Рішення № 10299419, 16.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 15/42-670

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006 в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства, вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Тернопільська область, 47500

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 129.542,13 грн..

за участю представників сторін:

позивача:                    юрисконсульт Штогрин Микола Петрович –довіреність № 01/81 від 20.01.10р.;

відповідача:                    не з’явився;

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, звернулося з позовом особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства, вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Тернопільська область до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, про стягнення 129.542,13 грн., із яких: 124.451,47 боргу за поставлений природний газ та послуги на його транспортування, 3.011,44 пені, 440,29 грн. 3 % річних та 1.638,93 грн. інфляційних нарахувань.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 19.04.2010р. та від 12.05.2010р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з’явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 25.11.1994р., що підтверджується довідкою № 168175 Головного управління статистики у Тернопільській області та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 січня 2009 року між Бережанським управлінням з експлуатації газового господарства, вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Тернопільська область (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль (Покупець) укладено договір № 01-д-006 на постачання і транспортування природного газу, у відповідності до умов якого постачальник в 2009р. зобов’язався постачати і транспортувати природний газ, а Покупець приймати та оплачувати вартість газу і його транспортування (п. 1.1. договору).

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з часу підписання і діє до 31.12.2009р., а в частині розрахунків –до повного їх виконання. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за 15 днів до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору № 01-д-006 від 01.01.2009р. за період січень, лютий 2010 року Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль надано Квартирно-експлуатаційному відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, послуги з постачання та транспортування 83.354 м3 природного газу, вартістю 222.450,98 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за січень 2010р., лютий 2010р., які містять підписи повноважних представників сторін та відтиски печаток підприємств.

Розділом 6 договору № 01-д-006 від 01.01.2009р. сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов’язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання та транспортування природного газу, і станом на день звернення позивача з позовом за ним рахувалася заборгованість в сумі 124.451,47 грн., що підтверджено актом взаємних розрахунків складеним станом на 01.06.2010р. та підписаним представниками сторін без заперечень.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно п. 7.2 договору № 01-д-006 від 01.01.2009р., у разі порушення термінів оплати, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 07.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період 10.02.2010р. –15.04.2010р. відповідачу нарахована пеня в сумі 3.011,44 грн. грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого газу та його транспортування, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 1.638,93 грн. інфляційних нарахувань за період лютий –березень 2010р. та 440,29 грн. 3 % річних за період з 10.02.2010р. по 15.04.2010р. правомірними.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не спростував належними доказами наявності заборгованості за поставлений газ та штрафних санкцій, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, заявлені в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства, вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Тернопільська область, щодо стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 124.451,47 боргу за поставлений природний газ та послуги на його транспортування, 3.011,44 пені, 440,29 грн. 3 % річних та 1.638,93 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, код 08464162 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, код 03353503 в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства, вул. Шевченка, 33, м. Бережани, Тернопільська область, код 34905495 –124.451,47 боргу за поставлений природний газ та послуги на його транспортування, 3.011,44 пені, 440,29 грн. 3 % річних та 1.638,93 грн. інфляційних нарахувань, 1.295,42 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "25" червня 2010 року через місцевий господарський суд.

                    Суддя