Ухвала суду № 103003630, 18.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

18 січня 2022 р. Справа № 120/17936/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Фермерського господарства «Агроподол-В» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Агроподол-В» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав (за їх наявності) та доказів поважності причин пропуску строку.

При постановленні ухвали суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а причини на які він зіслалася мотивуючи клопотання про його поновлення не можуть бути підставою для задоволення клопотання.

Копія ухвали від 14.12.2021 позивачем отримана 04.01.2022.

13.01.2022 на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що з 18.09.2020 внаслідок сильного удару, у голови Фермерського господарства «Агроподол-В» Побережної І.В. стався перелом IV та VI ребра, що перешкодило їй від імені Фермерського господарства вчасно звернутися до суду.

На підтвердження вказаних тверджень надано копію протоколу рентгенологічного дослідження ребер від 18.09.2020.

Також позивач зазначив, що під час тимчасової відсутності голови Фермерського господарства «Агроподол-В» Побережної І.В., 15.10.2020 було укладено Договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку із ОСОБА_1 , яка виконувала роботи щодо оформлення фінансових документів, складання бухгалтерської та податкової звітності, а також представлення їх у встановленому порядку у відповідні органи.

Крім того позивач вказав, що адміністративним оскарженням рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 04.11.2020 № 2102212/42816185 про відмову в реєстрації податкових накладних займалася ОСОБА_1 , водночас повноваженнями представляти інтереси Фермерського господарства у суді вона (Поворознюк Н.І.) не наділялася.

Як наслідок, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущено із поважних причин, а тому просить його поновити та відкрити провадження у справі.

Надавши оцінку аргументам поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2021, виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом оскарження є:

- рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 04.11.2020 № 2102212/42816185 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- рішення Державної податкової служби України прийняте за результатами розгляду скарги від 17.11.2020 № 63068/42816185/2.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 по справі № 640/20468/18 сформулював правовий висновок, відповідно до якого строк оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України і становить, три місяці з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.

Вказаний висновок поширюється на правовідносини щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, адже рішення комісії оскаржувалося Фермерським господарством в досудовому (адміністративному) порядку.

Судом встановлено, що рішення за результатами розгляду скарги на рішення від 04.11.2020 № 2102212/42816185 про відмову в реєстрації податкових накладних, прийняте комісією Державної податкової служби України 17.11.2020.

Відповідно до п. 14 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, прийняте Комісією центрального рівня рішення надсилається платнику у строк визначений пунктом 56.23 статті 56 ПК України та у порядку, передбаченому статтею 42 ПК України.

Враховуючи, що листування між Фермерським господарством та контролюючим органом в процедурі адміністративного оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних здійснювалося в електронній формі, із урахуванням норм п. 42.4 ст. 42 ПК України, рішення про відмову у задоволенні скарги вважається врученим платнику податків у день його прийняття, тобто 17.11.2020.

Відтак, із урахуванням норм ч. 4 ст. 122 КАС України, саме від цієї дати (17.11.2020) починає свій відлік строк звернення до суду із позовом.

Із відмітки про реєстрацію позову у Вінницькому окружному адміністративному суді встановлено, що позовну заяву подано 09.12.2021, тобто із пропуском строку звернення до суду більш як на дев`ять місяців.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що 18.09.2020 внаслідок травми у голови Фермерського господарства «Агроподол-В» ОСОБА_2 стався перелом IV та VI ребра, що перешкодило їй від імені Фермерського господарства вчасно звернутися до суду.

На підтвердження вказаних тверджень надано копію протоколу рентгенологічного дослідження ребер від 18.09.2020.

Також позивачем зазначено, що під час тимчасової непрацездатності голови Фермерського господарства «Агроподол-В» Побережної І.В., було укладено Договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку із ОСОБА_1 , яка виконувала роботи щодо оформлення фінансових документів, складання бухгалтерської та податкової звітності, а також представлення їх у встановленому порядку у контролюючі органи. При цьому, за словами позивача, ОСОБА_1 не наділялася повноваженнями звернутися до суду із позовом.

Оцінюючи наведені позивачем аргументи, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Оцінюючи аргументи заяви позивача суд зазначає, що стан тимчасової непрацездатності голови та неможливість виконання у зв`язку із цим обов`язків по представництву інтересів Фермерського господарства у суді, за певних умов може вказувати на поважність причин пропуску процесуального строку. Такими умовами зокрема можуть бути тривале стаціонарне лікування яке мало місце у період коли строки звернення до суду розпочали свій перебіг, істотність тривалості періоду тимчасової непрацездатності по відношенню із тривалістю строку звернення до суду, тощо. В такому випадку особа дійсно може з об`єктивних причин бути позбавлена можливості звернутися до суду у встановлений строк.

У контексті обставин цієї справи суд зауважує, що протокол рентгенологічного дослідження ребер від 18.09.2020 є лише консультативним висновком щодо встановлення певного діагнозу. Цей протокол не є належним, достовірним та достатнім доказом невиконання ОСОБА_2 обов`язків голови Фермерського господарства «Агроподол-В» у зв`язку із діагностованою травмою як і не є доказом тривалого її перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із встановленим захворюванням.

Більше того, судом встановлено, що строк звернення до суду позивачем пропущено більше як на дев`ять місяців, тоді як документ про діагностування травми від 18.09.2020 взагалі не дає можливості встановити як сам факт перебування голови у стані тимчасової непрацездатності так і тривалість такої непрацездатності. Тому, посилання на протокол дослідження від 18.09.2020 як на доказ поважності причин пропущення процесуального строку є безпідставним.

Крім цього суд зазначає, що травма голови Фермерського господарства мала місце 18.09.2020 тоді як трьох місячний строк звернення до суду розпочав свій перебіг 17.11.2020, а позов подано до суду 09.12.2021. Хронологія вказаних подій не дає підстав для висновку, про те, що протягом трьох місяців починаючи від 17.11.2020 голова Фермерського господарства не мала змоги звернутися до суду у зв`язку із отриманою ще у вересні 2020 року травмою.

До того ж, є взаємосуперечливими аргументи позивача про невиконання тривалий час ОСОБА_2 обов`язків голови за станом здоров`я, оскільки у листопаді 2020 року ОСОБА_2 від імені Фермерського господарства ініційовано процедуру адміністративного оскарження рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Крім того суд критично оцінює твердження позивача про те, що оскарженням рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 04.11.2020 № 2102212/42816185 про відмову в реєстрації податкових накладних займалася ОСОБА_1 , оскільки як вбачається із долученої до позовної заяви скарги від 11.11.2020, а також долучених до неї документів, такі підписані керівником, а саме головою Фермерського господарства «Агроподол-В» Побережною І.В., а не уповноваженою на це особою.

За таких обставин є суперечливими аргументи заяви позивача про неможливість своєчасного звернення до суду, оскільки в цей час Фермерське господарство оскаржувало спірне рішення в адміністративному порядку.

Щодо твердження позивача про прийняття 17.11.2020 ОСОБА_1 згідно наказу № 4 на посаду бухгалтера, то ця обставина жодним чином не впливають на перебіг строку звернення до суду.

Отже, доводи заяви про поновлення процесуального строку не пояснюють та не підтверджують факту неможливості з об`єктивних причин звернутися до суду у встановлений строк, як і не доводять поважність причин істотного пропуску позивачем строку звернення до суду.

Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Тому суд погоджується із твердженнями позивача про обов`язок суду врахувати практику ЄСПЛ, як джерело права.

Однак позивачем не взято до уваги, що із урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним.

Європейського суду з прав людини в рішеннях від 28.05.1985 в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 в справі "Кромбах проти Франції", наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Таких правил позивач не дотримався, а тому вважається, що ним не виконано вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2021 та не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).

Відтак, позовна заява Фермерського господарства «Агроподол-В» підлягає поверненню на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ

1. У задоволенні заяви Фермерського господарства «Агроподол-В» про поновлення пропущеного строку звернення до суду – відмовити.

2. Позовну заяву Фермерського господарства «Агроподол-В» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, разом з доданими до неї документами повернути позивачеві.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Богоніс Михайло Богданович