Рішення № 10299339, 01.07.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2010 р. Справа № 5/85

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія"

до відповідача СПД ФО ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за відпуск теплової енергії в сумі 6 405 грн. 36 коп.

Секретар судового засідання: Бренчук Г.В.

Представники:

Від позивача : Романович І.В. дов.№ 01-10/43 від 25.01.10 р.

Від відповідача : не з`явився

Від прокуратури: пом.прок. Зубілевич К.М. посв. № 43 від 20.07.09 р.

Стаття 22 ГПК України сторонам роз'яснена.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Рівненського району звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 5 702 грн. 39 коп., 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних, всього 6 405грн. 36 коп.

Представник позивача подав у судовому засіданні заяву № 01-10/1347 від 01.07.10 р. про зменшення позовних вимог по справі. У вказаній заяві зазначено, що 01.06.10 р. та 11.06.10 р. відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 3 000 грн. 00 коп. 10 червня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості за відпуск теплової енергії в розмірі 2 702 грн. 39 коп. Просить суд стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" 2 702 грн. 39 коп. заборгованості а позовні вимоги в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. боргу, 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних залишити без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив сплату відповідачем 3 000 грн. 00 коп. заборгованості, просить провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Від позовних вимог в частині стягнення 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних представник позивача відмовився, просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" 2 702 грн. 39 коп. заборгованості.

Прокурор не заперечив проти припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. заборгованості, в решті позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" 2 702 грн. 39 коп. заборгованості, 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних, всього 3 405 грн. 36 коп.

Відповідно до частини 4 статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

Частина 6 ст.29 ГПК України зазначає, що прокурор має право підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті, навіть у випадку, коли позивач відмовився від позову.

Як зазначається в роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. N 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК.

Враховуючи, що прокурор не заявляв про відмову від позову і підтримує позовні вимоги в розмірі 3 405 грн. 36 коп. суд не приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних і вирішує спір по суті.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.14). Через канцелярію господарського суду подав клопотання від 01 липня 2010 року у якому зазначив, що 10 червня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості за відпуск теплової енергії в сумі 2 702 грн. 39 коп. яку зобов`язується погасити до 01 серпня 2010 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

15 жовтня 2007 року між КП “Рівнерайкомуненергія” та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 18002 на відпуск теплової енергії (далі Договір, а.с.5-6), згідно якого, позивач зобов`язувався відпускати відповідачеві теплову енергію, а відповідач зобов'язувався оплачувати надані послуги на умовах договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, розмір плати за послуги теплопостачання на момент укладання даного договору у випадку відсутності приладів обліку становить 8,52 грн. за м.кв. загальної площі для споживачів другої групи в місяць.

Відповідачу надавалися послуги теплопостачання за відсутності приладів обліку.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, термін внесення платежів не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунків, які направляються споживачеві.

Відповідачем, отримана за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. теплова енергія не оплачена.

11 березня 2010 року позивачем надіслано відповідачу претензію № 01-10/436, однак заборгованість відповідачем не сплачена .

Загальна сума основного боргу за спожиту теплову енергію на день звернення з позовною заявою до суду складала 5 702 грн. 39 коп.

Після порушення провадження у справі, 01 червня 2010 року та 11 червня 2010 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 3 000 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Станом на 01 липня 2010 року (день розгляду справи) заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становить 2 702 грн. 39 коп.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 6.3.3. Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне проведення розрахунків за послуги централізованого теплопостачання нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 231 ГК України передбачає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за несвоєчасне виконання зобовязання на суму боргу за період з 11.11.2009 року по 10.04.2010 року нараховано пеню в розмірі 139 грн. 77 коп. (розрахунок а.с.10).

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення відповідача по оплаті спожитої теплової енергії мало місце, то позовні вимоги про стягнення 110 грн. 12 коп. 3 % річних та інфляційних в сумі 453 грн. 08 коп. є підставними та підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача .

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що прокурором та позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 2 702 грн. 39 коп., 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.49, п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (35350, вул.Молодіжна, 14, смт.Квасилів, Рівненського району, Рівненської обл., код 30547471) 2 702 грн. 39 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію , 139 грн. 77 коп. пені, 453 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 12 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита .

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6.Припинити провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. заборгованості.

Повний текст рішення оформлено та підписано 05.07.2010р.

Суддя