Постанова № 10302353, 07.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2229/10/2470

09:30

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Романко М.І.;

з участю:

представника позивача Крушельницького І.А.;

представника відповідача Чебана В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання незаконними дій та скасування рішення суб"єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 02.06.2010 року адміністративному позові позивач просив суд визнати дії посадових осіб податкових органів по проведенню перевірки та складення акту перевірки за дотриманням суб"єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і лцензій від 23.03.2010р. незаконними, а також скасувати рішення ДПІ у м. Чернівці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003570234 від 12 квітня 2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесено цілком безпідставно, з грубим порушенням корм матеріального та процесуального крана, викладені обставини не відповідають дійсності. (а.с. 4-8).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 22.06.2010 року подав суду заперечення виходячи з наступного.

Перевірка здійснена у відповідності до Законів України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХП від 4 грудня 1990 року, «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 6 липня 1995 року, «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23 березня 1996 року, «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами №481/95- ВР від 19 грудня 1995 року. (а.с. 54-55)

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом досліджені письмові докази наданні сторонами.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" та складено акт перевірки № 0514/01/01/23/32652485 від 23.03.2010р. (а.с. 11-14)

За результатами розгляду Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було прийняте 12 квітня 2010 р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо ТОВ „Термекс". В даному рішенні ДПІ в м. Чернівці № 0003570234 зазначено, що ТОВ «Термекс» порушено вимоги ст.3 п. 12 Закону України № 256/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого на підставі ст. 21 Закону України № 256/95-ВР до ТОВ «Термекс» застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу. (а.с. 15)

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо посилання представника позивача на те, що дії посадових осіб податкових органів є незаконними по проведенню перевірки та складення акту перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 23.03.2010р. судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями), (далі Закон № 265/95), контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

У відповідності до ч. 4 ст. 16 Закону України №265/95, ДПА України був прийнятий наказ №355 від 27.05.2008р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків».

Зокрема в п.3.1 ст. 3 додатку №1 вищевказаного наказу ДПА України, зазначено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби. Пунктом 3.2 статті 3 цього наказу передбачено, що перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС. Усі ці вимоги були дотримані. Вимога позивача надати наказ на проведення позапланової перевірки або рішення суду є безпідставним.

Згідно статті 16 Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Позапланова перевірка, що проводиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій статті 16 Закону, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 № 509 (далі - Закон № 509) передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, стаття 11-1 Закону № 509 хоча і містить частину 7 (позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду), однак не визначає підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Статтею 11-2 Закону № 509 «Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок» врегульовано порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових перевірок. Зокрема нормою даного Закону визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення.

Підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом № 265/95 та п. 3.1, п.3.2 додатку №1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» та проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби.

Підставою для проведення перевірки ТзОВ «Термекс» є направлення №67в/23-3 від 23.03.2010 року та план-графік перевірок на березень 2010 року, що сторонами не заперечувалось.

Виходячи із вказаного вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача в цій частині позовних вимог є правомірними, а позовні вимоги безпідставними. Крім того, в спірному акті перевірки є всі необхідні реквізити і відомості визначені Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, а тому посилання позивача в цій частині необґрунтовані та безпідставні.

Щодо рішення податкового органу № 0003570234 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно ТОВ „Термекс" від 12 квітня 2010 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі Закон №265) - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно довідки №1415 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, правовий статус позивача юридична особа.

Частиною1 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-ХIV від 16 липня 1999 року (далі Закон №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 ст.9 цього Закону визначено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Згідно ст.20 Закону №265, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.21 До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно матеріалів справи та наданих заперечень, до позивача застосовано штрафну санкцію по факту реалізації «Водонагрівача електричного ТЕРМЕКС 80 вер VS”, який не облікований в установленому порядку (неведення обліку товарів по місцю реалізації і зберігання) за ціною 1400 грн.. При цьому, представник позивача в судовому засіданні в підтвердження факту реалізації позивачем вказаного водонагрівача надав фіскальний чек від 23.03.2010 року, роздрукованого о 16:22 год. та видаткову накладну №2514 від 23.03.2010 року, наполягаючи на тому, що товар все ж таки було реалізовано.

Зазначені документи як докази судом оцінюються в силу ст.86 КАС України, як не належні та не допустимі, оскільки: згідно сулужбовогог чеку (Х-звіту) від 23.03.2010 року виданого о 16:24 год. зазначені кошти в сумі 1400 грн. за придбаний товар (водонагрівач) повернені покупцю, тобто через дві хвилини; видаткова накладна №2514 засвідчена підписом невідомої особи як отримувачем товару, при цьому в цій накладній відсутній підпис особи, яка відвантажила товар. З огляду на вказане, цей факт судом не розцінюєься як реалізація товару, так як кошти надійшли і обліковані РРО, але сама подія не відбулась.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем належним чином проводився облік товарів у встановленому законодавством порядку. Зокрема «Водонагрівач електричний ТЕРМЕКС 80 вер VS» облікований наступними документами: Видаткова накладна №РН-004141 від 15.02.2010 року; Податкова накладна №49 від 15.02.2010 року; Товарно-транспортна накладна серія ААБ №001665 від 12.02.2010 року; витяг з програми бухгалтерського обліку «1-С Бухгалтерія.версія-8».

Зазначені обставини та документи, повністю спростовують заперечення відповідача про не облік товарів, які реалізовувались під час перевірки, а тому заперечення в цій частині є безпідставними та необгрунтованими.

Поряд з вказаним вище, суд зазначає, що приймаючи спірне рішення відповідачем невірно застосовано правові норми Закону №265. А саме, задокументувавши факт реалізації необлікованого товару, на чому наполягав останній застосовано норми ст.21 Закону №265, якою визначено відповідальність виключно за неведення обліку товарів, або ведення з порушенням, в той час коли відповідальність за реалізацію необлікованих товарів визначено ст.20 Закону №265, що черговий раз свідчить про протиправність спірного рішення.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст.19 Конституції України, та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказане рішення як протиправне підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України - при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 1 цього Кодексу визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. З урахуванням зазначених вимог суд вважає, що належним способом захисту в розгляді вказаної вище позовної вимоги є визнання рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 1.70 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 72, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м.Чернівці про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003570234 від 12 квітня 2010 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс".

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" судові витрати - судовий збір в сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 09 липня 2010 року.

Суддя О.В. Боднарюк