Рішення № 103003464, 25.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2022 р. Справа № 120/12920/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення відповідача №05254300010294 від 09.09.2021 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Таджикистану ОСОБА_1 .

Тому, з метою його скасування та повторного розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 12.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 22.10.2021 подано до суду матеріали на усунення недоліків, шляхом зазначення відповідачем Могилів-Подільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та подання уточненого позову.

Ухвалою від 27.10.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.

24.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та встановлює порядок їх в`їзду та виїзду Україну. Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відповідно до п. 2 Порядку реєстрації паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон від 03.10.2018 за № 798 реєстрація паспортних документів іноземців та осіб без громадянства в пункі пропуску - проставлення в паспортному документі або імміграційній картці іноземця або особи без громадянства чи в інших документах, передбачених законодавством, відмітки "В`їзд", внесення відомостей про іноземця або особу без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру, який є - база даних - "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України".

Зазначає, що після надання позивачем пакету документів, Могилів-Подільський РВ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області розпочав процедуру направлення запитів до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби, відповідно до вимог постанови КМУ від 26.12.2002 №1983 "Про порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень" та ст. 10 Закону України "Про імміграцію".

В подальшому до Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшла відповідь від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.08.2021 за №91-29904/0/15-21, що відомостей про перетинання Державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим, зазначеним в запиті громадянином Республіки Таджикистан ОСОБА_1 не виявлено.

Відтак, на думку відповідача, громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 при заповнені та наданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну 23.07.2021 надав свідомо неправдиві відомості чи подав неправдиві документи, оскільки при перевірці заяви встановлено, що на момент подання відповідної заяви законність перебування заявника на території України була підтверджена наданим паспортним документом із штампом про перетин державного кордону у пункті пропуску "Гоптівка" у напрямку в`їзд 14.07.2021.

Однак, відповідно до бази даних "АРКАН" відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, така особа, як громадянин Таджикистану - ОСОБА_1 не значиться/перетин не здійснювався.

Так, під час прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України.

В період з 20.12.2021 по 06.01.2022 суддя Дмитришена Р.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці, у зв`язку з цим розгляд справи здійснюється після виходу її з відпустки.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.

Позивач ( ОСОБА_1 ) є громадянином Республіки Таджикистан, що підтверджується паспортом типу "P", код країни "TJK", № НОМЕР_1 .

Згідно із перекладу паспорта громадянина Республіки Таджикистан на українську мову, прізвищем ім`ям на по батькові позивача є ОСОБА_1 .

19.08.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 підтверджується, що у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_7 .

14.07.2021 позивач перетнув державний кордон України в пункті пропуску Гоптівка, про що зроблено відмітку у паспорті № НОМЕР_1 .

23.07.2021 позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", оскільки понад 12 років перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 та має неповнолітню доньку ОСОБА_7 . До заяви додав ряд документів, а саме: паспорт позивача, переклад паспорта позивача, свідоцтво про шлюб, актовий запис про шлюб, заява про надання згоди та реєстрації у житловому будинку, договір купівлі-продажу житлового будинку, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідка щодо належності будинку ОСОБА_5 , паспорт ОСОБА_5 , картка платника податків ОСОБА_5 , переклад посвідчення особи.

Після надання позивачем пакету документів, Могилів-Подільський РВ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області розпочав процедуру направлення запитів до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби, відповідно до вимог постанови КМУ від 26.12.2002 №1983 "Про порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень" та ст. 10 Закону України "Про імміграцію".

В подальшому до Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшла відповідь від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.08.2021 за №91-29904/0/15-21, що відомостей про перетинання Державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим, зазначеним в запиті, громадянином Республіки Таджикистан ОСОБА_1 не виявлено.

09.09.2021 Могилів-Подільським районним відділом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №05254300010294 прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".

Так, на думку відповідача, громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 при заповнені та наданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну 23.07.2021 надав свідомо неправдиві відомості чи подав неправдиві документи, оскільки при перевірці заяви встановлено, що на момент подання відповідної заяви законність перебування заявника на території України була підтверджена наданим паспортним документом із штампом про перетин державного кордону у пункті пропуску "Гоптівка" у напрямку в`їзд 14.07.2021.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, з метою його скасування та повторного розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Так, умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію" (надалі - Закон № 2491-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2491-III, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2491-III , дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491-III, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2491-III, визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, зокрема: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

У свою чергу, умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені ст. 9 Закону № 2491-III, відповідно до ч. 5 якої для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2491-III, у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Тобто, для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та дозвіл на імміграцію не видається.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено відповідним Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (надалі - Порядок № 1983, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку № 1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1983, для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок; засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном); документально підтверджені відомості про склад сім`ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо); документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п`ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах; квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1 - 10 ч. 7 ст. 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

Згідно п. 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14 Порядку № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Пунктом 16 Порядку № 1983 передбачено, що у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Згідно з п. 19 Порядку № 1983, рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Тобто, прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені ст. 10 Закону N 2491-III, а саме, дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", Могилів-Подільським районним відділом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області було прийнято рішення від 09.09.2021 за №05254300010294 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Таджикистану ОСОБА_1 , на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".

Мотиви відповідача полягали у тому, що за результатами отриманої відповіді від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.08.2021 за №91-29904/0/15-21, відомостей про перетинання Державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим, зазначеним в запиті громадянином Республіки Таджикистан ОСОБА_1 не виявлено.

Водночас, з паспорта громадянина Республіки Таджикистан - ОСОБА_1 типу "P", код країни "TJK", № НОМЕР_1 , вбачається, що останній перетнув державний кордон України 14.07.2021 в пункті пропуску Гоптівка, про що зроблено відмітку на сторінці №47 (а.с. 6). Будь-яких інших доказів, що суперечать вказаній обставині до суду не надано.

Згідно із перекладу паспорта громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 на українську мову, прізвищем ім`ям на по батькові позивача є ОСОБА_1 .

Таким чином, саме у зв`язку із перекладом на українську мову прізвища імені та по батькові позивача, виникли невідповідності у встановлені особи, яка перетинала кордон.

Адже ОСОБА_1 перетнув кордон 14.07.2021, а заяву подано до відповідача ОСОБА_1 разом з усіма належними документами.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що позивачем надавалися відповідачу свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність; відповідачем не надано суду вироку суду, яким позивача засуджено до позбавлення волі, та будь-яких доказів того, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем також не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Інших доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення відповідачем до матеріалів справи не надано, а судом в ході розгляду справи - не виявлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 09.09.2021 за №05254300010294 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є протиправним, а тому - підлягає скасуванню, адже відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Разом з тим, суд наголошує, що для належного захисту прав позивача, необхідно зобов`язати Могилів-Подільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) N 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З поміж іншого, позивач заявляє в позовній заяві про встановлення судового контролю, розглядаючи яке суд при його вирішенні керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Окремо слід вказати, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

До того ж, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження №К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.

У зв`язку з ненаведенням заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненаданням останнім доказів на підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд відмовляє в задоволенні такого клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З поміж іншого, як з`ясовано судом, відповідач - Могилів-Подільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у цій справі хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень КАС України, однак є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та немає статусу юридичної особи.

Відтак у даному випадку судовий збір позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Могилів-Подільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 09.09.2021 за №05254300010294 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

Зобов`язати Могилів-Подільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (паспорт типу "P", код країни "TJK", № НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ); Могилів-Подільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Сагайдачного, 4, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000); Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21100).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна