Рішення № 10299501, 02.07.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                      Справа №18/856

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача –представник не з’явився,

          від відповідача –Скляренко О.О. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гідроекологія”,

м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з

іноземними інвестиціями “Еконія”, м. Золотоноша, Черкаської

області

про стягнення 23 384 грн. 20 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Гідроекологія” до товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Еконія” про стягнення заборгованості в розмірі 23 384 грн. 20 коп. за поставлені хімікати для очищення води.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні надав докази сплати боргу на суму 9 000 грн. 00 коп., позов в частині стягнення заборгованості в розмірі 14384 грн. 20 коп. визнав.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 липня 2010 року за згодою представника відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/856.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач в 2009 році поставив відповідачу хімікати для очищення води на загальну суму 23 384 грн. 20 коп., що підтверджується видатковими накладними (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи):

№ГЭ - 0000019 від 30 січня 2009 року на суму 20 964 грн. 20 коп.;

№ГЭ - 0000020 від 30 січня 2009 року на суму 302 грн. 50 коп.;

№ГЭ - 0000022 від 03 лютого 2009 року на суму 2 117 грн. 50 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою представника відповідача у вищевказаних накладних.

Проте відповідач на день подання позову до суду поставлений товар не оплатив.

В зв’язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлені хімікати в розмірі 23384 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір купівлі-продажу хімікатів, згідно умов якого позивач зобов’язався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу –сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов’язання виконав повністю і поставив відповідачу хімікати для очищення води.

Відповідач зобов’язання з оплати товару поставленого на підставі усної угоди не виконав.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15 квітня 2010 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ “Укрпошта” від 15 квітня 2010 року №2729 та копією опису вкладення у рекомендований лист (а.с.32).

Таким чином, відповідач з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 “Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, повинен був повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 28 квітня 2010 року, оскільки вимогу, як зазначалося вище, було направлено позивачем 15 квітня 2010 року.

Проте відповідач до 28 квітня 2010 року заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 23 384 грн. 20 коп. –заборгованості за поставлений товар згідно усного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлені хімікати в повному обсязі.

Проте слід зазначити, що під час розгляду справи, відповідачем було сплачено позивачу борг в розмірі 9000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №2147 від 23 червня 2010 року, №2208 від 29 червня 2010 року, №2237 від 30 червня 2010.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 9000 грн. 00 коп. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Решта суми боргу в розмірі 14384 грн. 20 коп. за поставлений товар підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Крім того, під час розгляду справи, позивач просив суд включити до складу судових витрат оплату послуг адвоката в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 45/10 від 15 квітня 2010 року, позивачем було сплачено адвокату Іванченку Павлу Олеговичу 3 000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 12 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно – правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду та складність справи тощо.

Отже, враховуючи не значну складність даного спору, а також не велику ціну позову та інші обставини, суд вважає, що обсяг роботи адвоката з представництва інтересів позивача в суді є неспіврозмірним зі складністю справи та ціною позову.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 18 березня 2009 року зі справи № 16/3196.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 000 грн. 00 коп. за надані послуги адвоката.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Еконія”, вул. Шевченка, 24, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 35233190, р/р 26002630368511 в ТВ ЛОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 325019 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гідроекологія” пр. Маяковського, 24, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 25478659, р/р №260022805000 в ОАО “СЕБ - банк” м. Київ, МФО 300175 –14 384 грн. 20 коп. –заборгованості, 233 грн. 84 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.           В решті вимог –провадження у справі припинити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                               А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 06 липня 2010 року.