Рішення № 103003476, 17.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2022 р. Справа № 120/18124/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №120/6645/21-а здійснено перерахунок його пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2021, розмір доплати за вказаний період становить 377016,24 грн. ГУ ПФУ у Вінницькій області у відповідь на звернення позивача щодо виконання вищевказаного рішення суду повідомило останньому, що нараховані кошти в сумі 377016,24 грн включені до Реєстру судових рішень та будуть виплачені в порядку черговості. Позивач зауважує, що така черговість передбачена пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Однак, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 пункти 1, 2 зазначеної постанови визнано протиправними та нечинними, а тому посилання відповідача на черговість проведення виплат та ведення Реєстру судових рішень є безпідставними.

Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 суперечить нормі про обов`язковість судових рішень, а також порушує міжнародні зобов`язання, що взяті Україною згідно Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому з метою стягнення відповідної заборгованості з ГУ ПФУ у Вінницькій області, звернувся до суду цим позовом.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 14.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

05.01.2022 до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №120/6645/21-а здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019, сума доплати з 01.12.2019 по 30.11.2021 становить 377016,24 грн. Зазначена сума включена до Реєстру судових рішень та буде виплачена в порядку черговості, після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України та в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Крім того, відповідач вказує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконання судового рішення без поважних причин, відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.11.2019, від 23.04.2020 та від 24.01.2018.

На думку відповідача, позивач при зверненні до суду з цим позовом, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом, а тому провадження в даній адміністративній справі необхідно закрити.

Ухвалою суду від 17.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №120/6645/21-а ГУ ПФУ у Вінницькій області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" від 15.06.2021 за № 607, з урахуванням зазначених у цій довідці основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019.

24.11.2021 позивач направив до ГУ ПФУ у Вінницькій області звернення про надання інформації щодо розміру та строків виплати перерахованої пенсії.

Відповідач листом від 25.11.2021 за вих. №14698-14697/К-02/8-0200/21 повідомив, що, починаючи з грудня 2021 року розмір пенсії позивача становитиме 24979,42 грн. Сума нарахованої доплати за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 складає 377016,24 грн. Проте дана сума ГУ ПФУ у Вінницькій області включена до Реєстру судових рішень та її виплату буде здійснено в порядку черговості.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії, нарахованої за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 у сумі 377016,24 грн, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно-правових актів.

Так, згідно з ч. 1-2 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №120/6645/21-а, яке набрало законної сили, та є обов`язковим до виконання, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" від 15.06.2021 за № 607, з урахуванням зазначених у цій довідці основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідачем на виконання судового рішення проведено перерахунок та нараховано позивачеві кошти в сумі 377016,24 грн за період з 01.12.2019 по 30.11.2021.

Виплату різниці між отриманою пенсією та донарахованою за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 в сумі 377016,24 грн не проведено, оскільки відповідач вважає, що рішення суду підлягає виконанню за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - Порядок № 649).

Ключовими правовими питання у справі є застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду і джерела погашення компенсації за несвоєчасну виплату пенсії - кошти Пенсійного фонду України чи кошти державного бюджету.

Суд враховує, що пунктами 1 та 2 цієї постанови було передбачене затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також те, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінене, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч. 2 ст. 265 КАС України).

Крім того, суд зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання (ч. 7 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Тому порядок виплати пенсії, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, не може змінювати конституційний принцип обов`язковості судових рішень, та не може застосовуватися з метою визначення способу та порядку виплати пенсій, що перераховані особам на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Вказаний висновок суду узгоджується із нормами міжнародного права та практикою їх застосування.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий суд. Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що право доступу до суду, що гарантується статтею 6 Конвенції, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

Зокрема у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Щодо доводів відповідача про те, що з огляду на обмежені ресурси Державного бюджету неможливо провести виплату нарахованої позивачеві пенсії і така виплата буде проведена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України та в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, то суд їх оцінює критично, оскільки на недопустимість таких причин невиконання Державою своїх зобов`язань неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, констатуючи порушення Україною своїх зобов`язань взятих Конвенцією.

Відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, враховуючи наведені аргументи, суд доходить висновку, що сума пенсії, яка нарахована позивачеві на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 120/6645/21-а за період з 01.12.2019 по 30.11.2021, підлягає виплаті позивачеві. А тому бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої йому пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 в сумі 377016,24 грн визнається судом протиправною.

Належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду, є стягнення з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , без застосування черговості, заборгованості з виплати пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 в сумі 377016,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн. Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає сума у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої за період з 01.12.2019 по 30.11.2021, в сумі 377016,24 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, без застосування черговості, заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 в сумі 377016,24 грн (триста сімдесят сім тисяч шістнадцять гривень двадцять чотири копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович