Ухвала суду № 103000272, 01.02.2022, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/740/22

Провадження № 1-кп/359/344/2022

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу

01 лютого 2022 року м.Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Левченка А.В., при секретарі Спис Ю.В.,

за участю прокурора Завістовського Є.А., обвинуваченого ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), захисника обвинуваченого – адвоката Шевченка К.М.,

під час підготовчого судового засідання з технічною фіксацією в режимі відеоконференції з ДУ ДУ «Київський слідчий ізолятор» кримінального провадження № 22021101110000205, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2021 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , латвійця, громадянина Республіки Латвія, уродженця м.Цесіс Республіки Латвія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на території України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України

розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

в с т а н о в и в:

25.01.2022 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 03.12.2021 року підозрюваному ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 год. 16 хв. 03.02.2022.

01.02.2022 в підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, на момент розгляду даного питання в суді не припинили існувати, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його процесуальну поведінку.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як:

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч.3 ст.305 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Вимоги статті 194 КПК України зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Зі змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.305 КК України. В обвинувальному акті викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини правопорушення, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) міг вчинити інкримінований злочин.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на території України раніше не судимий, не має постійного джерела прибутку, є громадянином іншої держави, під страхом отримання реального покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків по даному кримінальному провадженню.

Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

На думку суду, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків.

Про обрання відносно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру.

Застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ст.183 ч.4 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави у вказаному кримінальному провадженні, оскільки злочин, передбачений ч.3 ст.305 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З огляду на вказане слід обрати обвинуваченому ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 314, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 год. 00 хв. 01 квітня 2022 року.

Утримувати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 04 лютого 2022 року о 15 год. 30 хв.

Суддя А.В. Левченко