Рішення № 103014687, 18.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Київ справа №320/9876/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управлінні Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 12 березня 2021 року на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань. Відповідно до наказу начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 10 березня 2021 року №305ОС-21 позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів) з 11 березня 2021 року. Згідно даного наказу вислуга років станом на 11.03.2021 у календарному обчислені становить - 23 роки 07 місяців 04 дні, у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів. 27 травня 2021 року позивач звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років згідно ст.ст. 12, 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 з урахуванням наявності пільгової вислуги років. 4 червня 2021 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань на підставі заяви про призначення пенсії та доданих документів направлено матеріали для призначення пенсії за вислугою років на позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вих. №8/1-11119/Тр).

Однак, листом від 11 липня 2021 року №1000-0308-5/68848 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено в призначені пенсії з урахуванням наявності пільгової вислуги років у, зв`язку з відсутністю підстав. Дану відмову позивач вражає незаконною, а своє право на отримання пенсії – порушеним, тому звернувся до суду з даним позовом

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

03 вересня 2021 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що календарна вислуга років позивача становить лише 23 роки 07 місяців 04 днів, тобто у позивача відсутня вислуга, яка повинна становити 25 календарних років і більше, тому відсутні підстави для призначення йому пенсії за вислугу років. На підставі вищевикладених обставин, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань. Відповідно до наказу начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 10 березня 2021 року №305ОС-21, позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів) з 11 березня 2021 року.

Згідно з даним наказом, вислуга років станом на 11.03.2021 у календарному обчислені становить - 23 роки 07 місяців 04 дні, у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів.

27 травня 2021 року позивач звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років згідно ст.ст. 12, 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 з урахуванням наявності пільгової вислуги років.

4 червня 2021 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань на підставі заяви про призначення пенсії та доданих документів направлено матеріали для призначення пенсії за вислугою років на позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вих. №8/1-11119/Тр).

Однак, листом від 11 липня 2021 року №1000-0308-5/68848 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуто без виконання пакет документів про призначення пенсії ОСОБА_1 , оскільки на день звільнення з військової служби він мав 23 роки 7 місяців та 4 дні календарної вислуги років при необхідних 25календарних роках і більше.

Вважаючи протиправною відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугою років, позивач звернувся до суду.

Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про кримінально-виконавчу службу України", особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ) передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше.

Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з статтею 17-1 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "г" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, якою затверджено "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі Постанова №393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та наказом від 10.03.2021 №305/ОС-21 його звільнено зі служби відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 23 роки 07 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні 30 років 00 місяців 08 днів, що підтверджується Наказом начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 10 березня 2021 року №305ОС-21 (том 1 а. с.12), Висновком Комісії з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (том 1 а.с 13- а.с 14), Поданням про призначення пенсії від 4 червня 2021 року (том 1 а.с 16- а.с 17).

Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, а постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII, а пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Наведена позиція узгоджується із висновком суду, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року за результатами розгляду адміністративної справи №805/3923/18-а.

Крім того, ст. 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Отже, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Наведена позиція узгоджується із висновком суду, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року за результатами розгляду адміністративної справи №480/4241/18.

Так, за наслідками розгляду цієї справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки: "1. В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). 2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправно не врахувало пільговий залік вислуги років позивача із розрахунку один місяць за сорок днів, що становить 30 років 0 місяців 08 днів, тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років з 12.03.2021 (наступного дня після звільнення зі служби).

Таким чином, з урахуванням правового висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у справі №480/4241/18, а також Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, наведеного у справі №805/3923/19, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавств, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні адміністративних справ суд керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається па відповідача.

З урахуванням викладеного, відповідач не довів правомірності своїх дій, тому його слід визнати протиправними дії Головного управлінні Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів та із зобов`язанням вчинити відповідні дії з призначення пенсії позивачу, забезпечивши останнього ефективним засобом правового захисту.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп. Отже, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України, передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 31 березня 2021 року між позивачем та Адвокатським бюро "Юревич та партнери" укладено договір про надання правничої допомоги №31-03/21/1 (том 1 а.с. 21-22).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 12000,00 грн надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які поніс позивач та копію Дублікату квитанції №0.0.2075504057.1 від 03.04.2021 (том 1 а.с.23-24).

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, підлягає сплаті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 12908,00 грн: судовий збір у розмірі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548), які полягають у відмові в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за вислугою років, на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років з 12 березня 2021 року на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 30 років 00 місяців 08 днів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 12908,00 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.