Рішення № 103013179, 24.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року Справа № 280/11902/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Розум Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_2 ), до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Златоустівська, буд. 55, оф. 61, 62, м. Київ, 01135), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС» (вул. Польова, буд. 24Д, м. Київ, 03056), про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв`язку 30.11.2021, ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника – адвоката Розум Олександра Вікторовича, до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі – відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66641548 від 28.08.2021, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса №19830 від 28.07.2021 про стягнення з позивача на користь ТОВ «СМАРТФІНАНС» заборгованості в розмірі 15376,33 грн.

Крім того, просить: визнати поважними причини пропуску позивачем строку на подання позову та поновити пропущений строк на подання цього позову; стягнути з відповідача на користь позивача усі судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 23.11.2021 позивач дізнався про наявність виконавчого провадження на його ім`я за виконавчим написом нотаріуса №19830 від 28.07.2021. Зазначає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем поза межами його повноважень, оскільки прийняті щодо боржника, який проживає, перебуває на території Запорізької області.

Ухвалою від 07.12.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

05.01.2022 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 10.01.2022 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 19.01.2022 на 15 год. 30 хв., залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС».

13.01.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.01.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що на адресу відповідача надійшла заява стягувача щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника (грошових коштів) та повідомив відповідача про те, що місцезнаходженням майна боржника (грошових коштів) є гривневий рахунок, відкритий у АТ «Банк Форвард», який розташований в місті Києві. Відтак, відповідачем було відкрите виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника. Зазначає, що виконавче провадження було відкрите на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження». Просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 19.01.2022 представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Третя особа правом надання пояснень суду не скористалась.

У зв`язку із надходженням відзиву на позов та матеріалів виконавчого провадження від відповідача до суду лише 19.01.2022 судове засідання відкладалось на 24.01.2022.

21.01.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти того, що банківський рахунок є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України. Зазначає, що позивач оскаржив до Бердянського міськрайонного суду виконавчий напис, за яким прийнято оскаржувану постанову відповідачем (справа №310/11574/21). Також зазначає, що позивач не давав згоду на розкриття третій особи банківської таємниці.

24.01.2022 вид представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 24.01.2022 представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибулі, про причини неприбуття суд не повідомили.

Враховуючи зазначене, суд розглянув справу за відсутності учасників справи, в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач має зареєстроване місце проживання в Запорізькій області, і ця адреса відображена у виконавчому документі та всіх постановах, прийнятих відповідачем в межах виконавчого провадження №66641548.

З матеріалів справи та за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень судом встановлено, що 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем було складено виконавчий напис номер в реєстрі 19830, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором №101411323 від 12.11.2014, укладеним між нім та ПАТ «Банк Русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», від якого було здійснене відступлення права грошової вимоги боргового зобов`язання третій особі, згідно із Договором відступлення права вимоги боргових зобов`язань №25/02/20 від 25.02.2020. Заборгованість за період з 15.04.2019 по 01.06.2021 складає 14276,33 грн., в тому числі за сумою кредиту – 9850,67 грн., за процентами 4175,66 грн., плата за пропуск мінімальних платежів 250,00 грн., а також 1100,00 грн. за вчинення виконавчого напису, загалом 15376,33 грн.

28.08.2021 до відповідача надійшла заява стягувача (третьої особи) про примусове виконання рішення від 16.08.2021 №160936, в який заявник просив відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, накласти арешт на все рухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у банківських установах, в тому числі у АТ “Банк Форум», направити запити до ПФУ та ДПС України для встановлення джерел доходів позивача та відкритих банківських рахунків, звернути стягнення на доходи боржника. В додатках до заяви зазначено квитанцію про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису, документи на стягувача та документальне підтвердження (довідка та виписка з рахунку), що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходяться в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження наявні: копія заяви позивача про оформлення кредиту, в адресу ПАТ «Банк Руский Стандарт», від 10.11.2012 (нотаріально не оформлена); лист ПАТ «Банк Руский Стандарт» щодо графіку платежів за кредитом від цього ж числа; виписка по особовому рахунку позивача в АТ «Банк Форум» за період з 11.08.2021 по 27.08.2021, з якої вбачається перерахування 16.08.2021 АТ «Банк Форум» на рахунок позивача в цьому банку 0,40 грн. (призначення платежу «Поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 »).

Постановою відповідача від 28.08.2021 було відкрите виконавче провадження №66641548 з приводу примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №19830, виданого 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 15376,33 грн.

Також, 28.08.2021 відповідачем, в межах зазначеного виконавчого провадження, прийняті постанови: про стягнення з боржника основної винагороди – 1537,63 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження – 500,00 грн., про арешт коштів боржника в межах суми стягнення 19413,96 грн.

15.09.2021 відповідачем прийнято постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, якою визначена загальна сума додаткових витрат – 2000,00 грн.

15.09.2021 відповідачем прийнята постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

За меморіальним ордером №1202363 від 21.09.2021 АТ «Банк Форвард» перерахував в рахунок часткового виконання 0,40 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача.

06.12.2021 в адресу відповідача надійшов запит представника позивача щодо надання копій документів виконавчого провадження.

Листом від 10.12.2021 відповідач відмовила у наданні копії запитуваних документів, через відсутність ордеру на представника.

Доказів надіслання позивачу оскаржуваної постанови, надані відповідачем суду матеріали виконавчого провадження не містять.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 4 Закону №1404 визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною першою статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону №1404 під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1404 сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

За частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Частиною першою статті 28 Закону №1404 встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1403) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону №1403 діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1403 державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону №1403 визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій-четвертій статті 26 Закону №1404, а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року ( далі - Інструкція).

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:

- назва і дата видачі виконавчого документа;

- прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;

- дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;

- номер телефону стягувача;

- спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);

- реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

У заяві про примусове виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, зазначаються такі відомості: найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові приватного виконавця до якого подається заява.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За текстом статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі Закон № 2121-III): банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до частини першої статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до частин першої, другої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

За текстом частини першої-третьої статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з фактичними обставинами цієї справи і доводами сторін, суд зауважує передусім таке.

Банківський рахунок і грошові кошти є різними правовими категоріями, які не слід ототожнювати. «Майном» (у цивільно-правовому значенні) можуть бути грошові кошти, а не банківський рахунок. В цій справі мова йде про те, чи міг приватний виконавець, виконавчим округом якого є місто Київ, приймати до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса), за яким боржник (позивач), має у банку відкритий картковий рахунок, на якому (на дату звернення із заявою про примусове виконання рішення) були кошти, а сам банк як юридична особа (ним у цій справі є АТ «Банк Форвард»), тобто, по суті, будівля, в якій розміщена ця фінансова установа (юридична особа), знаходиться у місті Києві (вул. Саксаганського, 105). Проте зареєстрованим місцем проживання боржника є АДРЕСА_3 .

Отже, на думку суду, для правильного вирішення цього спору потрібно зосередитися не стільки на правовому режимі банківського рахунка й наявних на ньому коштів, а змістити акцент на категорію «місцезнаходження» коштів (на банківському рахунку) як «майна», тобто відповісти на запитання про те, чи можна стверджувати про наявність у божника такого «майна» за адресою будівлі банку, у якому відкрито банківський рахунок, і, якщо так, пов`язувати це із наявністю майна на території виконавчого округу як умови для прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа у розумінні частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII.

Саме наявність у позивача коштів на банківському рахунку у банку, місцезнаходженням якого є місто Київ, була підставою для того, щоб приватний виконавець, виконавчим округом якого теж є місто Київ, прийняв виконавчий документ до виконання та виніс спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 420/10502/20 дійшов такого висновку: «<…> Банківський рахунок це власність банку, інструмент для фінансових операцій клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні кошти - він не може слугувати підставою для стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.

Тому наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном у такому банку.

Гроші банку на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами божника.

При цьому наявність банківського рахунку в місті Києві не гарантує, що на цьому рахунку є грошові кошти, зокрема, у розмірі 0,88 грн, які належать боржнику, а не банку.

Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території м. Києва.

При цьому, майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.

<…>

Колегія суддів дійшла висновку, що наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожним місцезнаходженню майна боржника.

При цьому, за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14-908/5734/14, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Таким чином, твердження відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними».

У постанові Верховного Суду від 28.10.2021 по справі №520/751/21 колегія суддів зазначила:

«Резюмуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин справи і правового регулювання спірних правовідносин відповісти на поставлене скаржником запитання, вказане як підстава для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, стисло можна так: наявність в особи/боржника банківського рахунку у банку (й грошових коштів на ньому), місцезнаходженням якого є місто Київ, не доводить, що ця особа/боржник має майно на території цього виконавчого округу.

Тож, якщо приватний виконавець, виконавчим округом якого є місто Київ, (відповідач) прийняв до примусового виконання виконавчий документ тільки на цій підставі, винесена ним постанова про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованою та підлягає скасуванню».

Зважаючи на правову позицію висловлену Верховним Судом у тотожних правовідносинах, встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин справи, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача порушених відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн., які належить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Розум Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_2 ), до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Златоустівська, буд. 55, оф. 61, 62, м. Київ, 01135), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС» (вул. Польова, буд. 24Д, м. Київ, 03056), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 28.08.2021 про відкриття виконавчого провадження №66641548 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №19830 від 28.07.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчий округ м. Київ Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 24.01.2022.

Суддя Р.В. Кисіль