Рішення № 10299429, 05.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 59/177-10

вх. № 4862/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 30.06.2010р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант", м. Одеса

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 356980,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 356980,62 грн. заборгованості, з яких 95057,56 грн. - основна сума заборгованості з урахуванням ПДВ - 15842,93 грн.; 15586,41 грн. - комісія за надання обладнання, нарахована на його вартість - 246916,34 грн., у тому числі ПДВ - 15586,41 грн.; 6140,76 грн. - заборгованість по сплаті додаткового лізингового платежу, у тому числі ПДВ - 1023,46 грн.; 3599,05 грн. - пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 5266,91 грн. - неустойка за неправомірне користування грошовими коштами позивача, що виникли на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 0409-08/171Ф від 04.09.2008р.

Позивач в судове засідання, призначене на 05.07.2010р. свого повноважного представника не направив, але через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.14508), в зв"язку з хворобою представника позивача, а також витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи.

Надані позивачем документи долучаються судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, заявлені позивачем, визнає в повному обсязі, про що надав відзив через канцелярію суду (вх. 14666), який долучається до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 03.06.2010 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

04 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант" (позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу № 0409-08/171Ф, відповідно до умов якого відповідач отримав на умовах фінансового лізингу у платне користування строком на 58 місяців поліграфічне обладнання, яке складається з гідравлічної різальної машини ІТОТЕС еRс-115 DХ (1 од.), тигельного пресу SR МL-720 (1 од.) і вальцювальної машини Fоldmaster 440 ST (1 од.), укомплектованої приймальним пристроєм Standіng Delivery (1 од.), бігувальним пристроєм (2 од.) і перфораційним пристроєм (2 од.), надалі - обладнання, згідно установленим відповідачем специфікаціям, які вказані в Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 12.1. договору обладнання виключною власністю позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу № 171Ф/ПС від 15.09.2008р.

Відповідно до пп. 2.2.2., пунктів 4.1., 4.4. і 4.6. договору відповідач зобов'язувався незалежно від результатів своєї господарської діяльності і незалежно від будь-яких обставин, пов'язаних з роботою або простоєм обладнання і економічною ефективністю його роботи протягом лізингу, в обумовлені строки та в повному обсязі сплачувати основні і додаткові лізингові платежі, які розраховуються відповідно до Додатку № 2 до Договору в редакції Угоди № 5 про внесення змін до договору, укладеної 12.08.2009р. і Додатку № 3 до договору в редакції Угоди № 1 про зміну договору, укладеної 09.12.2008р.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації в справному, робочому технічному стані і без пошкоджень належним чином передав відповідачу обладнання, що підтверджується актами приймання-передачі № 171Ф/1 від 09.12.2008р., № 171Ф/2 від 29.12.2008 р. і № 171Ф/3 від 16.01.2009р.

Однак відповідач протягом дії договору постійно порушував свій обов'язок щодо своєчасної оплати основних та додаткових лізингових платежів по договору, а починаючи з січня 2009 року припинив їх сплачувати, внаслідок чого, станом на 21.05.2010р., утворилася заборгованість у сумі 348114,66 грн., з яких: 95057,56 грн., у тому числі ПДВ - 15842,93 грн. - заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості обладнання; 246916,34 грн. у тому числі ПДВ - 15586,41 грн. - комісія за надання обладнання, нарахована на його вартість; 6140,76 грн. у тому числі ПДВ - 1023,46 грн. - додатковий лізинговий платіж.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 07-08/04 від 08.04.2009 р. і № 02-09/12 від 09.12.2009 р. з проханням погасити заборгованість перед позивачем, але на момент звернення позивача із позовом до суду заборгованість залишається несплаченою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, крім того, в судовому засіданні 05.07.2010р. визнав в повному обсязі заборгованість перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Лізингова компанія - Гарант" про стягнення з Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_2 заборгованість у сумі 348114,66 грн., з яких: 95057,56 грн., у тому числі ПДВ - 15842,93 грн. - заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості обладнання; 246916,34 грн. у тому числі ПДВ - 15586,41 грн. - комісія за надання обладнання, нарахована на його вартість; 6140,76 грн. у тому числі ПДВ - 1023,46 грн. - додатковий лізинговий платіж.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3599,05 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів та 5266,91 грн. неустойки за неправомірне користування грошовими коштами позивача.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення; а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.11.2. договору фінансового лізингу за несвоєчасне внесення лізингових платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки, з дня наступного за днем сплати поточного плетежу по день фактичної оплати цього платежу включно.

У відповідності до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 3599,05 грн.

Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно з п. 11.3. договору фінансового лізингу, з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, за неправомірне користування грошовими коштами Позивача, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у розмірі 25 % річних від суми заборгованості за весь час користування зазначеними грошовими коштами, що становить 5266,91 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3599,05 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів та 5266,91 грн. неустойки за неправомірне користування грошовими коштами підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сплачене позивачем при поданні позову, що становить 3569,81 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" ст.ст. 6, 526, 530, 546, 610-612, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 61145, АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант" (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 8, кв. 4, ідент. код 31976914, р/р 26503229691980 в ВАТ "Морський Транспортний Банк", МФО 328168, р/р 2650201639124 в філії ВАТ "Державний експортно-імоптний банк України", м. Одеса, МФО 328575) 95057,56 грн. - основної суми заборгованості з урахуванням ПДВ - 15842,93 грн.; 15586,41 грн. - комісії за надання обладнання, нарахованої на його вартість - 246916,34 грн., у тому числі ПДВ - 15586,41 грн.; 6140,76 грн. - заборгованості по сплаті додаткового лізингового платежу, у тому числі ПДВ - 1023,46 грн.; 3599,05 грн. - пені за прострочення сплати лізингових платежів; 5266,91 грн. - неустойка за неправомірне користування грошовими коштами позивач; 3569,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

/Повний текст рішення

підписано 06.07.2010р.

Справа № 59/177-10/