Ухвала суду № 10300587, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. К-10138/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

Сергейчук О.А.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників сторін: позивача:не зявився, відповідача:Лугинець І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року

у справі №11/5-46/514-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елетон»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елетон»звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.10.2004 року №002512626/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 304281,00 грн., з яких 202854,00 грн. основний платіж та 101427,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року (суддя Шабунін С.В.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Лосєв А.М., Мартюк А.І.), позов задоволено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення мотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на включення сплаченої у звязку з придбанням товару суми податку до податкового кредиту та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його контрагентом в ланцюгу поставок товарів від виробника.

Вважаючи, що постанова Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову документальну перевірку ТОВ «Елетон»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Комерційна компанія «Легата»за червень-вересень та листопад 2003 року. За наслідками перевірки було складено акт від 18.10.2004 року №57/26-52/4/25279859, яким встановлено факт непідтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальником позивача ТОВ «Комерційна компанія «Легата». Було зясовано, що установчі документи ТОВ «Комерційна компанія «Легата», а також свідоцтво про реєстрацію цього товариства платником податку на додану вартість визнані недійсними рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2004 року у справі №2-3962/8.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

У свою чергу, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму постачальнику ТОВ «Комерційна компанія «Легата»яке виписало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, оскільки формування податкового кредиту позивачем за обставин, які склались у даній справі, не може ставитись у залежність від податкового обліку ТОВ «Комерційна компанія «Легата», доводи податкової інспекції про незаконність відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні її клопотання про зупинення провадження у справі є юридично безпідставними.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 22.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року у справі №11/5-46/514-А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О. Сергейчук О.А.