Ухвала суду № 103020877, 06.02.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1000/22

Провадження №1-кс/932/434/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашов І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., прокурора Марченко С.А., захисника Кудріна Д.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Тибора Р.Ю., за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Зубовим С.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання слідчого, яке розподілено для розгляду слідчому судді Кондрашову І.А. Підставами для задоволення клопотання наведено наступне. У провадженні СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12022041640000117 від 04.02.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено – метадон (фенадон), з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку.

Так, в невстановлений слідством час, в невстановленому місці, ОСОБА_1 придбав невстановлену кількість наркотичного засобу, обіг якого обмежено – метадон (фенадон).

Далі, ОСОБА_1 , 04.02.2022 приблизно о 16:10 год. керуючись раніше виниклим злочинним умислом на збут наркотичного засобу, діючи умисно, знаходячись біля будинку № 2 по вул. Козакевича у м. Дніпрі, заховав під металевий паркан, та таким чином незаконно збув згорток у чорній ізоляційній стрічці з кристалічною речовиною білого кольору.

Після цього, ОСОБА_1 прибув до будинку № 19 по вул. Гладкова у м. Дніпрі, де був зупинений працівниками поліції під час паління тютюнових виробів у громадському місці, де в ході складання адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 175 КУпАП, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що у нього при собі наявні заборонені речовини.

Після чого, 04.02.2022 в період часу з 17:02 год. до 17:25 год. за адресою: м. Дніпро вул. Козакевича, біля будинку № 2, слідчим слідчого відділення ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було проведено огляд місця події за участю ОСОБА_1 , в ході якого останній вказав на металевий паркан, на якому було виявлено згорток чорного кольору, який прикріплено магнітом до металевого паркану та який містить в собі кристалічну речовину білого кольору схожу на наркотичну.

Цього ж дня, за адресою: м. Дніпро, вул. Гладкова, біля будинку № 19 ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України слідчим було здійснено обшук ОСОБА_1 в період з 17:25 год. до 19:25 год., в ході якого в останнього було виявлено та вилучено: 12 згортків обернутих в чорну ізоляційну стрічку, в яких знаходиться кристалічна речовина білого кольору; 1 згорток обернутий в чорну ізоляційну стрічку, в якому знаходиться кристалічна речовина білого кольору, масою 0,2303 г, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон (фенадон), маса якого складає 0,1748 г, які ОСОБА_1 , незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.

04 лютого 2022 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 05 лютого 2022 року повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 307 КК України.

Слідчий, посилаючись на доводи клопотання, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики того, що він може вчинити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити.

Підозрюваний визнав підозру частково та пояснив, що придбав наркотичний засіб для власного вживання. Переховуватись від слідства не буде, просив врахувати, що він має утриманців, а також є особою з обмеженими фізичними можливостями, оскільки не працює права рука і не може влаштуватись на роботу. Просить відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання.

Захисник Кудрін Д.А. просив відмовити у задоволенні клопотання і застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки його підзахисний визнав підозру, а ризик переховування та впливу на свідків не доведений. Долучив копію довідки про лікування підозрюваного та копію свідоцтва про шлюб та народження дитини.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як встановлено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог, викладених у ч. 2 ст. 177 КПК України, підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Обґрунтованість підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 ст. 5. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 ст. 5 Конвенції. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Обґрунтованість підозри також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

З наданих слідчому судді матеріалів убачається, що в провадженні СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження за фактом незаконного придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 307 КК України.

До вчинення даного злочину може бути причетний, як вважає слідство, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтованість підозри підтверджується протоколом огляду місця події від 04.02.2022; протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України від 04.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 04.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 04.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 05.02.2022; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 05.02.2022; висновком експерта № CE 19 /104-22/3964 від 05.02.2022.

Розглядаючи надані докази, слідчий суддя вбачає, що гр. ОСОБА_1 може бути причетним до вказаного злочину, оскільки свідки/очевидці прямо вказують на цю особу, а при ньому було виявлено та вилучено речовину, схожу на наркотичну.

Висновком експерта № CE 19 /104-22/3964 від 05.02.2022 підтверджено, що вилучена речовина містить метадон, тобто наркотичну речовину, обіг якої обмежено.

Разом з тим, кількість вилучених наркотичних засобів, спосіб їх фасування та пакування у сліп – пакети, прикріплення магнітом до паркану пакету з наркотичною речовиною, у сукупності свідчить, що підозрюваний мав не меті саме збут даної наркотичної речовини. Хоча в судовому засіданні підозрюваний повідомив, що придбав наркотичну речовину для власного вживання, проте така кількість речовини не може бути придбана для власного вживання, а відтак вбачається мета збуту даної речовини.

Отже, з урахуванням встановлених під час розгляду даного клопотання обставин та оцінивши докази, які були досліджені в судовому засіданні, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 може бути причетним до цього злочину, що свідчить про обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України означене кримінальне правопорушення віднесено до категорії тяжких злочинів.

З приводу наявних ризиків, слідчий суддя відзначає таке.

Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Так, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і розуміючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинене кримінальне діяння, вагомість наявних доказів, може вчиняти спроби переховування від досудового розслідування та суду, тому цей ризик є доведеним.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні, то цей ризик вважаю недоведеним, оскільки свідки – очевидці є працівниками поліції. Також вони вже допитані, з ними проведені першочергові слідчі дії, які не можна поставити під сумнів та скасувати їх результати лише шляхом впливу на конкретного свідка. Тому цей ризик є недоведеним.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також вважаю доведеним, оскільки підозрюваний не працює, а отже може вчинити новий злочин для заробітку коштів для існування та утримання родини.

Приписи статті 178 КПК України покладають обов`язок на слідчого суддю враховувати при обранні виду запобіжного заходу інші обставини, зокрема, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність судимостей у підозрюваного, наявність постійного місця проживання.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений та має малолітню дитину, яку треба утримувати, маю травму руки, та вважає, що запобігання всім доведеним ризикам можливо за умови застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати приміщення цілодобово, та з покладенням на підозрюваного певних обов`язків, визначених ст. 194 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України», що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

У відповідності до ст. 29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

На переконання слідчого судді, застосування до підозрюваного домашнього арешту із забороною залишати приміщення цілодобово, дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку та унеможливить реалізацію вище перелічених ризиків.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належить відмовити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати житло цілодобово.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 181, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Тибора Р.Ю. за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Зубовим С.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Підозрюваного негайно доставити у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Для виконання застосованого запобіжного заходу покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.

прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду;

у разі зміни місця проживання повідомляти про це слідчого, прокурора чи суд;

не виїжджати за межі м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

носити електронний засіб контролю.

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, слідчий суддя має право за клопотанням прокурора, слідчого застосувати більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мають право відвідувати його житло в будь-який час доби, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань виконання покладених на нього обов`язків.

Строк дії ухвали – до 04.04.2022 року.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ