Постанова № 10302312, 24.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-1935/10/2370

24.06.2010 р. м. Черкаси

11 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Чубар Т.М.,

секретар –Кузнецов В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Любчик В.Д. –за довіреністю № 13163/10-060 від 30.07.2009р., Михайлюка О.О. –за довіреністю № 4432-10-051 від 18.03.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, в якому просить визнати незаконними дії Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області щодо винесення податкових повідомлень-рішень № 0000251720/0 та № 0000271720/0 від 19 квітня 2010 року, а також скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 0000251720/0 та № 0000271720/0 від 19 квітня 2010 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що Смілянська об’єднана державна податкова інспекція Черкаської області при визначенні оскаржуваних в судовому порядку податкових зобов’язань помилково дійшла висновку про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам», якому державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2008р. 30 вересня 2008 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, адже відповідне анулювання мало місце після укладення та виконання господарських операцій, а отже не може свідчити про позбавлення правового значення виданих за цими угодами податкових накладних.

Окрім того, позивач посилається також на порушення Смілянською об’єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в частині витребовування під час проведення невиїзної документальної перевірки первинних документів платника податків, що призвело до хибного висновку про неможливість визначення періоду фактичного віднесення платником до складу валових витрат придбаного від товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам»товару та, як наслідок, неправомірного нарахування податкового зобов’язання на загальну суму 60 110 грн. 19 коп.

Представники відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечують, мотивуючи це тим, що згідно акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість датою анулювання реєстрації є 05.03.2007р. у зв’язку з чим суми податку на додану вартість, визначені згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам»на підставі угод, укладених між останнім та позивачем протягом квітня 2007 року-січня 2008 року, свідчать про завищення задекларованого податкового кредиту позивачем на загальну суму 56 041 грн. 35 коп. Стосовно нарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб представники інспекції зазначають, що ненадання первинних документів незалежно від виду перевірки позбавляє можливості перевіряючих визначити, в якому періоді фактично віднесено платником до складу валових витрат придбаний від товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам»та кому в подальшому був реалізований даний товар, що свідчить про заниження чистого доходу та, як наслідок, несплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення і доводи позивача та представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно спірного повідомлення-рішення № 0000271720/0 від 19 квітня 2010 року слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами невиїзної документальної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 № 584/17/2179002273 від 01.04.2010р., про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. шляхом завищення задекларованого податкового кредиту в сумі 56 041 грн. 35 коп., в тому числі за квітень 2007 року в сумі 4 969 грн. 09 коп., за липень 2007 року в сумі 10 855 грн. 33 коп., за серпень 2007 року в сумі 10 127 грн. 95 коп., за вересень 2007 року в сумі 18 066 грн. 94 коп. та за січень 2008 року в сумі 12 022 грн. 04 коп. внаслідок включення до сум податкового кредиту податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам», якому державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2008р. 30 вересня 2008 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, датою анулювання реєстрації визначено 05.03.2007р.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту –Закон).

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам», складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р.

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Разом з тим, згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, в свою чергу, встановлено заборону на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов’язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 статті 9 Закону про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як зазначалось вище, підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень було анулювання 30 вересня 2008 року державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2008р. реєстрації платника податку на додану вартість-товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам». При цьому як вбачається з відповідного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість днем прийняття рішення про анулювання реєстрації є дата затвердження означеного акту.

Отже, оскільки податкові накладні за відповідний період виписані товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам»до винесення акту про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, тобто до 30.09.2008р., в той час коли означений контрагент мав статус платника податку на додану вартість, помилковим є висновок податкової інспекції щодо не підтвердження позивачем свого права на податковий кредит з огляду на анулювання свідоцтва про реєстрації платника податку на додану вартість.

Більше того, згідно з п. 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000р., в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): дані з Реєстру платників податку на додану вартість із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв тощо.

Згідно ж наданої позивачем інформації з Реєстру платників податку на додану вартість, оприлюдненої на web-сайті Державної податкової адміністрації України товариство з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам», ідентифікаційний код 34762167, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100025615, станом як на 07.07.2008р., так і на 19.09.2008р. обліковувалось в якості платника податку на додану вартість.

Щодо визначення за результатами вищезазначеної невиїзної документальної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від 01.04.2010р. Смілянською об’єднаною податковою інспекцією Черкаської області податкового зобов’язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інших доходів громадян в сумі 60 110 грн. 19 коп., про що відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000251720/0 від 19.04.2010р. слід відзначити, що, по-перше, як зазначалось вище, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не може свідчити про недійсність всіх угод, укладених до відповідного анулювання, а отже не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У зв’язку з чим висновок відповідача про порушення суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 п. 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р. шляхом завищення суми витрат за І квартал 2008 року в розмірі 60 110 грн. 19 коп. у зв’язку з не підтвердженням податковими накладними господарських операцій не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

А, по-друге, твердження податкової інспекції про неможливість встановлення через ненадання первинних документів з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. в якому саме періоді фактично віднесено платником до складу валових витрат придбаний товар від товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Велам»та кому в подальшому товар був реалізований спростовується актом перевірки Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 1026/17/2179002273 від 19.06.2008р., згідно якого за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008р. перевіркою повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності з використанням первинних документів (рахунків-фактур, накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, чеків, касових ордерів тощо) суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 порушень не встановлено.

Посилання ж представника відповідача на ненадання позивачем означених первинних документів під час проведення повторної невиїзної документальної перевірки від 19.04.2010р. протирічить статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990р., згідно якої документальні невиїзні перевірки здійснюються виключно на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Як наслідок, чинне законодавство не надає податковій інспекції права на витребовування під час проведення документальної невиїзної перевірки первинних документів платника податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області щодо винесення податкових повідомлень-рішень № 0000251720/0 та № 0000271720/0 від 19 квітня 2010 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 0000251720/0 та № 0000271720/0 від 19 квітня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 29 червня 2010 року.