Рішення № 10298473, 08.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.10 р.                     Справа № 38/112                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НК-Артеміда Ойл” м.Макіївка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” м.Мар”їнка, Донецька область

про стягнення боргу за договором №А-00000183 від 01.09.2009р. у розмірі 53000,00грн., пені у розмірі 476,27грн., 3% річних у розмірі 69,70грн., а всього 53 545,97грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Бережна В.М.- за дов. №б/н від 05.03.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “НК-Артеміда Ойл” м.Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” м.Вугледар, Донецька область про стягнення боргу за договором №А-00000183 від 01.09.2009р. у розмірі 53000,00грн., пені у розмірі 476,27грн., 3% річних у розмірі 69,70грн., а всього 53 545,97грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №А-00000183 від 01.09.2009р. з додатковою угодою №1 від 29.12.2009р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, докази часткової оплати відповідачем поставленої продукції, податкові накладні, акт звірки розрахунків, розрахунок ціни позову, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

28.05.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/2813 від 26.05.2010р., з якого вбачається, що станом на 26.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” значиться як юридична особа (ідентифікаційний код 32839735) розташоване за адресою: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Совєтська,2. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

16.06.2010р. на адресу господарського суду надійшла Довідка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якої вбачається, що станом на 09.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” (ідентифікаційний код 32839735) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: 85600, Донецька область, Мар”їнський р-н, м.Мар’їнка, вул. Заводська, 23А. Довідка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

08.06.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи довідку №55 від 03.06.2010р. про відсутність інших договірних відносин між сторонами та вимогу про оплату №63 від 31.03.2010р. Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

06.07.2010р. позивач надав суду супровідний лист №66 від 08.06.2010р., в якому на виконання вимоги суду просить залучити до матеріалів справи довідку про зарахування грошових коштів та докази направлення копії позовної заяви відповідачу на адресу 85600, Донецька область, Мар”їнський р-н, м.Мар’їнка, вул. Заводська, 23А.

Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою “вручено уповноваженій особі”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті позивач був ознайомлений з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          01.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “НК-Артеміда Ойл” (за договором – постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” (за договором – покупець) було укладено договір поставки №А-00000183 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця нафтопродукти у асортименті, кількості, строки і по цінам, узгодженим сторонами у специфікаціях. Покупець і постачальник узгоджують специфікацію на поставку чергової партії товару, засобами поштової, телефонної, факсимільної або іншим зв’язком (у письмовій формі), покупець зобов’язався прийняти оплатити нафтопродукти на умовах діючого договору.

Розділом 3 договору сторони визначили умови поставки.

Так, пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка нафтопродуктів здійснюється по товарно-транспортним накладним (ТТН), у яких зазначається перелік поставлених нафтопродуктів їх кількість і ціна.

Датою поставки вважається дата підписання товарно-транспортних накладних на поставку нафтопродуктів (п.3.2).

Розділом 4 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків.

Покупець зобов’язаний оплатити отримані нафтопродукти протягом 3 банківських днів з дня передачі нафтопродуктів від постачальника покупцю. Строк оплати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, у цьому випадку бажаний строк оплати сторонами може бути узгоджений у специфікації. Узгоджений строк оплати зазначається у рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі нафтопродуктів вважається дата, зазначена у ТТН (п.4.2).

Розділом 5 договору визначена майнова відповідальність сторін. За прострочку платежу покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Крім того, за прострочку виконання грошового зобов’язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми (п.5.2).

Договір укладений на строк до 31.12.2009р., а в частині грошових зобов’язань - до повного виконання (п.7.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 29.12.2009р. до договору поставки №А-00000183 від 01.09.2009р. сторони пролонгували строк дії договору поставки до 31.12.2010р., а в частині грошових зобов’язань до повного виконання. Додаткова угода №1 від 29.12.2009р. є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Договір з додатком підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір поставки №А-00000183 від 01.09.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання умов договору, позивач у період з 08.09.2009р. по 22.02.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 524 160,34грн., що підтверджено видатковими та товарно-транспортними накладними, які містяться у матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару по вищезазначеним накладним підтверджується підписом на вказаних накладних уповноважених представників відповідача та відтиском печатки підприємства відповідача.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 471 160,34грн., що підтверджено банківською випискою та довідкою №03/04 від 25.06.2010р., наявними в матеріалах справи.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем, у нього виникла заборгованість у розмірі 53000,00грн.

16.03.2010р. між сторонами був підписаний акт звірки розрахунків по договору №А-00000183 від 01.09.2009р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 16.03.2010р. становить 53000,00грн.

Акт звірки розрахунків підписаний керівниками без зауважень та скріплений печатками підприємств.

06.04.2010р. позивач направив відповідачу вимогу №63 від 31.03.2010р., якою вимагав оплатити заборгованість по договору поставки №А-00000183 від 01.09.2009р. в розмірі 53000,00грн., але відповідач залишив вимогу без відповіді та виконання.

Вказана вимога отримана відповідачем 08.04.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар, у нього виникла заборгованість у розмірі 53000,00грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.5.2 договору у розмірі 476,27грн. та 3% річних у розмірі 69,70грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки №А-00000183 від 01.09.2009р. з додатковою угодою №1 від 29.12.2009р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, докази часткової оплати відповідачем поставленої продукції, податкові накладні, акт звірки розрахунків, розрахунок ціни позову, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач у судові засідання не з’явився, жодних пояснень суду не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити отримані нафтопродукти протягом 3 банківських днів з дня передачі нафтопродуктів від постачальника покупцю. Днем передачі нафтопродуктів вважається дата, зазначена у товаро-транспортних накладних.

Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманого товару в строки обумовлені п.4.2 договору в повному обсязі не виконав, а здійснив часткову оплату у розмірі 471 160,34грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 53 000,00грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором поставки №А-00000183 від 01.09.2009р., (п.5.2) передбачено, що за прострочку платежу покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Позивач з посиланням на п.5.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.04.2010р. по 30.04.2010р. включно, в розмірі 476,27грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ діючу у період нарахування.

          Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 476,27грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.04.2010р. по 30.04.2010р. включно, у розмірі 69,70грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% у розмірі 69,70грн., є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НК-Артеміда Ойл” м.Макіївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” м.Вугледар, Донецька область про стягнення боргу за договором №А-00000183 від 01.09.2009р. у розмірі 53000,00грн., пені у розмірі 476,27грн., 3% річних у розмірі 69,70грн., а всього 53 545,97грн, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Еталон” Донецька область, м.Мар’їнка (85600, Донецька область, Мар”їнський р-н, м.Мар’їнка, вул. Заводська, 23А, п/р 26001051701692 в ДРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 32839735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НК-Артеміда Ойл” м.Макіївка, Донецька область (86117, Донецька область, м.Макіївка, вул.Антропова,15А, п/р 26005000100689 у філії ДД ПАТ “Банк Камбіо” м.Донецьк, МФО 394523, ЄДРПОУ 32315487) суму боргу за договором №А-00000183 від 01.09.2009р. у розмірі 53000,00грн., пеню у розмірі 476,27грн., 3% річних у розмірі 69,70грн., державне мито у розмірі 535,46грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У судовому засіданні 08.07.2010 року оголошено повний текст рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя