Рішення № 10299237, 24.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.10                                                                                           Справа№ 10/75

За позовом: ТзоВ „Агро-Двір”, м.Запоріжжя

до відповідача: ТзОВ „Радова”, м.Львів

про стягнення 225773 грн. 62 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Білий С.О. – директор товариства;

Від відповідача: не з”явився;

Позивачу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Від здійснення технічного забезпечення судового процесу Позивач відмовився.

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзоВ „Агро-Двір”, м.Запоріжжя до відповідача - ТзОВ „Радова”, м.Львів про стягнення 225773 грн. 62 коп.

Ухвалою суду від 19.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 27.05.2010р. Ухвалою суду від 27.05.2010р. розгляд справи відкладено на 24.06.2010р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач вдруге в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою: м.Львів, вул.Вернадського, 10 кв.1 відповідно до довідки з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4640642. Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є місце її державної реєстрації . Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу , наявними в матеріалах справи.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

07.10.2009р. між ТзОВ „Агро-Двір”, м.Запоріжжя (Позивач) та ТзОВ „Радова”, м.Львів (Відповідач) укладено договір поставки №16 на суму 195000 грн. 00 коп.

За умовами договору( п.1.1.) , Постачальник зобов”язується поставити , а Покупець прийняти та оплатити продукцію : муку в/сорту, 1/сорту .

На виконання своїх договірних зобов”язань Позивач поставив Відповідачеві продукцію на суму 195000 грн. , що підтверджується видатковими накладними: №АД-0000077 від 09.10.2009р. на суму 39600 грн. , №АД-0000078 від 14.10.2009р. на суму 39600 грн. , № АД-0000079 від 19.10.2009р. на суму 39600 грн., АД-0000080 від 23.10.2009р. на суму 39600 грн. , №АД-0000081 від 28.10.2009р. на суму 36600 грн.

Накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відтиском печатки підприємств. Належно завірені копії накладних долучені до матеріалів справи.

Оплата товару Покупцем , згідно п.2.2 Договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р Постачальника по факту поставки на протязі 7 банківських днів .

Своє зобов”язання щодо оплати за поставлену продукцію ТзОВ „Радова” не виконало.

Претензію №5 Позивача про сплату боргу Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст.625 ЦК України ТзОВ „Агро-Двір” нарахувало до стягнення з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 347 грн. 34 коп. та три відсотки річних у розмірі 2 479 грн. 94 коп., а на підставі п.5.1 Договору нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 16946 грн. 34 коп.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № -16 від 07.10.2009р. Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 195000 грн. 00 коп. Проте, Відповідач не розрахувався за поставлений товар протягом 7 банківських днів у відповідності до умов договору. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

У відповідності до п.5.1 Договору , у випадку не поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у вказаний термін, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожен день прострочення платежу.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку ціни позову, Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.10.2009 р. по 31.03.2010р., яка становить 16946 грн. 34 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведених правових норм та договірних умов , до стягнення з Відповідача правомірно підлягає сума основного боргу в розмірі 195 000 грн. 00 коп., 16 946 грн. 34 коп. пені , 11347 грн. 34 коп. інфляційних втрат та 2479 грн. 94 коп. - три проценти річних

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідач не надав суду доказів проведення розрахунку з Позивачем згідно з Договором №-16 від 07.10.2009 р.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року із змінами та доповненнями , внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ, ст. 193 ГК України, ст.ст.11,509, 546, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Радова” ( 79049, м.Львів, вул. Вернадського, 10 кв.1 код ЄДРПОУ 32408500) на користь ТзОВ „Агро-Двір” ( 69063, м.Запоріжжя, вул. Леніна/Лепика, 68/24 кв.140 код ЄДРПОУ 30611562) 195 000 грн. 00 коп. основного боргу, 11 347 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань, 2479 грн. 94 коп. 3%річних, 16946 грн. 34 коп. пені, 2 257 грн. 73 коп. державного мита та 236,00 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя