Рішення № 103014688, 18.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року № 320/12579/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому проваджені №23195389;

- зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з усього її нерухомого майна, обтяження (реєстраційний №37411301).

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що виконавче провадження № 23195389, у рамках, якого на її майно було накладено арешт, завершено, при цьому відповідачем арешт з її майна не знято.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження № 23195389 з примусового виконання виконавчого напису № 3275, виданого 11.05.2010 Приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1327 га, кадастровий № 3222486201:01:008:0020, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0549 га, кадастровий № 3222486201:01:008:0009, цільове призначеня якої -для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставного майна, задовольнити вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» на суму 3 733 274,17 грн.

Державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на зазначені земельні ділянки.

У зв`язку із надходженням до відділу заяви про повернення виконавчого документа 21.07.2020 державним виконавцем на підставі пункту 1 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта:

Номер запису про обтяження: 37411301;

Дата, час державної реєстрації 21.07.2020 14:11:10

Державний реєстратор: Стебловська Юлія Олександрівна, Києво-Святошинський РВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ);

Підстава внесення запису: постанова, серія та номер: 23195389, виданий 21.07.2020, видавник: Києво-Святошинський РВДВС ЦМУМЮ (м.Київ);

Вид обтяження: арешт нерухомого майна;

Опис предмета обтяження: все нерухоме майно, крім земельної ділянки площею 0,1327 га, кадастровий номер 3222486201:01:008:0020, земельної ділянки площею 0,0549 га, кадастровий номер 3222486201:01:008:0009.

Позивачка, вважаючи, що відповідачем протиправно не знято арешт з нерухомого майна при поверненні виконавчого документа, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону №1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ч. 1- ч. 3 ст.56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Позивачка, звертаючись до суду, зазначила, що виконавчий документ у ВП №23195389 повернутий на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII, а отже, арешт з майна знімається.

Суд звертає увагу, що ВП №23195389 відкрито з примусового виконання виконавчого напису № 3275, виданого Приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. 11.05.2010.

У межах зазначеного виконавчого провадження відповідачем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486201:01:008:0020 та 3222486201:01:008:0009.

При цьому з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта слідує, підставою для державної реєстрації обтяження (арешту) на нерухоме майно є постанова Києво-Святошинського РВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) від 21.07.2020 №23195389.

Суд звертає увагу, що у цей же день, 21.07.2020, відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що арешт на нерухоме майно позивачки не міг накладатися в рамках виконачого провадження щодо виконання виконавчого напису № 3275, виданого Приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П.11.05.2010, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.