Рішення № 102997640, 07.02.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 Справа № 914/3429/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/3429/21

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львіводоканал», м. Львів,

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Рубчака 23», м. Львів,

про: стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 4361,39 грн, з яких: 4008,16 грн основного боргу, 259,15 грн інфляційних втрат, 94,08 грн 3 % річних

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства «Львіводоканал» до Обслуговуючого кооперативу «Рубчака 23» про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 4361,39 грн, з яких: 4008,16 грн основного боргу, 259,15 грн інфляційних втрат, 94,08 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором про водопостачання та водовідведення.

Ухвалою суду від 06.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Згідно списку розсилки поштової кореспонденції від 08.12.2021 копія ухвали суду від 06.12.2021 надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та відповідачу - на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проте остання повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на його адресу ухвалу суду.

Приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 08.07.2019 у праві №904/10192/14, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

01.02.2022 через відділ документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позовних вимог з підстав і мотивів, викладених у відзиві. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що ним було виявлено помилку у розрахунку об`ємів наданих послуг, в зв`язку з чим він звернувся листом до ЛМКП «Львівводоканал» про внесення змін у розрахунки по оплаті наданих послуг. Як стверджує відповідач, в зв`язку із помилкою при розрахунках, у нього виникла велика переплата, про що він звертався з листом №23/ХІ-2021 від 23.11.2021 про повернення надмірно сплачених коштів. Оскільки надмірно сплачені кошти не були повернуті, відповідач прийняв рішення не здійснювати подальші платежі до моменту врегулювання даного питання. А відтак, відповідач зазначає про відсутність заборгованості за надані послуги і просить відмовити в задоволенні позову.

Не погоджуючись із доводами викладеними у відзиві на позов, через відділ документообігу 04.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що неодноразово намагався врегулювати спір, про що надав докази переписки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2019 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (позивачем) та Обслуговуючим кооперативом «Рубчака 23» (відповідачем) було укладено Договір №314011 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

За умовами п. 2.1.1. Договору, Львівводоканал зобов`язується відповідно до технічних умов приєднати Абонента до міської мережі водопроводу та каналізації та забезпечити в розмірі лімітів : постачання питної води в об`ємі 100 куб.м/міс., приймання стічних вод в обємі 100 куб. м./міс та дощових стічних вод 155 куб.м./міс.

Відповідно до п.4.1 Договору кількість стічних вод ( утому числі дощових) визначається розрахунковим методом відповідно до поданих абонентом даних ( Додаток 1).

Згідно з положеннями п.4.7 Договору сторони погодили, що рахунки на оплату послуг водопостачання та водовідведення є одночасно актами приймання-передачі зазначених послуг.

Відповідно до п. 4.8 Договору, оплата за послуги ( в межах встановлених лімітів) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування коштів на рахунок Львівводоканалу до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року позивачем надано послуг з водовідведення дощових стоків на загальну суму 14778,39 грн., що підтверджується Рахунками, ( долученими до матеріалів справи). Як вбачається з виставлених рахунків, за період з грудня 2020 і по жовтень 2021 року розрахунок наданих послуг здійснювався з об`єму 35 м.куб. , проте відповідачем починаючи з грудня 2020 року не здійснено жодних платежів .

Станом на день звернення до суду з позовом заборгованість відповідача складала 4008,16 грн., що підтверджується поданим розрахунком.

Відповідач доказів своєчасної оплати послуг у встановлений Договором термін суду не надав.

ЛМКП «Львівводоканал» звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водовідведення в розмірі 4361,39 грн, з яких: 4008,16 грн основного боргу, 259,15 грн інфляційних втрат, 94,08 грн 3 % річних.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Частиною 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 4.8. Договору, оплата за послуги ( в межах встановлених лімітів) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування коштів на рахунок Львівводоканалу до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається із зведеного розрахунку ЛМКП «Львівводоканал» станом на день звернення до суду станом на листопад 2021 за Відповідачем рахується борг у розмірі 4008,16грн.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов`язання щодо оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення у повному розмірі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 4008,16 грн заборгованості підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача про наявність у нього великої переплати за попередній період ( до внесення змін в розрахунки в частині об`ємів наданих послуг) , то слід зазначити наступне:

Відмова ЛМКП «Львівводоканал» повертати зайво сплачені кошти не є підставою відмови від оплати наданих послуг. У випадку недосягнення згоди стосовно повернення зайво сплачених коштів відповідач не позбавлений права звернення до суду з відповідною вимогою.

Разом з тим, враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати заборгованості, позивач просить сягнути з останнього за період з березня 2020 по жовтень 2021 - 259,15 грн інфляційних втрат та 94,08 грн - три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних, то суд самостійно здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3 відсотків річних і інфляційних встановив, що такий є вірним. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 94,08 грн трьох відсотків річних та 259,15 грн. інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2270,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Рубчака 23» (79026, м. Львів, вул.І.Рубчака,23 код ЄДРПОУ 43208132) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) 4008,16 грн основного боргу, 94,08 грн три відсотки річних, 259,15 грн інфляційних втрат та 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.