача є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду представник відповідача підтримали заперечення та наполягала на відмові у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 31 березня 1997 року (а.с. 5).

Відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне забезпечення відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1058 та п. 1 ст. 1 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97р № 400/97 (далі Закон №400/97), Закон чинний в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача працювали працівники ОСОБА_4, який має право на пільгову пенсію за Списком №1 та ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,, які мають право на пільгову пенсію за Списком № 2, що підтверджується копіями довідок, з яких вбачається наявність необхідних підстав та стажу роботи у працівників для призначення пільгової пенсій відповідно до п. «а» та п.п. “б”-“з” ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, копіями трудових книжок, протоколів щодо призначення пільгових пенсій, актів перевірки характеру виконуваних робіт чи умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення (а.с. 38-73,115-120 та долучені в судовому засіданні). Даний факт не заперечується відповідачем.

Заборгованість відповідача підтверджується:

-розрахунками фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» та п.п. “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за квітень-грудень 2009 р. та січень 2010р. (а.с. 7-30, 53, 91-95, 102-114 та долучені в судовому засіданні).

Відповідач вважає, що пенсій його колишнім працівникам призначені відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, який 01 січня 2004 року набрав чинності, а не відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а тому підстав для стягнення відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій у позивача не має.

Позиція відповідача спростовується наступним.

Відповідно до п. 2 “Прикінцевих положень” Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництва, робіт. Професій, посад і показників, затверджених Кабміном України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням ст.28 Закону № 1058-ІV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Зокрема, такий порядок встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникам та застрахованим особам внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.04р. №64/8663 (далі Інструкція).

Абзацом 34 ст. 1 Закону № 1058-ІV визначено, що страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, кошти, сплачені на обовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього закону.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97р. № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР) та п.п. 2.1.1. п.2.1. Інструкції, платниками страхових внесків є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші підрозділи платників податку, зазначених у п. 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до розділу 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 “Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV в таких розмірах:

для платників, зазначених у п.п. 2.1.1. п.2.1. Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого ч. 2 Прикінцевих Положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабміном України та за результатами атестації робочих місць, на посаду, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (п. 6.1.розділу 6 Інструкції).

Пунктом 6.2. Інструкції визначено, що витрати на вилиту та доставку пенсій призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховуються в повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Стаття 3 Закону №400\97-ВР визначає, що збір на обовязкове державне пенсійне страхування є обєктом оподаткування. Відповідно до п.п. 5.2.5. п.5.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. №334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обовязкових платежів), установлених Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.91р. №1251-ХІІ (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обовязкових платежів) визначених зазначеним Законом). При цьому ст.14 Закону №1251-ХІІ визначено, що до загальнообовязкових податків і зборів належить, зокрема, збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Збір на обовязкове державне пенсійне страхування є страховими внесками, а несплачені та несвоєчасно сплачені страхові внески в термін встановлений законодавством вважається недоїмкою (простроченою заборгованістю).

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У відповідності до п.п. 6.10. п. 6 Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у п. 6.4. цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Таким чином, відповідач у встановленому законодавством порядку повідомлений про розмір сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, а саме 84 424,62 грн.

Зазначена сума не була сплачена відповідачем самостійно у терміни передбачені п.п. 6.8 п.6 Інструкції, а тому визначається як сума страхових внесків, що своєчасно не сплачені страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою), що дає право органу Пенсійного фонду звернутися з позовом про стягнення даної недоїмки до суду відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, сукупність вищенаведених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Денисівка» (м. Чернівці, вул.М.Тореза,64Б, код ЄДРПО 05482417) на користь Пенсійного фонду України в Садгірському районі 84 424 (вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 62коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 09 липня 2010 р.

Суддя В.О. Ковтюк