Постанова № 10302320, 24.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-620/10/2370 24.06.2010 р. м. Черкаси

16 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

суддів: Холод Р.В., Тимошенко В.П.

при секретарі Бондар Т.П.,

за участю:

представників позивача: Попаденко З.В., Мукоїд А.П. за довіреностями;

представника відповідача: Брітана Ю.Д. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.04.2007 року № 0000282301/0.

В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що відповідач неправильно застосовує п. 5.1. ст. 5 та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо встановлених перевіркою обставин виправлення позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2005 року самостійно виявлених помилок у раніше поданих ним податкових деклараціях стосовно сум амортизаційних відрахувань, донарахованих по виробничому корпусу №2.

Позивач зазначає, що відповідачем чомусь не виявлено порушення п. 5.1. ст. 5 та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у нарахуванні амортизаційних відрахувань по виробничому корпусу №2 за перший-четвертий квартали 2004 року та перші два квартали 2005 року, хоча така перевірка відповідачем проводилась, а амортизаційні відрахування за третій та четвертий квартали 2005 року нараховані та відображені позивачем своєчасно у поданих деклараціях за вказані періоди.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: відповідачем проведено перевірку за звітні періоди, що не входили до плану документальної перевірки, а висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях і нічим не підтверджені.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити.

В засіданні суду представник відповідача проти адміністративного позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає, що висновки акта перевірки, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, тому достатніх підстав для задоволення позову немає.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відкрите акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»зареєстроване в Монастирищенській районній державній адміністрації 26.09.1994 року за реєстраційним номером 155848.

13 жовтня 2005 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів в звязку зі зміною засновників та зміною назви товариства.

Відповідно до довідки Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області відкрите акціонерне товариство «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»(ідентифікаційний код 00255289) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Теком».

В матеріалах справи міститься свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 22.12.2005 року, в якому зазначено, що позивач є власником комплексу, будівель та споруд, перелік яких наведений в цьому свідоцтві. Зокрема, в цей перелік включений виробничий корпус №2 під літерою «Р»загальною площею 17968.7 кв.м.

Після набрання чинності Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(з 01.07.1995 року), в силу ст. 8 вказаного Закону, балансова вартість основних фондів визначається на рівні їх залишкової вартості станом на момент набрання чинності цього Закону із включенням їх до відповідних груп основних фондів з метою їх подальшої амортизації.

Матеріалами справи, зокрема відомостями індексацій, встановлено, що станом на 01.07.1997 року залишкова вартість виробничого корпусу №2 становила 13475164 грн.

Виробничий корпус №2 є будівлею, а тому відноситься до першої групи основних фондів.

Відповідно до наданих позивачем пояснень, підтверджених доданими документами, в кінці 1999 року позивачем законсервовано 4046 кв.м площі виробничого корпусу №2, які виведено з консервації в кінці 2001 року, а в кінці 2005 року продано 14445,6 кв.м. виробничого корпусу №2 залишковою (балансовою) вартістю 7701816 грн.

Отже, залишок площі склав 3523,1 кв.м. на суму 1740427 грн.

Нарахування амортизації за 2004 рік по виробничому корпусі № 2 за твердженням позивача необхідно було здійснювати в розмірі 512386 (130524+128891+127281+125690) грн., а за два квартали 2005 року (перший, другий) в розмірі 246686 (124119 + 122567) грн.

Фактично по цьому обєкту першої групи основних фондів в декларації з податку на прибуток підприємства за 2004 рік включено тільки 73,7 (512,4 - 438,7) тис. грн. і за два квартали 2005 року 34,6 (246.7 - 212,1) тис. грн.

Таким чином, недонарахована сума амортизації по виробничому корпусу №2 за 2004 рік та два квартали 2005 року виявлена в розмірі 650,8 (512386-73700+246686-34600) тис. грн. та була відображена в рядку 05,2 декларації з податку на прибуток за 2005 рік, як самостійно виявлені помилки.

Нормативним актом, яким затверджений порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства є наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі Порядок № 327).

Порядок №327 розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з метою застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

В свою чергу, посадові особи органів державної податкової служби зобовязані при проведенні перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків шляхом вивчення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, проведення перевірок з питань правових відносин, вивчення технологічного процесу виробництва, залучення до перевірок відповідних експертів тощо.

За результатами проведених невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності платника податків оформляється акт, а за відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт перевірки передбачає опис проведеної перевірки щодо задекларованих показників у розрізі рядків декларацій (звітів, розрахунків) і відображення в акті перевірки інформації лише щодо перевірених показників і використаних документів.

Відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.3 порядку №327 акт перевірки повинен містити відомості за кожним відображеним фактом порушення податкового законодавства з висвітленням показників, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Порядком №327 закріплено, що у разі виявлення розбіжностей перевіряючі зобовязані чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Відповідно до пунктів 2.3.4 порядку №327 в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів.

Так, у грудні 2005 року - лютому 2006 року Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова документальна перевірка позивача з питання дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.07.2004 року по 01.10.2005 року. Перевіркою не встановлено фактів порушень у нарахуванні позивачем сум амортизаційних відрахувань.

Проте, в лютому-березні 2007 року відповідачем проведена аналогічна планова виїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року.

За результатами цієї перевірки 30.03.2007 року складений акт №31/23-009/00225289 та встановлено, що у поданій позивачем 09.02.2006 року податковій декларації з податку на прибуток за 2005 рік у рядку 05.2 позивач відобразив 1114,5 тис. грн. як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів, із якої: 452,1 тис. грн. - сума, перенесена наростаючим підсумком з рядка 05.2 податкової декларації за третій квартал 2005 року та 652,1 тис. грн. - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих позивачем на відновлену вартість виробничого корпусу №2 за чотири квартали 2004 року та два перші квартали 2005 року і 10,3 тис. грн. - сума залишкової вартості основних фондів першої групи, балансова вартість яких внаслідок амортизації за результатами другого кварталу 2005 року досягнула ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Останню суму - 10,3 тис. грн. позивач також включив до валових витрат податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік у рядку 4.13 „Інші витрати".

Крім того, у рядку 07 податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік позивач відобразив 102636 грн. амортизаційних відрахувань, нарахованих ним з відновленої вартості виробничого корпусу №2 за четвертий квартал 2005 року.

З другого кварталу 2002 року - періоду, з якого за висновком відповідача позивачем розрахована відновлена балансова вартість виробничого корпусу №2, по четвертий квартал 2005 року сума амортизаційних відрахувань з відновленої частини балансової вартості названої будівлі становила 1683735 грн. у тому числі:

- 362630 грн. за другий-четвертий квартали 2002 року,

- 462702 грн. за перший-четвертий квартали 2003 року,

- 439996 грн. за перший-четвертий квартали 2004 року,

- 418407 грн. за перший-четвертий квартали 2005 року.

За договором купівлі-продажу від 26.12.2005 року позивач продав закритому акціонерному товариству «Монастирищенський котельний завод»деякі основні засоби першої групи за ціною 2000000 грн. з урахуванням податку на додану вартість, у тому числі і частину виробничого корпусу №2 за ціною 1689890 грн., де 281648 грн. 33 коп. склав податок на додану вартість.

В свою чергу позивач, як власник, в силу ст. 317 Цивільного кодексу України має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Крім того, в силу ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, а відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Покупцем виробничого корпусу №2 стала повязана з продавцем юридична особа, а саме: ЗАТ «Монастирищенський котельний завод».

Повязана особа, відповідно до п.1.26 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»- це юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість повязаних фізичних осіб чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій) не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Так, серед акціонерів ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»є фізичні особи, що володіють більше 20% статутного капіталу, яким також належить не менше 20% статутного капіталу ЗАТ «Монастирищенський котельний завод», що підтверджується довідками №01/09-08-59 від 20.08.2009 та №010 від 13.04.2010 року.

Продаж позивачем частини виробничого корпусу №2 в грудні 2005 року відбувся з дотриманням вимог п.1.20 ст.1 та пп. 7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зокрема визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам визначається, виходячи із договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) у повязаної особи визначається, виходячи із договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 вказаного Закону).

Підпунктом 1.20.51 п.1.2 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюється до терміну «звичайна ціна»визначеного цим Законом.

Для визначення звичайної ціни продажу частини виробничого корпусу №2, позивач скористався послугами субєкта оціночної діяльності, звіт якого знаходиться в матеріалах справи.

В ході проведення перевірки, за висновком відповідача, позивач в рядку 04.13 податкової декларації з податку на прибуток за 2005 року відобразив у складі валових витрат 6104,1 тис. грн. - суму перевищення відновленої балансової вартості проданої частини виробничого корпусу №2 (7701816 грн.) і ціною її реалізації без урахування податку на додану вартість (1408241 грн. 67коп.).

Відповідач зазначає, що позивач відображає суму амортизації в рядку 05.2 декларації по податку на прибуток за 2005 рік, яка виникла у звязку з помилкою проведеної уцінки корпусу №2 станом на 01.04.2002 року.

Отже, відповідач вважає, що оскільки помилка у визначенні правильної балансової вартості виробничого корпусу №2 виникла ще до 01.04.2002 року і з цієї дати до дня подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2005 року минуло більше часу ніж встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», строк давності в 1095 днів, то позивач не мав права виправляти у вказаній податковій декларації самостійно виявлені ним помилки щодо недонарахованих сум амортизаційних відрахувань з вартості виробничого корпусу №2 за минулі звітні періоди і застосовувати відновлену балансову вартість на продану частину виробничого корпусу №2 для зменшення балансової вартості основних фондів першої групи.

Ухвалами суду від 29.03.2010 року, 03.06.2010 року та від 15.06.2010 року, в силу ст. 71 КАС України суд зобовязував відповідача надати письмові пояснення, підтверджені доказами щодо відсутності у позивача права для відновлення балансової вартості основного засобу першої групи виробничого корпусу №2 в 2005 році, віднесення позивачем до валових витрат в результаті продажу виробничого корпусу №2 витрат перевищення балансової вартості над виручкою від продажу обєкта та утворення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, а також правомірності визначення в акті перевірки від 30.03.2007 року балансової вартості виробничого корпусу №2 на момент його продажу в сумі 1333962 грн. В свою чергу, відповідач ухвали суду не виконав витребуваних пояснень не надав.

В той же час, позивач надав пояснення, що у вересні 2001 року Монастирищенська районна державна адміністрація Черкаської області зареєструвала закрите акціонерне товариство «Монастирищенський котельний завод», що як встановлено є повязаною особою по відношенню до ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод».

Новостворене підприємство не мало свого приміщення для розміщення виробничого процесу, а тому виникла необхідність оренди вільних виробничих площ недобудованого виробничого корпусу № 2.

Для визначення та обґрунтування орендної плати позивач скористався Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 року № 786, в п.8 якої є формула визначення орендної плати на рік.

Позивач не заперечує, що проводив таку експертну оцінку виробничого корпусу №2 для визначення та обґрунтування орендної плати, але позивач ніколи не проводив уцінку виробничого корпусу № 2, тому що згідно п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року № 288/4509, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, визначено, що підприємство може переоцінювати обєкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього обєкта суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх обєктів групи основних засобів, до якої належить цей обєкт.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку основних засобів передбачає як уцінку, так і дооцінку обєкта основних засобів, але в складі всієї групи основних засобів, до яких відносяться будинки, споруди та передавальні пристрої (п.п.5.1.3 п.5.1 ст.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби).

Пунктом 19 даного Положення визначено, що сума дооцінки залишкової вартості обєкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в п.20 Положення (стандарту) 7.

Отже, здійснення переоцінки основних засобів можливе тільки в бухгалтерському обліку без будь-яких наслідків для податкового обліку.

В той же час, за результатами перевірки, відповідач збільшив суму валового доходу позивача за четвертий квартал 2005 року на 74279 грн. 67 коп. - суму перевищення виручки від продажу частини виробничого корпусу №2 над її балансовою вартістю, визначеною без урахування проведеного позивачем відновлення цієї вартості.

Крім того, з валових витрат позивача за 2005 року перевіркою виключена сума 6766,5 тис. грн., у тому числі: 6104,1 тис. грн. - сума перевищення відновленої балансової вартості проданої частини виробничого корпусу №2 і ціною її реалізації, 652,1 тис. грн. - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих позивачем на відновлену вартість виробничого корпусу №2 за чотири квартали 2004 року та два перші квартали 2005 року і 10,3 тис. грн. - як двічі включену до валових витрат суму залишкової вартості основних фондів першої групи, балансова вартість яких внаслідок амортизації за результатами другого кварталу 2005 року досягнула ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З амортизаційних витрат четвертого кварталу 2005 року перевіркою виключено 102636 грн. - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих позивачем на відновлену вартість виробничого корпусу №2 за четвертий квартал 2005 року.

Внаслідок збільшення валового доходу позивача і зменшення його валових витрат та амортизаційних відрахувань за результатами перевірки позивачу донараховано 444100 грн. податку на прибуток.

На підставі акта перевірки від 30.03.2007р. №31/23-009/00225289 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 10.04.2007 року №0000282301/0, за яким відповідно до пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 666150 грн., у тому числі: 444100 грн. основного платежу і 222050 грн. штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Підставою для донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 444100 грн. стало невизнання відповідачем права позивача на виправлення за результатами 2005 року самостійно виявленої ним помилки щодо недонарахування податкової амортизації у минулих податкових періодах через те, що з моменту допущення вперше такої помилки по день подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2005 року минуло більше як 1095 днів встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку давності.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

-суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

-суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Стаття 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" містить, зокрема, такі положення:

Так, в силу пп. 8.1.1 під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п. 8.1.2 амортизації підлягають витрати на:

-придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

-самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

-проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

-капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.2.1 закріплено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпункт 8.2.2. визначає, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. 8.2.2.

Пунктом 8.3. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначений порядок нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Підпункт 8.3.1 сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 8.3.2. визначено, що балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

При цьому, в силу пункту 8.3.3 платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де

І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Відповідно до пп. 8.3.4 облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1, як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Тоді як відповідно до пп. 8.3.7 амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.( пп. 8.4.3).

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Враховуючи викладене та аналізуючи норми наведеного законодавства, суд прийшов до висновку, що здійснені позивачем за результатами 2005 року відновлення балансової вартості виробничого корпусу №2 та донарахування податкової амортизації з відновленої вартості цього виробничо корпусу відповідає вимогам ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

В свою чергу, відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Законом, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - «Закон № 2181-III»).

Пунктом 5.1 Закону №2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпункт 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-ІІІ передбачає, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, відповідач неправильно застосував встановлений пп. 15.1.1 п, 15.1 ст. 15 Закону №2181-ІІІ строк давності станом на день подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік, оскільки останній безпідставно пов'язує початок перебігу цього строку не із податковими періодами, за які виправлялися помилки, а із податковим періодом, у якому позивач вперше допустив помилку у визначенні балансової вартості виробничого корпусу №2 і відповідно у нарахуванні податкової амортизації.

Перебіг строку давності у 1095 днів починається з наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону №2181-ІІІ надає право платнику податку виправляти самостійно виявлені помилки у показниках раніше поданих податкових декларацій у межах строку давності у 1095 днів незалежно від характеру помилки і не пов'язує це право з неможливістю виправлення помилок у показниках податкових декларацій за попередні податкові періоди, щодо яких минув вказаний строк давності.

Тобто неможливість виправлення помилки у показниках раніше поданих податкових декларацій за податкові періоди, щодо яких закінчився строк давності у 1095 днів, не позбавляє права платника податків виправити помилки у показниках податкових декларацій, поданих пізніше за звітні періоди, щодо яких строк давності не закінчився.

У даному випадку станом на 09.02.2006 року - день подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік позивач мав право виправити самостійно виявлені ним помилки у раніше поданих ним податкових деклараціях, починаючи з податкової декларації за 2002 рік.

Отже, нарахування і відображення у податковій декларації з податку на прибуток за 2005 року 652,1 тис. грн. амортизаційних відрахувань, нарахованих позивачем на відновлену вартість виробничого корпусу №2 за чотири квартали 2004 року та два перші квартали 2005 року і 102636 грн. - за четвертий квартал 2005 року, а також визначення суми перевищення відновленої балансової вартості проданої частини виробничого корпусу №2 і ціною її реалізації проведено позивачем без порушень вимог п. 5.1 ст. 5 та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-ІІІ.

Позивач не спростував висновку відповідача про включення двічі до валових витрат 10,3 тис. грн. - суми залишкової вартості основних фондів першої групи, балансова вартість яких внаслідок амортизації за результатами другого кварталу 2005 року досягнула ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте з виключенням із валових витрат позивача за результатами 2005 рок 10,3 тис. грн. не виникає прибутку, що підлягає оподаткуванню, а лише зменшується на цю суму від'ємне значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, висновок, викладений в акті №31/23-009/00225289 від 30.03.2007 року, здійснений не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом, що в свою чергу призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.04.2007 року № 0000282301/0, яке суперечить чинному законодавству та порушує права та інтереси позивача.

З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області від 10.04.2007 року № 0000282301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови з дня складення та підписання її повного тексту. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 липня 2010 року.

Головуючий В.В. Гаращенко

Судді Р.В. Холод

В.П. Тимошенко