Постанова № 10302290, 25.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1439/10/2370 25.06.2010 р. м. Черкаси

13 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубар Т.М.,

секретар Кузнецов В.С.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»Головченка Г.А. за довіреністю від 07.05.2010р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області Кривошия О.А. за довіреністю № 327/10 від 25.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»до державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс», в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області №0047741700/2 від 16.03.2010р., № 0001982303/2 від 23.03.2010р. та № 0001972303/2 від 29.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що, по-перше, надані посадовим особам інспекції під час проведення перевірки акти приймання-передачі робіт згідно договору консультаційно-сервісного обслуговування № 1 від 02.02.2009р. містять достатньо інформації задля підтвердження факту отримання позивачем цих послуг у звязку з чим у відповідача були відсутні підстави для нарахування як податку на прибуток підприємств, так і податку на додану вартість; по-друге, податок з доходів фізичних осіб товариству з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»відповідачем нараховано без урахування віднесення відповідних витрат на проїзд працівників товариства до складу валових витрат, що свідчить про знеособлений облік даних затрат та не може тягти відповідальність за несплату податку з доходів фізичних осіб.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що державна податкова інспекція у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області при винесені оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень діяла в межах, визначених нормами діючого законодавства, на підставі фактичних даних, встановлених під час проведення перевірки позивача від 04.11.2009р. у звязку з чим підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.12.1990р. органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

На виконання покладених на державну податкову інспекцію у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області повноважень інспекторами податкової служби на підставі направлення № 209 від 24.09.2009р., виданого згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, у відповідності до вимог статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складений акт №62/01-035/33003857 від 04.11.2009р., згідно якого встановлено порушення позивачем:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»віднесено до складу валових витрат вартість інформаційно-консультаційних послуг, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено.

Так, в періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»згідно укладеного договору консультаційно-сервісного обслуговування № 1 від 02.02.2009р. На підтвердження факту отримання товариством цих послуг до перевірки надано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ ОУ-0000001 від 02.02.2009р. про надання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 36083 грн. 33 коп., включені до складу валових витрат у І кварталі 2009 року;

№ 2 від 05.03.2009р. про надання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 22750 грн., включені до складу валових витрат у ІІ кварталі 2009 року;

№ 3 від 05.04.2009р. про надання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 28858 грн. 33 коп., включені до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2009 року.

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені по дебету «адміністративні витрати».

Разом з тим, вказані документи не дають можливості встановити, в чому саме полягало надання товариству з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»інформаційно-консультаційних послуг та які саме інформаційно-консультаційні послуги, надані товариством з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»можуть бути використані у господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс», адже п. 2.1 договору консультаційно-сервісного обслуговування № 1 від 02.02.2009р. передбачено 18 видів та 15 підвидів питань, з яких товариство з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»зобовязувалося здійснювати консультаційно-сервісне обслуговування позивача. Виходячи з того, що вартість наданих послуг в зазначених періодах є різною, товариство з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»мало надавати різні види послуг з передбаченого договором переліку, або ж надавати однорідні послуги в різних обсягах. Згідно п. 4.1 договору вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику встановлюється за погодженням сторін у залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості. Надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять жодної інформації стосовно того, які види послуг було надано та в яких обсягах, а також інформації про складність та терміновість надання послуг та як це вплинуло на їх вартість. На прохання письмово повідомити про наявність інших підтверджуючих документів стосовно здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»консультаційно-сервісного обслуговування товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»та надати їх до перевірки надійшла пояснювальна записка від 21.10.2009р., згідно якої позивач повідомляє про неможливість розкриття даної інформації, оскільки остання носить характер комерційної таємниці підприємства. Таким чином, до перевірки не надано документів, що підтверджують зв'язок витрат на придбання інформаційно-консультаційних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»з веденням господарської діяльності позивача.

Окрім того, на порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. позивачем віднесено до складу валових витрат вартість послуг, надання яких взагалі не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»в І кварталі 2008 року віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг, наданих ТЧУП «Трактородеталь-Сервіс», Білорусь, в сумі 2315 грн. 43коп. не підтверджену відповідними документами, адже до перевірки не надано оригінал акту приймання передачі виконаних робіт. Згідно пояснень генерального директора позивача оригінал вказаного акту втрачено.

Внаслідок вказаних порушень занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193 142 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 578 грн., за ІІ квартал 2008 року в сумі 157789 грн., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 34775 грн.

2. п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. шляхом віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нараховані у звязку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг, використання яких в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не підтверджено.

Так, як зазначалось вище, в періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»згідно укладеного договору консультаційно-сервісного обслуговування № 1 від 02.02.2009р. Надані до перевірки документи з вищезазначених причин не дають можливості встановити зв'язок витрат на придбання інформаційно-консультаційних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»з веденням господарської діяльності позивача. Протягом перевіряємого періоду до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, нарахований у звязку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС»згідно податкової накладної від 02.02.2009р. на загальну суму 7216,666 грн. Решта наданих товариством з обмеженою відповідальністю «КМЦ «НИ ХАО МАУС» податкових накладних врахована при визначенні суми податкового кредиту за серпень 2009 року.

Внаслідок вказаного порушення завищено суму податкового кредиту за лютий 2008 року в сумі 7217 грн.

3. п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п.п. 4.2.9г п. 4.2 статті 4, п.п. 19.2.а п. 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р. в частині не оподаткування доходу, отриманого платниками податку від його працедавця, як додаткове благо, за суми грошового відшкодування вартості проїзду працівників в громадському транспорті в сумі 12064 грн. 25 коп., що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1809 грн. 65 коп., в тому числі: в січні 2008 року на суму 49 грн. 18 коп., в лютому 2008 року на суму 52 грн. 11 коп., в березні 2008 року на суму 66 грн. 23 коп., в квітні 2008 року на суму 88 грн. 23 коп., в травні 2008 року на суму 86 грн. 48 коп., в червні 2008 року на суму 111 грн. 14 коп., в липні 2008 року на суму 142 грн. 73коп., в серпні 2008 року на суму 104 грн. 97 коп., в вересні 2008 року на суму 87 грн. 98коп., в жовтні 2008 року на суму 105 грн. 60 коп., в листопаді 2008 року на суму 101 грн. 25 коп., в грудні 2008 року на суму 115 грн. 85 коп., в січні 2009 року на суму 52 грн. 49 коп., в лютому 2009 року на суму 137 грн. 52 коп., в березні 2009 року на суму 123 грн. 34 коп., в квітні 2009 року на суму 169 грн. 80 коп., в травні 2009 року на суму 88 грн. 80 коп. та в червні 2009 року на суму 130грн. 95 коп.

На підставі акту перевірки №62/01-035/33003857 від 04.11.2009р. державною податковою інспекцією у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області винесено податкові повідомлення-рішення №0047741700/2 від 16.03.2010р., податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб згідно якого визначено за основним платежем в сумі 1809грн. 65 коп. та за штрафними санкціями в сумі 3619 грн. 30 коп., № 0001982303/2 від 23.03.2010р., податкове зобовязання з податку на додану вартість згідно якого визначено за основним платежем в сумі 7 217грн. та за штрафними санкціями в сумі 3609 грн., а також №0001972303/2 від 29.03.2010р., податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств згідно якого визначено за штрафними санкціями в сумі 96 571 грн.

За результатами оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» з підстав викладених в акті перевірки залишені без задоволення, рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишені без змін. Повторні скарги позивача до Державної податкової адміністрації України залишені без розгляду у звязку з оскарженням останніх в судовому порядку.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону).

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р., в свою чергу, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. сума податку, сплаченого у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, не включаються також і до складу податкового кредиту, адже відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 означеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, за умови їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 19.07.1999р. встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати дохід від придбаних послуг. За відсутності останнього відсутні і підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та, як наслідок, податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з доданих до матеріалів адміністративного позову актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000001 від 02.02.2009р., № 2 від 05.03.2009р. та № 3 від 05.04.2009р., останні не містять конкретного переліку наданих послуг, їх вартість та одиницю виміру, місце і дату їх складання, а також у чому виражений результат наданих послуг, що відповідно до п.п. 2.4, 2.7 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. не надає даним актам юридичної сили та доказовості.

Не надано представником позивача і документів, які б свідчили про використання платником податків результатів інформаційно-консультаційних послуг у власній господарській діяльності, що також позбавляє можливості встановити фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва чи продажем продукції (робіт, послуг).

Отже, державною податковою інспекцією у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області правомірно зменшено валові витрати позивача на суму інформаційно-консультаційних послуг за І півріччя 2009 року на суму 87691 грн. 66 коп. та, як наслідок, зменшено податковий кредит сум податку на додану вартість в розмірі 7217 грн., нарахованих у звязку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг, використання яких в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не підтверджено.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача не доведено і факт наявності в останнього оригіналу акту приймання-передачі транспортних послуг, наданих ТЧУП«Трактородеталь-Сервіс»на суму 2315 грн. 43 коп., що, з свого боку, також свідчить про непідтвердження відповідними первинними документами віднесення до складу валових витрат вартості транспортних послуг у І кварталі 2008 року.

Судом встановлено також, що під час проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства від 04.11.2009р. на директора позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, за наслідками якого Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області винесено постанову від 16.12.2009р. про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вищезазначений судовий акт Апеляційним судом Черкаської області постановою від 23.06.2010р. за пропуском строку на подачу апеляційної скарги повернуто апелянту.

В частині оскарження товариством з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»податкового повідомлення-рішення №0047741700/2 від 16.03.2010р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003р. обєктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний оподатковуваний дохід, що п. 1.1 статті 1 цього Закону визначений як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п. 4.2.16 п. 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

В той же час, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається як доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, так і дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, в тому числі у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Додаткове благо, в свою чергу, визначено як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

При цьому для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Разом з тим, якщо специфіка роботи підприємства вимагає для виконання службових обов'язків переміщення працівників від одного об'єкта до іншого, що засвідчується відповідними документами (фактичними маршрутами такого переміщення працівників, платіжними документами та авансовими звітами), вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи), а також суми, відшкодовані працівникам за проїзд під час виконання ними службових обов'язків, які за специфікою виконуваної роботи вимагають переміщення цих працівників від одного об'єкта до іншого, з метою оподаткування розглядається з урахуванням положень п.п. 4.3.2 п.4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003р. і не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (лист Державної податкової адміністрації України № 2635/6/17-3116 від 07.04.2004р.).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного податковий агент утримує та перераховує податок лише у тому разі, коли проводить нарахування відповідних доходів; при нарахуванні доходів у податкового агента виникає заборгованість перед одержувачем доходів; нараховані доходи є джерелом для утримання податку з такого доходу; при виплаті такого доходу у податкового агента виникає зобов'язання щодо перерахунку до бюджету утриманого за рахунок доходу податку. Тобто, податок утримується від суми такого доходу та за рахунок такого доходу при його нарахуванні.

Зі змісту акту перевірки товариства товариством з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»№62/01-035/33003857 від 04.11.2009р. не вбачається з яких саме документів податкова інспекція дійшла висновку про персональний розподіл витрат на проїзд між працівниками позивача саме у міському транспорті, не надано відповідних доказів і під час розгляду справи по суті. Згідно ж наданої позивачем довідки №180 від 17.06.2010р. відшкодування вартості проїзду працівників в службових цілях в сумі 12064 грн. 25 коп. віднесені до валових витрат та обліковані в бухгалтерському обліку як «адміністративні витрати».

Як наслідок, у спірних правовідносинах позивач не є податковим агентом, оскільки не здійснює нарахування та не виплачує певних доходів, а враховуючи, що дохід не нараховується та не виплачується, відсутнє і джерело для утримання податку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»в частині скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області № 0047741700/2 від 16 березня 2010 року та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). При цьому якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області № 0047741700/2 від 16 березня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»1 (одну) грн. 13коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження не була подана, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяТ.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 30 червня 2010 року.