Рішення № 103009855, 31.01.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Житомир справа № 240/16670/21

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" до Житомирської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий союз «Гермас» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100530/2021/000038/2 від 10.03.2021 та картку відмови у митному оформленні № UA100530/2021/00176 від 10.03.2021, прийняті Київською митницею Держмитслужби;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100530/2021/300006/2 від 07.05.2021 та картку відмови у митному оформленні № UA100530/2021/00339 від 07.05.2021, прийняті Київською митницею Держмитслужби.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання зобов`язань згідно контракту №5/ UAВ від 01.07.2019, від продавця через вантажоперевізника на адресу позивача було відправлено автозапчастини. Договірні відносини між позивачем та вантажоперевізником підтверджується належними документами. На підтвердження митної вартості товару, до митної декларації було подано документи, які підтверджують ціну товару. Однак, відповідач прийняв оскаржувані рішення, які, на переконання позивача є протиправними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі Київська митниця Держмитслужби отримала 17.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, останнім днем для подачі відзиву, з урахуванням встановлених в ухвалі термінів – 04 жовтня 2021 року, оскільки 02.10.2021 – субота.

До суду 07.09.2021 надійшло клопотання Житомирської митниці Державної митної служби України про заміну відповідача у справі на належного.

Відзив Житомирської митниці Державної митної служби України на позовну заяву надійшов до суду 01.10.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи не підтверджують застосування основного методу визначення митної вартості товару. Просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеної секретарем судового засідання до протоколу від 04.10.2021 задоволено клопотання про заміну відповідача. Замінено відповідача – Київську митницю Державної митної служби України на належного – Житомирську митницю Державної митної служби України.

Відповідь на відзив надійшла до суду 19.10.2021 .

Протокольною ухвалою від 19.10.2021 продовжено підготовче провадження до 30 днів.

Заперечення на відповідь на відзив надійшла до суду 26.10.2021.

Ухвалою суду від 10.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заява представника позивач про розгляд справи по суті у порядку письмового провадження надійшла до суду 01.12.2021.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд протокольною ухвалою від 01.12.2021 постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що 01 липня 2019 року між ТОВ «Торговий союз «Гермес» (покупець) та UAB « Grunntech» (постачальник)та GRUNNTECH GmbH укладено Договір поставки №5/ UAB. Предметом договору є автомобільні запчастини Finwhalt в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти а оплатити товар у порядку та на умовах даного договору (т. 1 а.с. 11-19).

Відповідно до умов Договору, зазначених у п. 1.2, перелік товару, що поставляється, його комплектність, асортимент та ціни зазначені у додатку №1, що являється невід`ємною частиною цього договору.

У п. 1.4 Договору зазначено: на кожну партію товару складається інвойс та упаковочний лист, що є невід`ємною частиною даного договору.

У п. 3.2 Договору вказано, що оплата окремих партій товару здійснюється за цінами, вказаними у інвойсі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, не раніше семи днів до дати поставки. Оплата здійснюється відповідно до інвойсу

Термін дії договору вказано у п. 9.1 Договору, згідно умов якого, він діє до 31.12.2019. У випадку, якщо не менше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін договору не заявила про його розірвання, термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік. Наступне продовження терміну дії договору відбувається у порядку, зазначеному вище.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 було укладено додаткову угоду до Договору №5/ UAB від 01.07.2019 (т. 1 а.с. 34-35) яким п. 3.2 Договору викладено у новій редакції: оплата окремих партій товару здійснюється за цінами, указаними в інвойсі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, у такому порядку: 100% від вартості замовлення товару, що підлягає поставці, перераховуються покупцем на банківський рахунок постачальника, не пізніше 30 днів після дати поставки.

А 15.03.2021 між сторонами Договору №5/ UAB від 01.07.2019 було укладено Додаткову угоду згідно якої прийнято додаток 1 до договору в новій редакції (т.1 а.с. 36, 37-51).

Позивачем та відповідачем визнається, що на виконання умов Договору від 01.07.2019, продавцем було відправлено товар (автозапчастини на загальну суму 63519,11 дол США) покупцю.

Позивачем подано до митного органу, шляхом електронного декларування, вантажно - митну декларацію №UA 100530/2021/310055, з метою імпорту товарів, запчастини до автомобілів, що надійшов на адресу Торговий Союз «Гермес». Митну вартість визначено декларантом самостійно на товари:

1. Обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згорання для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

2. Електроприлади для запалювання або пуску двигунів внутрішнього згорання для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

3. Частини мостів ведучих, шарніри рівних кутових швидкостей, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

4. Прилади та апаратура для автоматичного регулювання або курування – термостати системи охолодження, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

5. Системи підвіски та їх частин (включаючи амортизатори) для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

6. Системи підвіски та їх частини для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

7. Зчеплення складенні та їх частини для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

8. Рульові колеса, рульові колонки та картери рульових механізмів, їх частини для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

9. Насоси для охолодження рідин, для поршневих двигунів внутрішнього згорання для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

10. Маховики та шківи з чавуну або сталі, ролики механізму натягу пасів приводу для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

11. Обладнання та пристрої для фільтрування або очищення газів, фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згоряня;

12. Комплекти проводів для свічок запалювання цивільного призначення;

13. Привідні паси з вулканізованої гуми, паси привідні синхронні (зубчасті) з довжиною зовнішнього кола більш як 60см, але не більше як 150см, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

14. Підшипники роликові конічні, включаючи внутрішні конічні кільця з сепаратором та роликами, складені для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

15. Паси привідні із з`єднаними кінцями (нескінченні) трапецієподібного поперечного перетину (V-видні паси), ребристі, з довжиною зовнішнього кола більш як 60 см, але не більше як 180 см для транспортних засобів цивільного призначення;

16. Підшипники кулькові для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

17. Підшипники роликові конічні для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

18. Паси привідні із з`єднаними кінцями (нескінченні) трапецієподібного поперечного перетину (V-видні паси), крім ребристих, з довжиною зовнішнього кола більш як 60 см, але не більше як 180 см для транспортних засобів цивільного призначення;

19. Паси привідні із з`єднаними кінцями (нескінченні) трапецієподібного поперечного перетину (V-видні паси), ребристі, з довжиною зовнішнього кола більш як 180см, але не більше як 240 см для транспортних засобів цивільного призначення;

20. Підшипники кулькові для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

21. Привідні паси з вулканізованої гуми, паси провідні синхронні (зубчасті) з довжиною зовнішнього кола більш як 60см, але не більше як 150 см, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

22. Системи підвіски та їх частини (включаючи амортизатори) для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

23. Склоочисники, пристрої для запобігання запотіванню для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

24. Інша арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби для легкових транспортних засобів цивільного призначення.

Митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом – ціною товару.

На підтвердження заявленої митної ватрості, декларантом надано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір(контракт) №5/UАВ від 01.07.2019 з додатками;

пакувальний лист №GR-U21/007 від 03.03.2021;

рахунок-фактура № GR-U21/007 від 03.03.2021;

автотранспортна накладна №626727 від 03.03.2021;

декларація про походження товару № GR-U21/007 від 03.03.2021;

комерційна пропозиція від 01.07.2019;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.03.2021

виписка з бухгалтерської документації від 09.03.2021;

прайс-лист виробника від 01.07.2019;

доповнення до зовнішньоекономічного договору – додаткова угода від 01.07.2019;

договір про надання послуг митного брокера №4/15 від 20.01.2015;

договір про перевезення №65/19 від 18.04.2019;

платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 28.01.2021;

експортна декларація від 03.03.2021.

Відповідачем 10.03.2021 було прийнято Рішення №UA 100530/2021/000038/2 про коригування митної вартості товарів, визначених у п. 1, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 22 рядка 32 митної декларації №UA 100530/2021/310055. У розділі «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару» вказано:

документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не МІСТЯТЬ всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: в додатковій угоді № б.н. від 01.07.2019 до контракту NS5/UAB від 01.07.2019 в пункті 5 зазначено, що пункт 1 даного доповнення, щодо оплати за товар, діє до01.12.2019року. Згідно контракту №5/UAB від 01.07.2019 пункту 3.2 оплата здійснюється не пізніше семи днів від дати поставки; в рахунку-фактурі №GR-U21/007 від 03.03.2021зазаначено, що оплата здійснюється «отстрочка на період 30 днів», відповідно до контракту №5/UAB від 01.07.2019 пункту 3.2 оплата здійснюється не пізніше семи днів віддати поставки; Також є підстави вважати, що поданий до митного оформлення контракт №5/UAB від 01.07.2019 не стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньо економічних та/або внутрішніх) договорів, так як зазначена в декларації країна виробництва Китай, а виробник «Grunntech GmbH», що зареєстрована в Латвії. Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 09.03.2021 не містить інформацію про товар, що транспортувався, його вагу, реквізити автотранспортної накладної. Відсутність таких відомостей, може свідчити про те, що даний документ не стосується оцінюваного товару. Зазначені обставини викликають сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару. Також, дана довідка видана ФОП « ОСОБА_1 », хоча зазначений договір на перевезення в митній декларації, зазначений перевізник «ФОП ОСОБА_2 » в поданій до митного оформлення СМР626727 від 03.03.2021 перевізником в графі 16 та 23 зазначено«ФОП Гончаренко О». Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме; 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами,визначеними договором (угодою, контрактом); 3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено встановлено, що заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі Картки відмови №UА100530/2021/00176, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з тих причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товарів №1, 3, 5-8, 11, 22 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст..м52, 53 МК України.

Роз`яснено декларанту про необхідність подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості № №UA 100530/2021/000038/2 від 10.03.2021 де необхідно відкоригувати графи 45 та 47 митної декларації, сплатити платежі в повному обсязі.

Окрім того, декларантом до митних органів шляхом електронного декларування, на підставі договору поставки № 5/UAB від 01.07.2019 подано вантажно - митну декларацію №UA100530/2021/321245, для митного оформлення в режимі "Імпорт-40" за якою на адресу позивача надійшов товар:

1. Обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згоряння для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

2. Електроприлади для запалювання або пуску двигунів внутрішнього згоряння легкових транспортних засобів цивільного призначення;

3. Частини мостів ведучих, шарніри рівних кутових швидкостей, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

4. Прилади та апаратура для керування – термостати системи охолодження, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

5. Системи підвіски та їх частин (включаючи амортизатори) для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

6. Системи підвіски та їх частин для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

7. Зчеплення складенні та їх частини для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

8. Рульові колеса, рульові колонки та картери рульових механізмів, їх частини для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

9. Насоси для охолоджувальних рідин, для поршневих двигунів внутрішнього згоряння для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

10. Маховики та шківи з чавуну або сталі, ролики механізму натягу пасів приводу для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

11. Обладнання та пристрої для фільтрування або очищення газів, фільтри забору повітря двигунів внутрішнього згоряння;

12. Комплекти приводів для свічок запалювання цивільного призначення;

13. Привідні паси з вулканізованої гуми, паси привідні синхронні (зубчасті) з довжиною зовнішнього кола більш як 60 см, але не більш як 150 см, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

14. Підшипники роликові конічні, включаючи внутрішні конічні кільця з сепаратором та роликами, складені для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

15. Паси привідні із з`єднаними кінцями (нескінченні) трапецієподібного поперечного перетину (V- видні паси) ребристі, з довжиною зовнішнього кола, більш як 60 см, але не більш як 180 см для транспортних засобів цивільного призначення;

16. Підшипники кулькові для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

17. Підшипники кулькові для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

18. Паси привідні із з`єднаними кінцями трапецієподібного поперечного перетину (V- видні паси) кім ребристих, з довжиною зовнішнього кола, більш як 60 см, але не більш як 180 см для транспортних засобів цивільного призначення;

19. Системи підвіски та їх частини (включаючи ароматизатори) для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

20. Склоочисники, пристрої що запобігають запотіванню для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

21. Гальма та гальмові системи з підсилювачами та їх частинами для дискових гальм, для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

22. Котушки запалювання для легкових транспортних засобів цивільного призначення;

Відповідно графи 43 такої декларації заявлено митну вартість товару за основним методом.

Декларантом до митної декларації №UA100530/2021/321245 було надано наступні документи:

зовнішньоекономічний договір(контракт) №5/UАВ від 01.07.2019 з додатками;

пакувальний лист №GR-U21/015 від 28.04.2021;

рахунок-фактура № GR-U21/015 від 28.04.2021;

автотранспортна накладна №0736522 від 28.04.2021;

декларація про походження товару № GR-U21/015 від 28.04.2021;

комерційна пропозиція від 15.03.2019;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.04.2021

прайс-лист виробника від 15.03.2021;

доповнення до зовнішньоекономічного договору – додаткова угода від 15.03.2021

доповнення до зовнішньоекономічного договору – додаткова угода від 01.07.2019;

доповнення до зовнішньоекономічного договору – Додаток 1 від 15.03.2021

договір про надання послуг митного брокера №4/15 від 20.01.2015;

експортна декларація від 06.05.2021;

інші некласифіковані документи.

Відповідачем 07.05.2021 було прийнято Рішення №UA 100530/2021/300006/2 про коригування митної вартості товарів, визначених у п. 1, 5, 6, 7, 8, 19 рядка 32 митної декларації №UA100530/2021/321245. У розділі «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару» вказано:

за результатами перевірки встановлено, що заявлена MB товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України (далі-МТУ) схожих товарів. До-ти, подані для MO містять розбіжності не містять всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових MB товару, а саме: До MO не надано до-т, що підтверджує витрати на трансп-ня оцінюваного товару. Під кодом 3007 до митної декларації долучено док-т під назвою гарантійний лист від 27.04.2021. Т. ч. відомості про витрати на транс-ня оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє орган доходів і зборів' перевірити достовірність декларування витрат на тра-ння, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ є складовою MB. В додатковій угоді № б.н. від 01.07.2019 до контракту №5/UAB від 01.07.2019 в п. 5 зазначено, що п. 1 даного доповнення, щодо оплати за товар, діє до 01.12.2019року, однак відповідно до п. 3.2 контракту №5/UAB від 01.07.2019 оплата здійснюється не пізніше семи днів від дати поставки, в рахунку-фактурі №GR-U21/015 від 28.04.2021 також зазначено, що оплата здійснюється «от строчка на період ЗО днів», що суперечить п. 3.2 контракту №5/UAB від 01.07.2019, відповідно до якого оплата здійснюється не пізніше семи днів від дати поставки.Також є підстави вважати, що поданий до MO контракт №5/UAB від 01.07.2019 не є таким, що укладений з виробником товарів, так як в декларації зазначена країна виробництва Китай, а виробником даного товару являється «Grunntech GmbH», що зареєстровано в Латвії. Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ необхідно надати такі додаткові до-ти, що підтверджують заявлену MB товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, MB якого визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором 3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціаліз. експертною орган-ю; 4) виписку з бухгалтерської документації.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення MB оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. MB визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 МКУ, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами MB схожих товарів: Т-р№1:за МД від І9.11.2020 №UА100530/2020/576560.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі Картки відмови №UА100530/2021/00339, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з тих причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товарів №1, 5-8, 19 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст..м52, 53 МК України.

Роз`яснено декларанту про необхідність подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості № №UA 100530/2021/300006/2 від 07.05.2021 де необхідно відкоригувати графи 45 та 47 митної декларації, сплатити платежі в повному обсязі.

Не погоджуючись з відмовами у митному оформленні (випуску) товарів та рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, вважаючи, що подані позивачем документи у повному обсязі підтверджували задекларовану митну вартість та її складові, відсутність будь-яких розбіжностей та ознак підробки відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів та ціни товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі – МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 К України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої – третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення позивачем митної вартості товару, а саме відповідачем вказано, що документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

щодо підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень:

- в додатковій угоді № б.н. від 01.07.2019 до контракту NS5/UAB від 01.07.2019 в пункті 5 зазначено, що пункт 1 даного доповнення, щодо оплати за товар, діє до 01.12.2019. Згідно контракту №5/UAB від 01.07.2019 пункту 3.2 оплата здійснюється не пізніше семи днів від дати поставки; в рахунку-фактурі №GR-U21/007 від 03.03.2021зазаначено, що оплата здійснюється «от строчка на період 30 днів», відповідно до контракту №5/UAB від 01.07.2019 пункту 3.2 оплата здійснюється не пізніше семи днів від дати поставки.

Щодо вказаної обставини, суд відмічає, що 01 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СОЮЗ «ГЕРМЕС» та компанією «Grunntech» (надалі - Постачальник) та GRUNNTECH GMBH (надалі - Правонабувач) було укладено договір поставки № 5/UAB.

Згідно п. 1.1. вказаного Договору, Постачальник зобов`язується поставити в порядку та на умовах, визначених даним Договором автомобільні запчастини Finwhale в асортименті з метою подальшої реалізації Товару, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його, в порядку та на умовах визначених даним Договором.

Згідно п. 9.1. Договору, дійсний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. У разі якщо не менше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору жодна із Сторін Договору не заявить про його розірвання строк дії договору автоматично пролонговується на наступний календарний рік.

Суд зазначає, що належними доказами підтверджується надання до митного оформлення договору від 01.07.2019 та додаткової угоди до нього від 04.01.202 у якому зазначено, що п. 3.2. Договору викладено в новій редакції: «Оплата окремих партій Товару по даному договору здійснюється за цінами, зазначеними в інвойсі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, наступним чином: 100% від вартості замов Товару, що поставляється перераховується Покупцем на банківський рахунок Постачальника, не пізніше 30 (тридцяти) днів від дати поставки. Валюта платежів - до США. Ціни зазначені в інвойсах, формуються згідно цін, що діють у Постачальника на момент складення інвойса.» ( п. 3.2. Договору). Згідно п. 5 вказаної додаткової угоди від 04.01.2021, умови, визначені даної додаткової угоди, діють до 31 грудня 2021 року.

Вказане свідчить про те, що оплата за поставлений по даному договору Товар здійснюється з відстроченням платежу до 30 днів з дати поставки.

Суд зазначає, що на виконання умов додаткової угоди від 04.01.2021, та з урахуванням дати отримання товару покупцем оплату товару, отриманого від постачальника згідно Договору № 5/UAB здійснено платіжними дорученнями в іноземній валюті, копії яких надано до суду.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про помилковість оскаржуваних рішень в цій частиині:

- до митного оформлення подано контракт №5/UAB від 01.07.2019 не стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньо економічних та/або внутрішніх) договорів, так як зазначена в декларації країна виробництва Китай, а виробник «Grunntech GmbH», що зареєстрована в Латвії.

Щодо вказаної обставини суд зазначає, що згідно умов договору поставки №5/UAB від 01.07.2019, його укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ СОЮЗ «ГЕРМЕС» (Покупець) та компанією «Grunntech» (постачальник) та GRUNNTECH GMBH (правоволоділець). У Договорі відсутні вказівки на обов`язковість надання документів, що підтверджують посередницькі договірні відносини постачальника з виробником товару.

Окрім того, норми МК України не передбачають обов`язку покупця надавати разом із митною декларацією документи щодо того, хто є замовником виготовлення товару та де він виготовлявся. Законодавство України не містить зобов`язання укладати контракти виключно з виробниками товару.

Отже, відповідач в цій частині дійшов помилкового висновку.

У оскаржуваному Рішенні щодо митної декларації UA 100530/2021/310055 вказано на те, що документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 09.03.2021 не містить інформацію про товар, що транспортувався, його вагу, реквізити автотранспортної накладної. Також, дана довідка видана ФОП « ОСОБА_1 », хоча зазначений договір на перевезення в митній декларації, зазначений перевізник «ФОП ОСОБА_2 » в поданій до митного оформлення СМR 626727 від 03.03.2021 перевізником в графі 16 та 23 зазначено «ФОП ОСОБА_3 »

Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Разом з тим, МК України не визначає, які саме документи повинен надати декларант для підтвердження витрат на перевезення товарів.

Судом встановлено, що до митного оформлення вантажу позивачем, серед іншого було надано документ від 09.03.2021 «для надання в митні органи України», сформований ФОП ОСОБА_1 яким повідомлено, що транспортні витрати по доставці вантажу автомобілем НОМЕР_1 пр. НОМЕР_2 на адресу ТОВ «ТС «Гермес» виробництва GRUNNTECH GMBH, 11755,78 кг. від м. Шауляй (Литва) до кордону України МП Доманово складають 18000,00 грн (т. 1 а.с. 57).

У наданій до митного оформлення СМR №626727 вказано транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вага 11755,78 кг, інвойс GR-U21/007 від 03.03.2021.

Отже, надані документи є транспортними (перевізними) документами, що підтверджують митну вартість товару.

Як зазначила під час судового розгляду представник позивача, оплату послуг перевезення було здійснено 12.03.2021 на підставі рахунку на оплату та акту наданих послуг, як то було передбачено умовами договору №81/20 транспортного експедирування в міжнародному сполученні, який 11.12.2020 було укладено між позивачем ( замовник) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор), згідно якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, пов`язаних з перевезенням та митним оформленням вантажу, а замовник зобов`язується оплатити надані експедитором послуги. Платежі здійснюються замовником згідно наданих експедитором рахунках-фактурах розтягом семи календарних днів з дня виставлення відповідного рахунку-фактури.

В матеріалах адміністративної справи міститься копія Договору №80/03/21 від 02.03.2021, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (експедитор) та ФОП ОСОБА_5 (перевізник) за умовами якого перевізник зобов`язаний подати транспортний засіб під завантаження вантажу, прийняти вантаж за кількістю і якістю, здійснити перевезення вантажу у відповідності з умовами заявок-договорів.

Окрім того, належними доказами підтверджується оплата наданих експедитором послуг у терміни, визначені Договором.

Щодо митної декларації UA 100530/2021/321245, відповідачем у оскаржуваному Рішенні від 07.05.2021 вказано, що до митного оформлення не надано документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару. Під кодом 3007 до митної декларації долучено док-т під назвою гарантійний лист від 27.04.2021. Т. ч. відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє орган доходів і зборів перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ є складовою MB.

Судом досліджено митну декларацію UA 100530/2021/321245, та встановлено, що за кодом 3007 вказано документ без номеру, який датовано 05.04.2021. Документу від 27.04.2021 до переліку документів, що надаються до митного оформлення не зазначено. Окрім того, у оскаржуваній картці – відмові №UA100530/2021/00339 такою взагалі відсутня інформація про надання такого документи до Митного оформлення. Разом з тим, документ від 05.04.2021 вказано як документ, що підтверджує вартість перевезення товару.

Судом під час розгляду адміністративної справи досліджено копію документу без номера, який датовано 05.04.2021 та встановлено, що його сформовано ФОП ОСОБА_4 «для надання в митні органи України», сформований ФОП ОСОБА_1 яким повідомлено, що транспортні витрати по доставці вантажу автомобілем МІ295ЕІ пр.. НОМЕР_3 на адресу ТОВ «ТС «Гермес» виробництва GRUNNTECH GMBH, 6123,27 кг від м. Шауляй (Литва) до кордону України МП Доманово складають 14800,00 грн (т. 1 а.с. 105)

У наданій до митного оформлення СМR №0736522 вказано транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажу МІ295ЕІ / НОМЕР_3 , вага 6123,27 кг, інвойс GR-U21/015 від 28.04.2021.

Отже, надані документи є транспортними (перевізними) документами, що підтверджують митну вартість товару.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Дослідивши в судовому засіданні документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вважає, що вони містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене суд вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що декларантом при митному оформленні товару було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом.

Відтак, за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно прийняті рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Щодо судових витрат.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд відмічає, що при зверненні до адміністративного суду позивачем сплачено 14231,09 грн судового збору (платіжне доручення №3243 від 28.07.2021 на суму 2578,91 грн та платіжне доручення №3289 від 12.08.2021 на суму 11652,18 грн).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

До позовної заяви додано докази, з яких вбачається, що 19.07.2021 між адвокатом Сірою Аліною Василівною та ТОВ «Торговий союз «Гермес» укладено Договір №30 про надання правничої допомоги .

У п. 4 Договору вказано, що розмір гонорару визначається у твердій грошовій формі та складає 20000,00 грн. Клієнт зобов`язується сплатити авансовий платіж у розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 2 робочих днів з моменту укладання даного договору. Кінцевий розрахунок в розмірі 10000 грн має бути проведений протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який складається протягом 5 календарних днів з моменту отримання рішення суду першої інстанції.

До суду надано копію ордеру серії АМ №1013838 на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий союз «Гермес» адвокатом Сіра Аліна Василівна на підставі договору №30 від 19.07.2021.

Акт приймання-передачі наданих послуг датовано 01.12.2021. У п. 3 вказаного акту зазначено, що на надання правничої допомоги по Договору №30 від 19.07.2021 адвокатом було витрачено 15 годин робочого часу, що складає 15000,00 грн.

До суду надано копію платіжного доручення №3240 від 27.07.2021 про сплату позивачем, одержувач – ОСОБА_6 , авансу по договору правової допомоги №38 від 23.07.2021.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, зазначив, щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладено де зазначено про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Однак, в контексті даної справи сторони договору про надання правової допомоги узгодили такий порядок оплати послуг адвоката, що оплата авансового платежу за послуги адвоката здійснюються протягом 2 робочих днів з моменту укладення договору, а кінцевий розрахунок має бути проведений протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг,який, як вбачається з копії наданого до суду документу, підписано сторонами 01.12.2021, однак до суду жодного документу не надано, тоді як такий доказ може бути надано до суду з урахуванням вказаних обставин.

Однак, платіжне доручення №3240 від 27.07.2021 не є доказом оплати авансового платежу, на виконання умов договору №30 від 19.07.2021 про надання правничої допомоги, оскільки правова допомога надавалась згідно договору №30 від 19.07.2021, а не №38 від 23.07.2021, як вказано у зазначеному платіжному документі.

Інших документів, які б підтверджували виконання клієнтом умов п. 4 Договору №30 від 19.07.2021, до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, однак наявні підстави для стягнення судових витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 14231,09 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" до Житомирської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100530/2021/000038/2 від 10.03.2021 та картку відмови у митному оформленні № UA100530/2021/00176 від 10.03.2021.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100530/2021/300006/2 від 07.05.2021 та картку відмови у митному оформленні № UA100530/2021/00339 від 07.05.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий союз "Гермес" документально підтверджені судові витрати у сумі 14231 ( чотирнадцять тисяч двісті тридцять одна) гривня 09 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук