Рішення № 102997639, 07.02.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 Справа № 914/3420/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/3420/21

за позовом: Приватного підприємства «Барбарас-Україна», с.Дроговиж

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», с.Бердихів

про: стягнення 48978,81 грн, з яких: 46593,60 грн основного боргу, 1670,99 грн пені, 419,34 грн інфляційних втрат, 294,88 грн 3 відсотки річних

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Барбарас-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» про стягнення 48978,81 грн, з яких: 46593,60 грн основного боргу, 1670,99 грн пені, 419,34 грн інфляційних втрат, 294,88 грн 3 відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором поставки № 07/06 від 07.06.2021. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар, однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість станом на день розгляду справи становить 46593,60 грн. В зв`язку з порушенням строків оплати позивачем нарахована пеня в розмірі 1670,99 грн, інфляційні в розмірі 419,34 грн., три відсотки річних в розмірі 294,88 грн, які просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Ухвалою суду від 06.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

01.01.2022 через відділ документообігу відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на безпідставність нарахування позивачем пені, оскільки порядок її нарахування та розмір не встановлений умовами договору. Також відповідач зазначає, що інфляційні і три відсотки річних нараховані позивачем у період до 12 грудня 2021 року, в той час, як позовна заява подана 12 листопада 2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

07.06.2021 між Приватним підприємством «Барбарас-Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (Покупець) було укладено договір поставки №07/06, предметом якого була поставка паливної гранули.

Згідно п.3.1 Договору поставка здійснюється на підставі замовлення, наданого Покупцем, у якому зазначається асортимент, кількість і дата передачі товару. Прийняття та узгодження замовлення здійснюється через електронний, факсимільний чи телефонний зв`язок.

На виконання умов вищевказаного договору, 27.08.2021 Позивач поставив відповідачу паливні тверді гранули ( дуб) в кількості 13,26 тон на суму 49593,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8265,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №48 від 27.08.2021 року.

09.09.2021 року позивачем зареєстровано податкову накладну за № 27082021 на суму ПДВ 8265,60 грн. 256 890,03 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар відбувається з відтермінуванням оплати , за яким оплата вартості поставленого товару здійснюється Покупцем наступним чином: після здійснення першої та другої поставки партії товару, проте до моменту поставки третьої партії товару, Покупець зобов`язаний здійснити оплату першої партії переданого товару, проте строк оплати першої партії товару не повинен перевищувати 30 календарних днів з моменту відвантаження цієї (першої) партії товару.

Як стверджує позивач, відповідач з моменту поставки товару 27.08.2021 року пільше замовлень не надсилав і протягом 30 календарних днів оплати не здійснив.

Станом на 05.09.2021 заборгованість відповідача за поставлений товар складала 49593,60 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки розрахунків.

27.09.2021 року позивачем направлена претензія з вимогою оплатити вартість поставленого товару, яка залишена без відповіді і задоволення.

12.10.2021 року відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 3000,00 грн.

За порушення строків оплати позивачем нарахована пеня в розмірі 1670,99 грн , інфляційні в розмірі 419,34 грн та 294,88 грн трьох відсотків річних.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 48978,81 грн, з яких: 46593,60 грн основного боргу, 1670,99 грн пені, 419,34 грн інфляційних втрат, 294,88 грн трьох відсотків річних.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов`язки (зобов`язання) з приводу газопостачання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних, то суд самостійно здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення коштів встановив, що такий є вірним. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 294,88 грн трьох відсотків річних та 419,34 грн. інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Є необґрунтованими і не заслуговують на увагу суду доводи відповідача стосовно нарахування інфляційних і трьох відсотків річних за період після подання позовної заяви, оскільки положеннями ст.625 ЦК України передбачена можливість нарахування інфляційних і трьох відсотків річних за весь період прострочення. Доказів погашення суми основного боргу як на дату подання позовної заяви, так і на дату прийняття судом рішення відповідач суду не надав.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені, то така вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не передбачили в умовах договору розмір та порядок нарахування пені за порушення строків оплати товару. Відтак, нарахування пені за порушення строків оплати товару є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2192,56 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (81064 Львівська область, Яворівський район, с.Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, код ЄДРПОУ 38380596) на користь Приватного підприємства «Барбарас-Україна» (81632 Львівська область , Миколаївський район, с.Дроговиж, вул. Тарнавського будинок 15 Код ЄДРПОУ 34466061) 48978,81 грн, з яких: 46593,60 грн основного боргу, 1670,99 грн пені, 419,34 грн інфляційних втрат, 294,88 грн трьох відсотків річних та 2192,56 грн судового збору.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.