Рішення № 103004095, 20.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2022 р. Справа № 120/11277/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у період з 21.07.1993 по 23.02.2001 та з 24.11.2003 по 03.07.2008 він працював на підприємстві «Агромаш» на посаді електрозварника 4-го розряду ручної електрозварки в закритому приміщенні. Однак, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області № 025650004128 від 19.07.2021 вищезазначені періоди не зараховано до пільгового стажу роботи в зв`язку з тим, що у відомостях нарахування заробітної плати зазначається, що ОСОБА_1 обіймав посаду не «електрозварник ручної зварки», а просто «електрозварник», що не відповідає посаді зазначеній в Списку № 2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 та №36 від 16.01.2003.

Вищезазначене рішення відповідача позивач вважає протиправним, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім того, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.10.2021 ГУ ПФУ у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що чинними на період роботи позивача Списками правом на пільгове пенсійне забезпечення користувалися електрозварники ручного зварювання, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994 та № 36 від 16.01.2003.

При цьому відповідач вказує, що позивачем надано уточнюючу довідку №2 від 12.01.2021, згідно якої він дійсно в період з 21.07.1993 по 05.09.1995, з 15.09.1995 по 23.02.2001, з 24.11.2003 по 03.07.2008, протягом повного робочого дня працював зі шкідливими умовами праці за професією електрозварника ручного зварювання, з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992. Однак такі періоди не враховано з огляду на те, що у довідці невірно визначено нормативно-правовий документ, яким затверджені діючі на період роботи позивача Списки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 17.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

За результатами розгляду якої, ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням від 22.03.2021 №025650004128 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. За змістом вищезазначеного рішення відповідач зазначив, що в разі надання заявником впорядкованої уточнюючої довідки про пільговий характер роботи за періоди з 21.07.1993 по 05.09.1995, з 15.09.1995 по 23.02.2001, та з 24.11.2003 по 03.07.2008, а також наказів про результати атестації робочих місць з переліками посад та професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення - пільговий стаж роботи за Списком №2 пенсію ОСОБА_1 буде перераховано.

У подальшому, на виконання приписів рішення від 22.03.2021 №025650004128 позивачем надано копії наказів приватного акціонерного товариства «Калинівське районне підприємство «Агромаш» № 138 від 04.07.1994 та № 122 від 07.11.2003 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» та ряд інших документів.

За результатами розгляду поданих документів, пенсійним органом прийнято рішення від 19.07.2021 №025650004128, яким на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить – 28 років 01 місяць 18 днів, у свою чергу, пільговий стаж – 3 роки 8 місяців.

При цьому, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 21.07.1993 по 23.02.2001 та з 24.11.2003 по 03.07.2008, оскільки з 1993 по 2000 роки відсутні первинні документи (згідно акту перевірки пільгової довідки), а у наказах на звільнення і на прийняття за 2001, 2003 та 2008 роки та у відомостях нарахування заробітної плати посада зазначена "електрозварник”, що не відповідає посадам зазначеним у Списку №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 №36.

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічна за змістом норма статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Предметом оскарження в межах даної справи є рішення № 025650004128 від 19.07.2021, яким визначено підстави для відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Спірним є питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 21.07.1993 по 23.02.2001 та з 24.11.2003 по 03.07.2008.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 за спірний період простежуються наступні відомості:

- 21.07.1993 переведений електрозварником 4-го розряду ручної електрозварки в закритому приміщенні (наказ №163-к від 21.07.1993);

- 20.04.1994 з 20.04.1993 Калинівське РП «Агромаш» перейменовано на Калинівське РОП «Агромаш»;

- 05.09.1995 з 05.09.1995 Калишівське РОП «Агромаш» перейменовано на ВАТ «Калинівське РП «Агромаш»;

- 23.02.2001 звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (наказ №34-к від 21.02.2001).

Відповідно до довідки від 12.01.2021 №2, виданої приватним акціонерним товариством «Калинівське районне підприємство «Агромаш» ОСОБА_1 працював повний робочий день електрозварником ручного зварювання з 21.07.1993 (наказ №163К) по 20.04.1994 (наказ №69К) в Калинівському районному підприємстві «Агромаш», з 20.04.1994 по 05.09.1995 в Калинівському орендному підприємстві «Агромаш», а з 06.09.1995 по 23.02.2001 у відкритому акціонерному товаристві «Калинівське районне підприємство «Агромаш» і виконував роботу по ручному зварюванню металу по 4 розряду в цеху ВЗД, що передбачена Списком №2, розділ ХХХІІІ Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994.

Вищезазначена довідка підписана директором ПрАТ «Калинівське РП «Агромаш», начальником відділу кадрів та головним бухгалтером.

У свою чергу, пенсійний орган, відмовляючи у призначенні пенсії, зазначив, зокрема, що за період з 1993 по 2000 роки відсутні первинні документи (згідно акту перевірки пільгової довідки), відтак, відсутні підстави для зарахування такого періоду до пільгового стажу позивача.

Зі змісту акту №1097, який складений за результатами перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 07.07.2021 вбачається, що період роботи ОСОБА_1 з 1993 по 2000 рік підтвердити немає можливості, оскільки книги наказів з особового складу та основної діяльності за 1993-2000 роки та книги розрахунків по заробітній платі за 1993-2000 роки передано до комунальної установи «Калинівський районний трудовий архів» на державне зберігання згідно акту прийому-передачі документів на державне зберігання від 19.09.2013.

Відтак, відсутність таких документів обумовлена передачею їх на зберігання до архівної установи, що жодним чином не свідчить про те, що первинні документи, які містять відомості про роботу позивача на посаді електрозварника ручного зварювання відсутні або про те, що довідка від 12.01.2021 №2 містить неправдиві відомості.

Суд зазначає, що у випадку якщо поданих документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, з метою з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Водночас, пенсійний орган не надав будь-який доказів з приводу того, що він як суб`єкт владних повноважень звертався з метою перевірки інформації до комунальної установи «Калинівський районний трудовий архів» або докази, які б свідчили про неправдивість відомостей, зазначених у довідці від 12.01.2021 №2, яка видана ПрАТ «Калинівське районне підприємство «Агромаш».

При цьому, суд вважає, що наявність посилання у вищезазначеній довідці лише на одну із діючих у періоди з 21.07.1993 по 23.02.2001 та з 24.11.2003 по 03.07.2008 постанов, якими затверджено Списки №2, а саме постанову Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, не може бути підставою для виключення таких періодів стажу з пільгового стажу позивача.

З приводу посилань пенсійного органу, що в наказах на звільнення і на прийняття за 2001, 2003 та 2008 роки та у відомостях нарахування заробітної плати посада зазначена "електрозварник”, що не відповідає посадам зазначеним у Списку №2, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 тастатті 100 Закону № 1788-XII.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.

Так, у спірний період були чинними наступні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені:

- постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 1 січня 1992 року);

- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162(з 11 березня 1994 року);

- постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (з 16 січня 2003 року).

Відповідно до ч. 1ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В даному випадку судом встановлено, що в періоди роботи позивача електрозварником (електрозварником ручного зварювання) діючими у ці періоди Списками передбачено, зокрема:

- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії «електрозварники ручної зварки»;

- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії: «електрозварники ручного зварювання»;

- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії: «електрозварники ручного зварювання».

Отже, підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2 є роботи за професією «електрозварники ручної зварки».

На користь того, що ОСОБА_1 працював у період з 21.07.1993 по 23.02.2001 та у період з 24.11.2003 по 03.07.2008 саме за професією «електрозварник ручної зварки» свідчать наявне в матеріалах справи посвідчення Міністерства машинобудівництва для легкої та харчової промисловості і побутових приборів, видане ОСОБА_1 на підставі рішення кваліфікаційної комісії від 15.04.1982, протокол №18.

Окрім того, в матеріалах справи наявний Перелік робочих місць і посад з пільговим пенсійним забезпеченням згідно Списків №1, 2 від 04.07.1994, відповідно до якого у Калинівському районному підприємстві «Агромаш» ОСОБА_1 працював на посаді електрозварника ручної зварки у цеху ВЗД.

У свою чергу, роботодавцем помилково не внесено до відомостей про нарахування заробітної плати, наказів та трудової книжки позивача повну назву професії, а зазначено лише «електрозварник».

Водночас, відповідно до п. 18 Порядку "Про трудові книжки працівників та службовців" від 06.09.1973 № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу вказаних норм сліду, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім цього, суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, які вказують, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанови у справі № 687/975/17 від 21.02.2018, у справі № 490/12392/16-а від 24.05.2018 та у справі №548/2056/16-а від 29.03.2019).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 21.07.1993 по 23.02.2001 та з 24.11.2003 по 03.07.2008, відтак, рішення №025650004128 від 19.07.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Відтак, на момент досягнення позивачем 55-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах була наявність не менше 28 років страхового стажу у чоловіків. У свою чергу, страховий стаж позивача відповідно до рішення від 22.03.2021 №025650004128 становив 27 років 10 місяців 18 днів, що є недостатнім для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. При цьому станом на момент підрахунку страхового стажу відповідачем враховані всі періоди його роботи а також період навчання та проходження військової служби.

У подальшому після надання ОСОБА_1 додаткових документів, пенсійним органом у зв`язку з тим, що позивач продовжує працювати здійснено новий підрахунок загального страхового стажу, який вже становив 28 років 01 місяць 18 днів, що підтверджується рішення від 19.07.2021 №025650004128, однак такий стаж визначений вже після повторного звернення.

Суд звертає увагу, що в даному випадку підлягає застосуванню вже інший період визначений ст. 114 Закону №1058-IV, яким передбачено, що з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – необхідним є загальний стаж не менше 28 років 6 місяців у чоловіків, адже рішення від 19.07.2021 прийнято в межах іншого часового проміжку та з врахуванням стажу, який зараховано позивача вже після досягнення 55-річного віку (01.01.2021).

Відтак, ані станом на 01.01.2021 (досягнення пенсійного віку), ані станом на момент прийняття оскаржуваного рішення (19.07.2021) у ОСОБА_1 було недостатньо загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Адже загальний страховий стаж позивача повинен становити вже не 28 років, а 28 років 6 місяців.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Суд враховує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах для осіб, які працюють на посадах, визначених Списком №2 є наявність загального страхового стажу та пільгового стажу у кількості, визначеній п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058- IV.

З рамках даної адміністративної справи було підтверджено стаж роботи позивача на посаді електрозварника ручного зварювання у період з 21.07.1993 по 23.02.2001 та з 24.11.2003 по 03.07.2008.

Водночас, як зазначалось судом, у позивача ані станом на 01.01.2021 (досягнення пенсійного віку), ані станом на 19.07.2021 (прийняття оскаржуваного рішення) недостатньо загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Проте, враховуючи те, що ОСОБА_1 продовжує працювати (про що зазначено у рішенні від 19.07.2021 №025650004128), суд позбавлений можливості встановити чи достатньою є кількість загального страхового стажу позивача станом на момент прийння даного рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті120, частини шостої статті234, частини третьої статті236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на наведене, оскільки права ОСОБА_1 в даному випадку є порушеними, а повноваження щодо підрахунку загального страхового стажу позивача і прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком належить органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовна вимога зобов`язального характеру підлягає частковому задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 21.07.1993 по 23.02.2001, з 24.11.2003 по 03.07.2008 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, із урахуванням викладених висновків суду.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 454,00 грн., що є сумою пропорційною до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення від 19.07.2021 №025650004128, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 кону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 21.07.1993 по 23.02.2001, з 24.11.2003 по 03.07.2008 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, із урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду в повному обсязі сформовано: 20.01.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна