Постанова № 10299768, 24.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 15/128(2-а-9176/08) Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Бєлової Л.В.,

суддів Бистрик Г.М.,

Данилової М.В.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут звязку»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року по справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут звязку»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 12674,53 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2008 року позивач - Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут звязку», в якому просив:

- стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут звязку»на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 рік, у розмірі 12580,28 грн. та пені у розмірі 94,25 грн., що разом складає 12674,53 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року позов задоволено в повному обсязі:

- стягнуто з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут зв'язку»(р/р 260073118101 в ВАТ «Агрокомбанк»м.Києва, МФО 322302 код 01181529) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до доходної частини Державного бюджету України ( р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 рік у розмірі 12 580 грн. 28 коп. та пеню в розмірі 94 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням по справі, відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з прийняттям по справі нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову - слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог зазначеного Закону було подано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 7).

У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 218 особи, в зв'язку з чим кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог частини першої ст. 19 Закону становить 9 осіб. Фактично на підприємстві відповідача у 2007 році працювало 8 інваліда.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Також, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами безпосереднього звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону чітко визначені обовязки підприємства, що використовує найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ч. 3 ст. 18 вказаного Закону були виконані відповідачем у повному обсязі.

Так, відповідачем систематично надавалася інформація Соломянському центру зайнятості в м. Києві, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання Звітів (форма № 3-ПН) від, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 34-54).

Колегія суддів критично оцінює лист Соломянського районного центру зайнятості від 20.08.2008 року № 2205 (а.с. 14), в якому зазначається, що ВАТ ДП «Український науково-дослідний інститут звязку»у 2007 році вакансії для інвалідів не надавали, так як в матеріалах є наявними копії звітності, які надавались відповідачем Соломянському районному центру зайнятості зі штампом вхідної кореспонденції, що свідчить про виконання відповідачем обовязку щодо працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів вважає, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому вважає безпідставними вимоги про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут звязку»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2008 року скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут звязку»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 12674,53 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2010 року.

Головуючий суддя:Л.В.Бєлова

Судді: