Постанова № 10302005, 17.05.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5951/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року м.Одеса

о 15год.40хв.

У залі судових засідань №8

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

СуддіХарченко Ю.В.

при секретарі Гречаному В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Олешко Ю.С.- за довіреністю б/н від 16.01.2010р., Ганевич Н.В.- за довіреністю б/н від 14.09.2009р.

Від відповідача: Побережець М.Д.- за довіреністю №1193/10/01 від 10.02.2010р., Румлянський А.Ф.- за довіреністю 501 від 21.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФОР»до Комінтернівської Обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302301/0 від 21.03.2008 року щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 150009грн., з яких 26534грн. основний платіж, 123475грн. штрафні (фінансові) санкції, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФОР»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень (вхід.№34213 від 03.08.2009р.), позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення Комінтернівської Обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області №0000302301/0 від 21.03.2008 року щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 150009грн., з яких 26534грн. основний платіж, 123475грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час перевірки в підтвердження правомірності включення до складу валових витрат Підприємством були надані усі необхідні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестиційна група «Рост»щодо надання консультаційних послуг, та з Компанією з обмеженою відповідальністю «Панкрас лімітед»щодо надання кредиту, акти виконаних робіт, акти приймання передачі, платіжні документи тощо, які повністю підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних витрат до складу валових витрат. Також, при проведенні перевірки позивачем були надані належним чином оформлені платіжні доручення, які цілком підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, сплачених за користування кредитом, проте відповідачем при проведенні перевірки не враховано, що позивачем у перевіряємому періоді понесено витрати, повязані з власною господарською діяльністю по капітальному будівництву житлових будівель власного виробництва, та отримання доходів, пов»язаних з господарською діяльністю, зокрема, будівельні роботи стороннім організаціям, про що свідчать задекларовані валові доходи за перевіряємий період.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2008р. було відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-5951/08/1570 та запропоновано відповідачу у строк до 23.04.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.04.2008р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 10.06.2008р.

Відповідач Комінтернівська Обєднана Державна податкова інспекція Одеської області з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вхід.№10884 від 24.06.2008р.), посилаючись, зокрема, на те, що ТОВ «Софор» внаслідок порушення вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1.п.5.5., п.п.5.3.9., п.5.3., п.п.5.4.2., п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) у перевіряємому періоді було занижено податок на прибуток на суму 26534,00грн., у т.ч. по періодах: 2005р.- на 15 906,00грн., 2006р. на 10628,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софор»зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.09.2001р. за №15561050002000874, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №260151.

Судом встановлено, що 07.03.2008р. на підставі посвідчення від 21.01.2008р. за №13/23 (продовження від 15.02.2008 р. № 33/23) виданого Комінтернівською ОДПІ Одеської області, головним державним податковим інспектором інформаційно-аналітичного відділу управління аудиту юридичних осіб ДПА в Одеській області радником податкової служби III рангу Побережцем Максимом Дмитровичем; головним державним ревізором-інспектором відділу планування проведення перевірок та взаємодії із структурними підрозділами управління аудиту юридичних осіб Комінтернівської ОДПІ інспектором податкової служби І рангу Лічікакі Валентиною Миколаївною; головним державним ревізором-інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області радником податкової служби III рангу Таратученко Наталією Анатолієвною; головним державним ревізором-інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області радником податкової служби III рангу Андреєвою Надією Василівною; старшим державним податковим інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Комінтернівської ОДПІ інспектором податкової служби II рангу Булат Ігорем Ярославовичем; головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Комінтернівської ОДПІ інспектором податкової служби І рангу Дольян Оленою Сергіївною, на підставі ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Софор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складений акт від 07.03.2008р. №467/23-10/19220618 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Софор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.»., в якому зафіксовано факт порушення позивачем, на думку відповідача, п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі складеного акта перевірки від 07.03.2008р. №467/23-10/19220618 Комінтернівською ОДПІ Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2008р. №0000302301/0 на загальну суму 150009грн. (податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 26534грн., штрафні санкції у сумі 123475грн.), у звязку з порушенням позивачем п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення рішення Комінтернівської ОДПІ Одеської області № 0000302301/0 від 21.03.2008 року.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від № 0000302301/0 від 21.03.2008 року винесене Комінтернівською ОДПІ Одеської області неправомірно, безпідставно та в порушення приписів чинного податкового законодавства України з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктами 1 і 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ; здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проте, відповідачем не надано до суду відповідних доказів в підтвердження повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагають положення чинного законодавства України.

Згідно зі ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Однак, відповідачем не надано до суду доказів вручення посадовим особам позивача направлення на відповідну перевірку.

Як встановлено ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Як вбачається з акта перевірки Комінтернівської ОДПІ Одеської області від 07.03.2008р. №467/23-10/19220618, перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено загальну суму валових витрат за перевіряємий період на 3130950,00 грн., у тому числі по періодам: 1 півріччя 2005р. - 50000,00грн; 9 місяців 2005 р. - 200000,00грн., 2005р. - 547722,00грн.; 1 квартал 2006р. - 150000,00грн.; 1 півріччя 2006р. - 787800,00грн; 9 місяців 2006р. - 937800,0 грн.; 2006р. - 1087800,00грн.; 1 квартал 2007р. - 150000,00грн.; 1 півріччя 2007р. - 1345428,00грн.; 9 місяців 2007р. - 1495428,00грн. Зокрема, в акті зазначено, що згідно Декларації за 2005р. ТОВ «Софор»до складу валових витрат віднесено відсотки, нараховані за користування кредитом (договір №26/11-2003 від 18.11.2003р.) у загальній сумі 197 722,00грн., які були спрямовані Підприємством на здійснення діяльності по капітальному будівництву житлових будівель, що не пов»язано з отриманням доходів у перевіряємому періоді. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Софор»до складу валових витрат включено вартість послуг пов'язаних з комплексним консультаційним обслуговуванням, відповідно до актів приймання - передачі виконаних послуг та договору від 01.05.2005 р. №02 (додаткові угоди від 30.06.2005 р., 01.02.2006 р. та 01.05.2006 р.), на загальну суму 1400000,0 грн., в тому числі по періодах : 1 півріччя 2005р. - 50000грн., 9 місяців 2005р. -200000грн., 2005р.-350000грн., 1 квартал 2006р. -150000грн., 1 півріччя 2006р. - 300000грн., 9 місяців 2006р. - 450000грн., 2006р. - 600000грн., 1 квартал 2007р. - 150000грн., 1 півріччя 2007р. - 300000грн., 9 місяців 2007р.- 450000,00грн. Водночас, підприємством не надані первинні документи, які б підтверджували фактичне надання вищевказаних послуг та не доведено їх взаємозв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Софор".

Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією податкового органу виходячи з наступного.

Як з»ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Софор" (Замовник) та ТОВ "Інвестиційна група "Рост" (Виконавець) був укладений договір про здійснення комплексного консультаційного обслуговування від 01.05.2005р. №02, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання надати послуги: консультації за питаннями організації управління, підготовки, організації та ведення господарчої діяльності замовника; консультації за питаннями вибору замовником оптимальних рішень, при здійсненні ним господарчої та виробничої діяльності, податкового планування, застосування податкового законодавства; консультації за питаннями стягнення та управління дебіторською та кредиторською заборгованістю; надання в усній або письмовій формі (за бажанням замовника) консультацій, довідок, висновків за правовими питаннями, виникаючими у процесі господарської діяльності замовника; участь та підготовка проектів листів, заяв, позовів, скарг та інших необхідних замовнику документів, у тому числі правового характеру, підготовка та супроводження укладання замовником договорів (угод). У т. ч пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю; здійснення правового супроводження ділових зустрічей, бесід, переговорів замовника з представниками його ділових партнерів, посадовими особами органів державної влади та міського самоврядування, суду, прокуратури, дізнання, попереднього слідства, СБУ, КРУ, митною службою та інших організацій; перевірка відповідності до вимог законодавства внутрішніх документів замовника, надання допомоги при підготовці та юридичному оформленні вказаних документів.

Так, в обґрунтування правомірності віднесення відповідних витрат за отримані консультаційні послуги за вищевказаною угодою до складу валових витрат Підприємства, позивачем надані до суду та наявні у матеріалах справи наступні документи: додаткові угоди від 30.06.2005 року, від 31.12.2005 року, від 01.02.2006 року, від 01.05.2006 року, від 01.01.2007 року до договору №02, акти приймання передачі №00000144, №00000127, Акти виконаних робіт від 31.08.2005 року, від 31.07.05 року, від 30.06.2005 року, від 31.05.2005 року, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000012, №00000033, №00000050, №00000071, №00000086, №000000106, №000000126, №000000146, №000000166, №00000186, № 00000200, №220, №11, № 29, №46,№ 64, № 80, № 95, № 109, №123, №136, згідно яких, Замовник свідчить та гарантує, що Виконавець надав, а Замовник прийняв без зауважень та претензій виконані Виконавцем зобовязання, вказані у п.2.1 Договору №02 від 01.05.2005р., банківські виписки № 57 від 11.05.2005 р., № 70 від 09.06.2005 р., № 156 від 11.05.2005 р., № 256 від 31.08.2005 р., № 257 від 01.09.2005 р., № 264 від 05.09.2005 р., № 349 від 04.10.2005 р., № 533 від 01.12.2005 р., № 627 від 23.12.2005 р., № 124 від 23.02.2006 р., № 343 від 07.04.2006 р., № 45 від 27.04.2006 р., №80 від 06.05.2006 р., № 379 від 05.06.2006 р., № 654 від 04.07.2006 р., № 872 від 27.07.2006 р., № 975 від 08.08.2006 р., № 934 від 10.08.2006 р., № 1172 від 14.09.2006 р., № 1375 від 28.09.2006 р., № 1673 від 03.11.2006 р., № 1805 від 14.11.2006 р., № 1997 від 07.12.2006 р., № 2213 від 29.12.2006 р., № 2215 від 09.01.2007 р., № 2335 від 19.01.2007 р., № 2563 від 19.02.2007 р., № 2610 від 06.03.2007 р., № 2784 від 20.03.2007 р., № 2906 від 05.04.2007 р., № 2980 від 13.04.2007 р., № 87 від 18.05.2007 р., № 147 від 07.06.2007 р., № 108 від 08.06.2007 р., № 91 від 13.06.2007 р., № 474 від 13.07.2007 р., № 735 від 03.08.2007 р., №695 від 03.08.2007 р., № 789 від 09.08.2007 р., № 872 від 17.08.2007 р., № 1193 від 24.09.2007 р., які підтверджують фактичне проведення розрахунків за отримані послуги.

Судом встановлено, що згадані вище документи, а саме, договори та вказані акти до них, містять опис господарської операції, а також підтверджують факти її виконання, тобто, за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами.

Водночас, приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлюються будь-які вимоги щодо змісту та форми документів, наявність яких необхідна для правомірного включення сум витрат платника податку, повязаних з господарською діяльністю, до складу валових витрат.

Отже, твердження відповідача про невідповідність складених позивачем актів виконаних робіт, послуг вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не відповідає вимогам самого названого закону, оскільки, названий закон не містить вимог про наявність у змісті первинного документу інформації про результати здійснюваної господарської операції, та про аналіз проведення такої операції. Згідно з вимогами вказаного Закону первинний документ повинен лише підтверджувати факт здійснення господарської операції та містити відомості про зміст такої операції.

Також, безпідставним є твердження відповідача і про непов»язанність діяльності, здійснюваної згідно з вимогами згаданих вище договорів, з господарською діяльністю позивача, оскільки, згідно з вимогами п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, основною ознакою для визначення діяльності господарською є наявність мети отримання прибутку в результаті здійснення такої діяльності. Водночас внаслідок здійснення розглядуваної діяльності позивачем дійсно отримувався прибуток, що цілком підтверджує факт наявності наміру на його отримання.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що наявність акту виконаних робіт не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності ТОВ "Софор", у зв'язку з відсутністю в акті конкретної інформації щодо надання консультаційних послуг, оскільки зі змісту договору № 02 від 01.05.2005 року вбачається, що на його підставі можуть надаватись лише послуги, пов'язані з господарською діяльністю позивача; в акті приймання-передачі зазначено про надання послуг на підставі договору. До того ж, сам факт надання послуг податковий орган в акті перевірки не спростовує; будь-які відомості відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги не обумовлені означеним договором та не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Софор", в акті не зазначено, та докази в підтвердження означеного відповідачем суду не надані.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, грошові витрати за період 01.05.2005р.-30.09.2007р. на загальну суму 1400000,00 грн. у т.ч. ПДВ, є компенсацією за послуги ТОВ Інвестиційна група «РОСТ», які були отримані (придбані) ТОВ "Софор", у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені Підприємством до валових витрат у відповідних періодах.

Також, як встановлено судом та вбачається з акта перевірки від 07.03.2008р. №467/23-10/19220618, між ТОВ «Софор»(Позичальник) та Компанією з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед»(Кредитор) був укладений кредитний договір №26/11-2003 від 18.11.2003р., згідно умов якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 150000 доларів США на строк з 18.11.2003р. по 26.11.2004р. на поповнення обігових коштів та фінансування інших заходів, повязаних із проведенням статутної діяльності позичальника.

В обґрунтування позовних вимог в означеній частині, позивачем надані суду: додаткові угоди №1 від 26.11.2004р., №2 від 23.02.2005р., №3 від 28.02.2005р., №4 від 16.10.2006р., №5 від 11.06.2007р., №6 від 03.09.2007р.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються, у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Так, судом встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ «Софор» одним із основних видів діяльності Товариства є будівельна діяльність, а також здійснення іншої діяльності незабороненої законом, у зв»язку з чим ТОВ «Софор»була отримана ліцензія на право здійснення будівельної діяльності.

Як вбачається з умов кредитного договору №26/11-2003 від 18.11.2003р, Позичальник (ТОВ «Софор») отримує кредит у сумі 150000 доларів США на строк з 18.11.2003р. по 26.11.2004р. на поповнення обігових коштів та фінансування інших заходів, повязаних із проведенням статутної діяльності позичальника.

Відтак, виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що з урахуванням вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, позивачем цілком правомірно було включено витрати на придбання розглядуваних робіт, послуг до складу валових витрат, оскільки як вбачається з матеріалів справи, усі надані послуги безумовно повязані з господарською діяльністю позивача.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані до суду документи, які повністю підтверджують факт отримання робіт, послуг від вище перелічених контрагентів, та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, тобто, докази підтверджуючі правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Згідно з п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судом, відповідачем не заперечується надання розрахункових документів, які підтверджують факт надання позивачу робіт, послуг, а лише зазначається, що зі змісту наданих до перевірки документів фахівці податкового органу не змогли дійти висновку про повязаність витрат, у межах підтверджуваної зазначеними документами господарської операції, з господарською діяльністю позивача. Однак, така позиція податкового органу спростовується фактичними обставинами справи та наявними у справі документами, оформленими згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що Комінтернівською ОДПІ Одеської області неправомірно донарахований ТОВ «Софор»податок на прибуток у сумі 26 534,00грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у сумі 123 475,00грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача Комінтернівської ОДПІ Одеської області, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов та доповненнях до заперечень.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач Комінтернівська ОДПІ Одеської області, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення рішення № 0000302301/0 від 21.03.2008 року.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софор»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софор»у розмірі, визначеному приписами ч.3 Розділу VІІ КАС України.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФОР»до Комінтернівської Обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302301/0 від 21.03.2008 року щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 150009,00грн., з яких 26534,00грн. основний платіж, 123475,00грн. штрафні (фінансові) санкції задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Комінтернівської Обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області №0000302301/0 від 21.03.2008р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФОР»(67570, Одеська область, Комінтернівський район, смт.Чорноморське, вул.Гвардійська,63, Код ЄДРПОУ 19220618) судовий збір у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано суддею «17»травня 2010р.

Суддя Харченко Ю.В.

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФОР» до Комінтернівської Обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302301/0 від 21.03.2008 року щодо визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 150009,00грн., з яких 26534,00грн. основний платіж, 123475,00грн. штрафні (фінансові) санкції задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Комінтернівської Обєднаної Державної податкової інспекції Одеської області №0000302301/0 від 21.03.2008р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФОР» (67570, Одеська область, Комінтернівський район, смт.Чорноморське, вул.Гвардійська,63, Код ЄДРПОУ 19220618) судовий збір у сумі 3(три) грн. 40 коп.

17 травня 2010 року