Рішення № 103016331, 31.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року № 320/12775/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області про зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області, в якому позивач просить суд зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на майно позивача, вважається завершеним. Позивач зазначає, що оскільки наразі не існує жодного відкритого виконавчого провадження стосовно нього, а отже немає й передумови для існування арешту щодо майна позивача. Вказує, що існування не знятого (не скасованого) арешту на майно особи порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (стаття 41 Конституції України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі №320/12775/21, розгляд якої вирішено справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та з урахуванням особливостей, визначених положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаною ухвалою суду витребувано докази у справі від відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 повторно витребувано докази у справі від відповідача.

06.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов лист від 06.12.2021 №78825, в якому Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області на виконання ухвали суду від 17.11.2021 повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №11925246 з примусового виконання виконавчого листа №2-942 від 04.03.2009 Броварського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 500 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У листі зазначено, що з метою забезпечення виконання рішення суду та наявністю заборгованості зі сплати аліментів, 16.02.2011 державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника. Також вказано, що 31.03.2011 старшим державним виконавцем Капішніковою О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням матеріалів виконавчого провадження до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, оскільки ОСОБА_1 працював у ТОВ «Бланк-Пресс» за адресою: м.Київ, вул. М.Раскової, 11, корп.А, оф.317. Заборгованість по сплаті аліментів станом на дату винесення постанови становила 3029,03 грн. У листі повідомлено, що станом на 03.12.2021 виконавчий документ повторно на виконання до відділу не надходив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 витребувано докази у справі від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

30.12.2021 на адресу суду надійшов лист Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.12.2021 №99611, в якому повідомлено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження № 11925246 перебувало на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби, у зв`язку з чим виконати ухвалу та надати копії матеріалів виконавчого провадження № 11925246 не виявляється за можливе.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 витребувано нові докази у справі від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Станом на час вирішення даної справи витребувані докази від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не надходили.

Проте 19.01.2022 позивачем до суду надано лист Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 04.01.2022 №91, з якого вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №26192844 з примусового виконання виконавчого листа №2-942 від 04.03.2009, виданого Броварським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. 26.06.2015 державним виконавцем керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 21.04.1999 №606-XIV) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС). Виконавче провадження знищено, за закінченням строків зберігання, передбачених наказом №1829/5 від 07.06.2017 Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». Перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 04.01.2022 виконавчі документи відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділу не перебувають.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Броварським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.03.2000. Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с.3-4).

Матеріали справи свідчать, що 16.02.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за №10841531, підставою виникнення якого вказано: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 344-дв1, 16.02.2011, ВДВС Броварського МРУЮ, старший державний виконавець Капішнікова О.М.

Як встановлено судом з листа Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області від 06.12.2021 №78825, на виконанні у Броварському ВДВС у Броварському районі Київської області перебувало виконавче провадження №11925246 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду №2-942 від 04.03.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 500 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження 16.02.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Інформація про реєстрацію обтяження внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (запис №10841531).

У свою чергу, 31.03.2011 виконавче провадження завершено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

Зі змісту листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 04.01.2022 №91 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №26192844 з примусового виконання виконавчого листа №2-942 від 04.03.2009, виданого Броварським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. 26.06.2015 державним виконавцем керуючись п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 21.04.1999 №606-XIV) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС). Виконавче провадження знищено, за закінченням строків зберігання, передбачених наказом №1829/5 від 07.06.2017 Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». Перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 04.01.2022 виконавчі документи відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділу не перебувають.

Зважаючи на завершення вказаних виконавчих проваджень, та беручи до уваги те, що жодних дій по зняттю арешту з майна позивача не відбулось, останній звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (на момент виникнення між сторонами спірних відносин) був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону №606-ХІV підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Вимоги до виконавчого документа закріплені у ч. 1 ст. 18 Закону №606-ХІV.

За правилами ч. 2 ст. 25 Закону №606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Приписи ст. 57 Закону №606-ХІV визначають, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та за наведеними вище правилами накладається за заявою стягувача при відкритті виконавчого провадження або на пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення або не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У свою чергу, судом враховується, що підстави зняття арешту з майна були регламентовані статтею 60 Закону №606-ХІV, аналіз змісту положень якої дає підстави для висновку, що арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду (ч. 5) або за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (ч. 3).

Аналіз наведених вище правових норм, які регламентували питання накладення арешту на майно боржника свідчить, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

З матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження №11925246 з примусового виконання виконавчого листа №2-942 від 04.03.2009 закінчене 31.03.2001 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606-ХІV і вказаний виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. У свою чергу, останнім 26.06.2015 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606-ХІV (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС).

Суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з листом Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області від 06.12.2021 №78825, станом на 03.12.2021 виконавчий документ повторно на виконання до відділу не надходив.

Як зазначено у листі Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУЮ (м. Київ) від 04.01.2022 №91, матеріали виконавчого провадження №26192844 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду №2-942 від 04.03.2009 знищені.

При цьому, будь-які документально підтверджені відомості про те, що у період червня 2015 року до моменту розгляду цієї справи судом органами державної виконавчої служби проводилися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2-942 від 04.03.2009 - відсутні. До того ж, станом на 04.01.2022 ОСОБА_1 не є боржником у будь-якому виконавчому провадженні.

Отже, на момент вирішення цього спору чинним залишається арешт майна боржника, накладений у рамках виконавчого провадження №11925246 у лютому 2011 року. У той час як саме виконавче провадження було закінчено 31.03.2011 та 26.06.2015 іншим органом державної виконавчої служби було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадженні і доказів вчинення дій, спрямованих на виконання цього виконавчого документа протягом наступних семи років матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наведені норми кореспондують приписам статті 41 Конституції України, які гарантують непорушність права власності.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, який є чинним на момент розгляду цієї справи, в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до пунктів 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі з урахуванням встановлених обставин відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 року справі №816/303/16.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

За таких обставин суд, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а також нормативного регулювання спірних правовідносин у розрізі повноважень та компетенції органів державної виконавчої служби щодо зняття арешту, приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача з урахуванням дискреційних повноважень відповідача є зобов`язання Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (запис про обтяження 10841531, зареєстрований 16.02.2011 16:23:13 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 344-дв1, 16.02.2011 ВДВС Броварського МРУЮ старшим державним виконавцем Капішніковою О.М. в рамках виконавчого провадження № 11925246.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (запис про обтяження 10841531, зареєстрований 16.02.2011 16:23:13 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 344-дв1, 16.02.2011 ВДВС Броварського МРУЮ старшим державним виконавцем Капішніковою О.М. в рамках виконавчого провадження № 11925246.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області (ідентифікаційний код: 34837745, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 39) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.