Ухвала суду № 10300697, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. К-31459/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

Сергейчук О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року

у справі №24/494/07-АП-11/238/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.05.2007 року №0000792302/0/17409, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 289369,50 грн., з яких 192913,00 грн. основний платіж та 96456,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 року (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено.

Висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення мотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на включення сплаченої у звязку з придбанням товару суми податку до податкового кредиту та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його контрагентом в ланцюгу поставок товарів від виробника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Кожан М.П., судді Коршун А.О., Баранник Н.П.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 року.

У касаційній скарзі позивач вказує, що обставини щодо наявності у нього податкових накладних як підстави для включення відповідних сум податку до складу податкового кредиту не підлягали доказуванню під час судового розгляду даної справи, оскільки такі обставини не заперечувались відповідачем.

Відповідач письмових заперечень на касаційну не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Т.Нік»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Бокс», ТОВ «Ореол-Обріс»за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006 року. За наслідками перевірки було складено акт від 18.40.2007 року №61/23-2-31011185, яким встановлено факт непідтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальником позивача ТОВ «Ореол-Обріс». Було зясовано, що засновник цього товариства ОСОБА_6 не причетний до фінансово-господарської діяльності підприємства, а установчі документи підписав за винагороду. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини стосовно відсутності ТОВ «Ореол-Обріс»за зазначеною в установчих документах юридичною адресою, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

У той же час, імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, в силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За змістом ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, зважаючи на викладені приписи законодавства при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість, обовязковому встановленню підлягають обставини, які є предметом доказуванню відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Між тим, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч наведеним приписам процесуального права платником податку не надано жодних документів, які б давали суду підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму постачальнику ТОВ «Ореол-Обріс»та наявності податкових накладних, виданих цим товариством, як підстави для формування податкового кредиту.

Без наявності таких доказів колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог правильним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року у справі №24/494/07-АП-11/238/08-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О. Сергейчук О.А.