Рішення № 102985819, 02.02.2022, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/861/16-ц

Провадження по справі 2/305/6/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді В.Е.Ємчука

за участі секретаря судового засідання Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний Банк "ПриватБанк" (далі Позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі Первинний кредитор) та громадянином ОСОБА_1 04.09.2007 року Кредитного договору №1454 Відповідач отримав у Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) кредит у розмірі 50000 Доларів США. Відповідно до цього договору Відповідач зобов`язався повертати кредит на умовах, що визначені договором, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Додатком №1 до нього. 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-банк" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ПАТ "Альфа-банк" права вимоги до кредитних договорів, укладених між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та фізичними особами, у тому числі й за договором №1454 від 04.09.2007, отже Позивач вправі вимагати сплатити заборгованість по Кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання Відповідачем умов Договору. Боржник неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 12.04.2016 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 9480,02 долара США, по відсотках 427,17 долара США. Відповідно до умов Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем будь-яких зобов`язань, взятих на себе згідно з умовами Кредитного договору, в тому числі щодо сплати щомісячних платежів незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту, Позивач має право вимагати сплатити заборгованість по кредиту, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобов`язань за Кредитним договором. Для захисту своїх кредиторських прав, на виконання умов Кредитного договору Відповідачу було направлено письмово повідомлення про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. У зв`язку з наведеним, представник позивача ПАТ "Альфа-Банк" Корнієнко Н.М. просить стягнути з Відповідача, ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість у розмірі 9907,19 долара США, а саме: за кредитом 9480,02 долара США, по відсотках 427,17 долара США, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 31.05.2016 року було відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд.

В судове засідання Позивач не з`явився, представник Дорош І.І. надіслала до суду заяву про розгляд даної справи без участі представника Позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що розрахунок заборгованості він не визнає, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні, що відбувалося 22.12.2016 року представник Позивача Поштак Ю.С. заявляла про те, що ОСОБА_1 не погоджується із сумою заборгованості, для відповідача вона є незрозумілою, тому без проведення економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, яка б підтвердила правильність нарахування заборгованості, позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд прийшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до Кредитного договору №1454 від 04.09.2007, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі Банк) та громадянином ОСОБА_1 , останній отримав у Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) кредит на ремонт житлового будинку у розмірі 50000 Доларів США, з процентною ставкою 12.9% річних, з кінцевим терміном повернення 03 вересня 2027 року. Виконання цього договору забезпечується іпотекою, якою є нежитлова будівля, міні-готель, що розміщена за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт Ясіня, полонина "Драгобрат" б/н, оціночна вартість 554662 гривні. Договором передбачено збільшення процентної ставки до 31% від суми кредиту у разі використання кредиту не за цільовим призначенням та до 30% річних у разі порушення Позичальником строку погашення кредиту, а також сплату штрафу у розмірі 15% річних від суми кредиту у разі порушення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.3.2 Договору банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму неустойки й збитків, передбачених цим Договором, у випадках, які визначаються згідно з цим Договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості Позичальника, а саме: якщо Позичальник прострочив свої зобов`язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць відповідно до Умов цього договору; у разі несплати Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; у випадку перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10% та ін.

Відповідно до п. 5.2.7 Кредитного договору №1454 від 04.09.2007 року, що є предметом даного позову, Позичальник зобов`язувався достроково погасити заборгованість за цим Договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення від Банку про вимогу достроково виконати зобов`язання за даним Договором у випадках, передбачених п. 5.3.2 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ПАТ "Альфа-банк" права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами, у тому числі й за договором №1454 від 04.09.200 (витяг з Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012), отже Позивач вправі вимагати сплатити заборгованість по Кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання Відповідачем умов Договору.

Судом встановлено, що ПАТ "Альфа-Банк" 28.04.2016 направив вимогу Вих №36703-102 б/б від 25.04.2016 про усунення порушень ОСОБА_1 , що підтверджено фіскальним чеком Укрпошти, в якій зазначено, що умови Кредитного договору №1454 від 04.09.2007, згідно з яким божником є ОСОБА_1 , не виконуються, неодноразові звернення банку з питань виконання зобов`язань з виплати кредиту проігноровані, питання реструктуризації не вирішено та станом на 12.04.2016 року загальна сума заборгованості становить 9941,10 долара США. Зважаючи на викладене та положення Договору, ПАТ "Альфа-Банк" вимагає від Позичальника у строк до 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання, повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом і нараховані штрафні санкції.

Отже, Позивач, направивши дану вимогу про дострокове повернення кредиту ОСОБА_1 змінив кінцевий термін договору й запропонував новий строк Позичальнику для сплати заборгованості, але ОСОБА_1 на вимогу не відреагував, що стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом станом на 12.04.2016 року ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості (Графа 26) 9941,10 долара США. Водночас заборгованість за тілом кредиту (Графа 10) зазначено 0,00 долара США, заборгованість за відсотками за користування кредитом (Графа 13) 427,17 долара США, заборгованість по пені (Графа 19) 33,91 долара США.

Вказаний розрахунок заборгованості є незрозумілим не тільки для Відповідача, але й для суду.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 від 04.07.20219 року Рахівським районним судом 22.12.2016 року було призначено у даній справі судову економічну експертизу фінансово-кредитних операцій, для визначення правильності нарахування заборгованості, правильності нарахування відсотків та фактичного залишку заборгованості станом на 12.04.2016 року за Кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Київський НДІСЕ 02.06.2021 надіслав висновок експерта від 20.05.2021 №30632/19-72, згідно з яким враховуючи умови кредитного договору №1454 від 04.09.2007 року, в т.ч. додаток №1 (графік погашення кредиту), а також те, що первинні документи з обліку операцій за кредитним договором не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України від 30.12.1998 року №566, затвердженого Постановою Правління НБУ, за наданими на дослідження документами не видається за можливе визначити чи правильно розрахована та нарахована сума заборгованості за кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року, чи правильно розраховані та нараховані суми заборгованості по відсотках за кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року та який фактичний залишок заборгованості за кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року на дату розрахунку. Підставою неможливості визначити правильність нарахування заборгованості експертом стало те, що первинні документи, в т ч. заяви на видачу готівки, на дослідження не надані, документи з обліку операцій за кредитним договором не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України від 30.12.1998 року №566, затвердженого Постановою Правління НБУ. Експерт у висновку серед іншого зазначив, що в розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом починається з 17.12.2012, водночас пунктом 2.4 Договору передбачено погашення кредиту та процентів щомісячно відповідно до Графіку (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору, а згідно з п. 3.2 Договору нарахування Банком процентів за користування кредитом починається з дати його видачі готівкою Позичальнику по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. У графіку платежів визначено лише суми погашення основного боргу, без сплати процентів за користування кредитом, не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. В матеріалах справи не міститься договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб. На дослідження не надані заяви на видачу готівки, які повинні бути оформлені відповідності до пп. 4.10, 4.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, містити всі необхідні реквізити, а саме: назву документа; дату і місце складення документа; назву банку, що склав документ, зміст і обсяг операції, одиницю її виміру; особисті підписи відповідальних працівників банку, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції, а також ПІБ одержувача коштів, суму операції (цифрами та словами); пред`явлений документ, що посвідчує особу - паспорт і особистий підпис одержувача коштів. В матеріалах справи наявні виписки по рахунках позасистемного обліку придбаних кредитів з 17.12.2012 по 10.10.2021 АТ "Альфа-Банк", де міститься штамп "Альфа-Банк" але не зазначено ким складено документ. Також в матеріалах справи наявні копії аркушів "Рух коштів за період з 01.09.2007 по 21.02.2021, але в цьому документі відображено "видачу кредиту для ремонту житлового будинку згідно з кредитним договором 1454 від 04.09.20207" двома сумами 45000 доларів США (20000+25000 (13.12.2007), при цьому відповідно до цього договору банк надає кредит 50000 доларів США одноразово в повному обсязі, шляхом видачі готівки не пізніше 14 вересня 2007 року.

Отже, підсумовуючи наведене, висновок судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, для визначення правильності нарахування заборгованості, правильності нарахування відсотків та фактичного залишку заборгованості станом на 12.04.2016 року за Кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року, зробити експерту не вдалося через відсутність первинних документів, в т.ч. заяви на видачу готівки.

Для виконання вказаної експертизи експерт направляв суду клопотання №131 від 13.01.2017 року, в якому було зазначено про необхідність надання для проведення експертизи таких документів: положення про кредитування ПАТ "Альфа-Банк", кредитної справи позичальника ОСОБА_1 , оригіналів первинних розрахункових документів та реєстрів обліку на підтвердження здійснення операцій з видачі та погашення кредиту згідно з кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року.

Суд сприяв сторонам у наданні доказів, зокрема за заявами представника відповідача 04.07.201904.09.2020, 01.12.2020 було постановлено ухвали про витребування доказів, зокрема: виписки за всіма балансовими аналітичними рахунками з обліку заборгованості позичальника за кредитним договором №1454 від 04.09.2007 року станом на 12.04.2016 року (з моменту надання кредиту в тому числі за рахунками з обліку строкової та простроченої заборгованості основного боргу за кредитом, нарахованих сум строкових та прострочених процентів та комісій, сум сплачених/списаних всіх видів штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання за кредитним договором, а також відповідних транзитних рахунків). Формат друкованих виписок на паперових носіях має бути зручними для читання наявної інформації; первинних бухгалтерських документів або їх копій, що підтверджують надання та погашення кредиту, сплату позичальником процентів, в тому числі прострочених та пені у розрізі кожного місяця на 12.04.2016 (копії мають бути виконані належним чином, з добре читаємою інформацією); розгорнутих розрахунків процентів, а також інших платежів (комісія, пеня тощо, з посиланням на відповідні пункти кредитного договору) за період з моменту надання кредиту по 12.04.2016 року та передбачених кредитним договором, а також розрахунку заборгованості за кредитом та по вказаних платежах, які необхідно обґрунтувати вихідними даними для розрахунків з наведенням відповідних форм станом на 12.04.2016.

Але, ПАТ "Альфа-Банк" на виконання ухвали про витребування доказів надало виписку по рахунку № НОМЕР_1 та виписку по рахунку № НОМЕР_2 , копію додатку №1 до кредитного договору №1454, розрахунок заборгованості (такий доданий також до матеріалів позовної заяви). Що стосується інших документів згідно з ухвалою суду та такі не були надані, оскільки вони знаходяться у первинного кредитора АТ "Промінвестбанк".

Своєю чергою, ПАТ Акціонерний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу суду про витребування доказів надав суду виписки по дев`яти рахункам за період з 01.09.2007 року по 21.02.2021. Що стосується інших документів, які були витребувані ухвалою суду по даній справі, ПАТ "АК ПІБ" повідомило про те, що у зв`язку з відступленням права вимоги за кредитним договором №1454 від 04.09.2007, укладеного з ОСОБА_1 та передачею матеріалів кредитної справи Новому кредитору (ПАТ "Альфа-Банк" надати їх суду немає об`єктивної можливості.

Статтею 109 ЦПК України визначені наслідки ухилення від участі в експертизі, відповідно до яких, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи, що ухвала суду про витребування доказів позивачем була отримана, проте, на її виконання не надано всіх документів, зокрема первинних документів, в тому числі заяви на видачу готівки, посилаючи на наявність таких у первинного кредитора, а той своєю чергою стверджував, що такі наявні у його правонаступника, отже перекладали відповідальність за надання цих документів одне на одного, що унеможливило проведення експертизи, суд дійшов висновку, що у банку відсутні первинні документи, які б фіксували факт видачі відповідачу кредитних коштів.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір, умови надання кредиту та умови повернення кредитних коштів.

Проте, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем не надані суду жодні первинні документи (їхні засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову.

Позивачем не надано належним чином оформлених витягів про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій будь-які інші первинні документи.

Викладені в позові твердження щодо факту видачі кредиту та суми заборгованості не знайшли документального підтвердження.

Судом встановлено, що позивачем, в обґрунтування розміру заборгованості, надано суду розрахунок вимог банку до відповідача ОСОБА_1 станом на 12.04.2016 року (додаток до позову).

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, тобто підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", чинної на момент укладення договору, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частинами 3 та 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до п. 5.6 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі Положення), який був чинним та діяв на момент видачі кредиту ОСОБА_1 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пункти 4.1-4.3 Положення передбачали, що підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Зокрема, до первинних документів належать касові документи, які підтверджують здійснення операцій готівкою та меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші документи. (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

А п. 4.8 Положення встановлював, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Таким чином, розрахунок вимог банку та виписки по рахунках ОСОБА_1 не можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, розрахунок заборгованості за кредитом станом на 12.04.2016 не може бути прийнятий судом в якості належних та допустимих доказів по справі.

Таким чином, за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.

Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості знаходить відображення у постанові Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 р. у справі №161/16891/15-ц, в якій Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій стосовно того, що: позивач, у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на час розгляду справи, не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»)наявність заборгованості у відповідача перед банком; виконаний банком розрахунок заборгованості не є належним доказом, який би доводив обґрунтованість вимог позивача.

Також, в постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, Верховний Суд зауважив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У згаданій постанові Верховний Суд також вказував, що суди мотивували свої рішення недоведеністю банком позовних вимог належними доказами.

Аналогічна позиція щодо первинних документів відображена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачеві не є можливим, отже, суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи серед іншого зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів щодо надання кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту. Крім того, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку вимог банку станом на 12.04.2016 року.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову ПАТ «Альфа-Банк» відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 07.02.2022.

Суддя: В.Е. Ємчук