Ухвала суду № 102986773, 07.02.2022, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7570/21

2-др/310/2/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кривякіна Олександра Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ОНЛАЙН-ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кривякін О.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі.

Заява мотивована тим, що 06.12.2021 року Бердянським міськрайонним судом ухвалено рішення по справі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ОНЛАЙН-ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким не вирішена доля судових витрат по справі. Опираючись на ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про відповідну заяву. Просить стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн.

З урахування положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, присутність сторін не є обов`язковою, у зв`язку з чим суд вважає за можливим вирішити вказане питання за відсутністю сторін.

У зв`язку з цим, згідно з ч 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кривякіна О.В. про ухвалення додаткового рішення, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення по справі з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно ч.5 ст.270 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд може ухвалити додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення. Вказані рішення можуть бути оскаржені.

Дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.12.2021 року у цивільній справі №310/7520/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ОНЛАЙН-ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повністю задоволені.

16.12.2021 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кривякіна В.В. надійшла до суду заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ОНЛАЙН-ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені позивачкою витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, з яких 250,00 грн – надання юридичної консультації, 750 грн – складання заяви про забезпечення позову, 1500 грн – складання позовної заяви, 2000 грн- представництво інтересів ОСОБА_1 в Бердянському міськрайонному суді.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Позивачем разом до позовної заяви був доданий договір на надання правової допомоги від 23.08.2021 року (а.с.12), акт про надання та сплату послуг на правничу допомогу від 23.08.2021 року (а.с.14), відповідно до яких зазначено розмір судових витрат 4500,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, в розумінні наведеної норми законодавець передбачив, що сплаті підлягає компенсація витрат адвоката, яка встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18) постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, із матеріалів справи вбачається, що адвокат Кривякін О.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, при обґрунтуванні яких посилається на Договір про надання правової допомоги від 23.08.2021 року, укладений між адвокатом Кривякіним О.В. та Фінченко Є.С. (а.с.12) та акт про надання та сплату послуг на правничу допомогу (а.с.14).

Як вбачається з договору про надання правової допомоги, вартість правової допомоги (юридична консультація, складання позову, інших процесуальних документів, представництво у суді) визначається за згодою сторін та становить 4500 гривень. Гонорар призначається разовий за весь обсяг роботи та оплачується у день підписання договору.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви щодо стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кривякін О.В., витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що до заяви позивачем взагалі не долучені документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), тобто зазначені витрати на правову допомогу документально не підтверджені та не доведені.

Акт про надання та сплату послуг на правничу допомогу, укладений між адвокатом Кривякіним О.В. та Фінченко Є.С. 23.08.2021 року (а.с.14), суд не може враховувати як належні докази щодо перерахуванням позивачем на рахунок адвоката коштів за надану ним правничу допомогу, оскільки вказаний акт не платіжним документом, оформленим у встановленому законом порядку.

Таким чином позивачкою ОСОБА_1 не надано суду підтвердження понесення нею судових витрат, а саме квитанції, платіжні доручення з відміткою банку або інший банківський документ, який підтверджував факт понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

За таких обставин суд не вбачає підстав для компенсації за рахунок відповідача понесених позивачкою витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку із чим в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.133,137,141,246,247,258-261, ч.5 ст.270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В прийнятті додаткового рішення адвокату Кривякіну Олександру Вячеславовичу, діючому в інтересах ОСОБА_1 , - відмовити .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.02.2022 року.

СуддяЛ. В. Богомолова