Рішення № 10298444, 06.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.10 р.                     Справа № 7/91                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м. Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 4587998, 96 грн. заборгованості за активну електроенергію, 136797, 89 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 163517, 85 грн. пені, 198498,94 грн. інфляційних, 71977, 84 грн. 3% річних.

За участю представників:

від позивача: Удовенко К.В. - довір.

від відповідача: Щепіхіна В.В. - довір.

СУТЬ СПОРУ:                     

ДП „Регіональні електричні мережі” м. Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ОКП Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 4587999,29 грн., заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 136797,89грн. та пені в сумі 97033,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №03-21 від 31.12.2008р. з протоколом розбіжностей , протоколом погодження розбіжностей, додатковими угодами та додатками; договір про постачання електричної енергії №03-21 від 01.09.2003р. з додатками; акти приймання-передачі активної електроенергії за лютий – червень 2008р., жовтень 2008р. – квітень 2009р., листопад 2009р. – лютий 2010р.; акти приймання-передачі реактивної електроенергії за січень – червень 2007р., вересень – грудень 2007р., лютий – серпень 2008р., жовтень 2008р. – квітень 2009р., листопад 2009р. – лютий 2010р.; звіти про використану активну та реактивну електроенергію за січень 2007р. – червень 2008р., жовтень 2008р. – грудень 2008р., активну електроенергію за січень 2009р., активну та реактивну електроенергію за лютий 2009р. – квітень 2009р., листопад 2009р. – січень 2010р.

Заявою від 20.04.2010р. №3372 позивач уточнив позовні вимоги, зазначив, що борг за активну електроенергію виник за період лютий – червень 2008р., жовтень – грудень 2008р., січень – квітень 2009р., листопад – грудень 2009р., січень – лютий 2010р., за реактивну електроенергію – за період січень – липень 2007р., вересень – грудень 2007р., січень – серпень 2008р., жовтень – грудень 2008р., січень – квітень 2009р., жовтень – грудень 2009р., січень – лютий 2010р.

Позивач заявив клопотання в порядку ст.22 ГПК України про збільшення суми позову №б/н від 07.06.2010р., в якому просить стягнути з відповідача 4587998, 96 грн. заборгованості за активну електроенергію, 136797, 89 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 163517, 85 грн. пені, 198498,94 грн. інфляційних, 71977, 84 грн. 3% річних.

Клопотання підписано повноважною особою. Судом з’ясовано, що зазначеним клопотанням позивач фактично зменшив суму заявленої раніше заборгованості за активну електроенергію на 0,33 грн., збільшив суму стягуваної пені на 66 484, 44 грн. та заявив додаткові позовні вимоги (стягнення 3% річних – 71977, 84 грн. та інфляційних – 198498,94 грн.). Разом з цим, якщо такі додаткові вимоги пов’язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного зобов’язання і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню чи річні за прострочку платежу), то їх може бути пред’явлено з дотримання приписів ст.58 ГПК України. Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/1228 від 02.06.2006р. із змінами та доповненнями внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 08.04.2008р. №01-8/218. За таких обставин, зазначене клопотання прийнято судом та спір розглянуто по суті з урахуванням цієї заяви.

Позивач у поясненнях б/н від 07.06.2010р. зазначив, що строк для нарахування пені на суму заборгованості за січень-лютий 2009р. повністю не сплив, та розрахований позивачем починаючи з 02.04.2009р. по 01.08.2009р., оскільки пеня нараховується на заборгованість щоденно, то й строк позовної даності для її нарахування спливає також щоденно. В обґрунтування своїх тверджень, позивач посилається на ст..ст.258, 261 ЦК України, ст.232 ГК України, п.11 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №01-6/438 від 16.04.1993р.

У поясненнях б/н від 08.06.2010р. позивач зазначив, що, з урахуванням клопотання поданого в порядку ст. 22 ГПК України від 07.06.2010р., періодом виникнення заборгованості за реактивну електроенергію є січень – червень 2007р., вересень – грудень 2007р., січень – серпень 2008р., жовтень – грудень 2008р., січень – квітень 2009р., жовтень – грудень 2009р., січень – лютий 2010р.

Стосовно пропущення строку позовної давності про стягнення суми заборгованості за реактивну електроенергію за січень – лютий 2007р. у сумі 6324, 72 грн., позивач пояснив, що такий строк переривався визнанням відповідачем спірної суми боргу, в підтвердження чого посилається на двосторонні акти звірки розрахунків від 10.07.2008р., 13.10.2009р., станом на 01.01.2010р., підписані з боку відповідача директором.

В ході розгляду справи позивач повідомив про часткову сплату відповідачем заборгованості за активну електроенергію після подачі позову до суду у сумі 3618,42 грн.

В письмових поясненнях від 10.06.2010р. позивач зазначив, що кінцевим періодом для нарахування інфляційних є квітень 2010р., а не травень 2010р., як це було вказано у розрахунку.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач повідомив про те, що позивач, на його думку, частково пропустив строк позовної давності в частині вимог щодо стягнення заборгованості за реактивну електроенергію за січень – лютий 2007р. та щодо вимог про нарахування суми пені на заборгованість за січень – лютий 2009р.

У додатковому відзиві від 30.06.2010р. та у поясненнях від 02.07.2010р. №юр/1776 відповідач визнав заборгованість за активну електроенергію у розмірі 4 5887 998, 96 грн., за реактивну електроенергію у сумі 136797, 89 грн., пеню у сумі 97033, 41 грн. Зазначив, що пеня, нарахована позивачем з пропущенням строку позовної давності , вважає, що оскільки договором укладеним між сторонами передбачений тільки самостійний вид захисту виконання зобов’язань як пеня, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних є такими, які не підлягають задоволенню. Відповідач просить відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення боргу за реактивну електроенергію за січень-лютий 2007р. у зв’язку із пропущенням строку позовної давності, пені у зв’язку із пропущення строку позовної давності та необґрунтованістю заявлення, розстрочити суму боргу на 36 місяців з дня винесення рішення по справі рівними частинами. Проти посилань позивача на акти звірки розрахунків заперечив, посилаючись на той факт, що такі документи є лише фіксуючими і не можуть бути доказом визнання заборгованості.

Клопотанням від 02.07.2010р. №юр/1775 відповідач просить припинити провадження у справі в частин вимог щодо стягнення з відповідача 3618, 42 грн. заборгованості за активну електроенергію у зв’язку із сплатою цією суми після подачі позову до суду.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників обох сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між відповідачем та ДП „Укренерговугілля” укладено договір про постачання електричної енергії №03-221 від 01.09.2003р.

Між відповідачем та ВАТ „Укренерговугілля” укладено договір про постачання електричної енергії №03-21 від 31.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі є правонаступником ВАТ „Укренерговугілля”, яке в свою чергу є правонаступником ДП „Укренерговугілля”.

Факт правонаступництва підтверджений матеріалами справи, у тому числі наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.08.2007р. №404 з додатками (ДП „Укренерговугілля” реорганізовано – перетворено у ВАТ „Укренерговугілля”), наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.11.2008р. №557 та наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.05.2009р. №278 (ВАТ „Укренерговугілля” реорганізовано – перетворено у ДП „Регіональні електричні мережі”) довідкою ЄДРПОУ АБ №247676 від 09.09.2009р., двосторонніми додатковими угодами б/н до Договору №03-21 від 01.09.2003р., двосторонніми актами звірками розрахунків від 10.07.2008р., від 13.10.2009р., станом на 01.01.2010р., протоколом розбіжностей до додаткової угоди від 12.10.2009р. до Договору №03-21 від 31.12.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що спірний борг виник на підставі вищевказаних договорів №03-221 від 01.09.2003р. та №03-21 від 31.12.2008р.

Зазначеними договорами №03-221 від 01.09.2003р. та №03-21 від 31.12.2008р. визначений порядок та умови постачання електричної енергії споживачу (відповідачу по справі) електропостачальною організацією (позивачем по справі) та порядок оплати постачальнику (позивачу) вартості поставленої електроенергії і інших платежів згідно з умовами договорів, додатків та додаткових угод до них.

Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії споживач здійснює на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі у триденний термін з дня отримання (п.9.3 Договору №03-21 від 01.09.2003р. та п.4 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору №03-21 від 31.12.2008р.).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, поставив відповідачу у період лютий – червень 2008р., жовтень – грудень 2008р., січень – квітень 2009р., листопад – грудень 2009р., січень – лютий 2010р. активну електроенергію, у період січень – червень 2007р., вересень – грудень 2007р., січень – серпень 2008р., жовтень – грудень 2008р., січень – квітень 2009р., жовтень – грудень 2009р., січень – лютий 2010р. реактивну електроенергію, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийому-передачі, звітами про спожиту електроенергію за вказаний вище період, а також відповідачем у судовому засіданні.

Відповідач свої договірні зобов’язання стосовно оплати активної та реактивної електричної енергії спірний період в повному обсязі не виконав.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача за вищевказаний період 4587998, 96 грн. заборгованості за активну електроенергію та 136797, 89 грн. заборгованості за реактивну електроенергію.

У відзиві відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред’явлення вимог щодо стягнення боргу за реактивну електроенергію за січень – лютий 2007р. у сумі 6324, 72 грн. та просить застосувати строк позовної давності до спірних вимог.

Оскільки відповідач в ході розгляду справи наполягав на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права щодо стягнення боргу за реактивну електроенергію за січень – лютий 2007р., суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на той факт, що право вимоги на стягнення вартості спожитої реактивної електроенергії у січні – лютому 2007р. у позивача виникло через 3 дні після отримання відповідних актів прийому-передачі.

Позивач заперечив проти перебігу строку позовної давності щодо стягнення з відповідача боргу за реактивну електроенергію за січень-лютий 2007р., посилаючись на переривання цього строку, в результаті вчинення відповідачем дій, направлених на визнання спірного боргу, а саме, підписання актів звірок від 10.07.2008р. та 13.10.2009р. директором споживача. У зв’язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за реактивну електроенергію в повному обсязі.

Згідно ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, перебіг позовної давності переривається у разі вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.

В обґрунтування факту переривання строку позовної давності, позивач посилається на акти звірки розрахунків від 10.07.2008р., від 13.10.2009р.

Зазначені акти звірки підписані з боку споживача – ОКП „Донецьктеплокомуненерго”:

- акт № б/н від 10.07.2008р. та акт №у-42187 від 13.10.2009р. підписані директором та головним бухгалтером виробничої одиниці „Димитрівтепломережа” ОКП „Донецьктеплокомуненерго”;

- акт №у-42188 від 13.10.2009р. підписаний директором та головним бухгалтером виробничої одиниці „Єнакієветепломережа” ОКП „Донецьктеплокомуненерго”;

- акт №01825 від 13.10.2009р. (який вміщує в собі суми заборгованості по двох вищевказаних актах звірки №у-42187 та №у-42188) підписаний директором з економіки та фінансів та головним бухгалтером ОКП „Донецьктеплокомуненерго”.

Вказані акти звірок також скріплені печаткою відповідача по справі. Повноваження осіб, що підписали спірні акти від імені відповідача – директорів (директора виробничої одиниці „Димитрівтепломережа” та директора з економіки та фінансів ОКП „Донецьктеплокомуненерго”) перевірені господарським судом.

Тобто, особи (директори), які підписали спірні акти звірки, мають право представляти інтереси сторони – відповідача (його виробничої одиниці), у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб’єктами господарювання. Підписавши акт звірки від імені відповідача, зазначені вище особи здійснили дії, направлені не тільки на перевірку стану бухгалтерського обліку на своєму підприємстві, але, в силу своїх повноважень, прав та обов’язків, як керівників – дії, направлені на визнання спірної заборгованості, у тому числі за реактивну електроенергію за січень-лютий 2007р.

Вчинені дії з боку відповідача свідчать про надання актам звірки юридичної сили документа, якими суб’єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і які можуть служити підставою для відновлення строку позовної давності в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав акт звірки розрахунків між сторонами за реактивну електроенергію станом на 29.04.2010р. без будь-яких зауважень, та скріпив такий підпис печаткою, тобто підтвердив факт наявності цієї суми в бухгалтерському обліку підприємства на момент розгляду справи.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про вчинення відповідачем дій, направлених на визнання спірної суми боргу за реактивну електроенергію за січень-лютий 2007р., тобто про переривання строку позовної давності та початку його перебігу заново, у зв’язку з чим строк позовної давності для спірних взаємовідносин не є пропущеним, а вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково оплатив суму заборгованості за активну електроенергію у розмірі 3618, 42 грн. після подачі позову до суду (01.04.2010р. – дата подачі позову до суду), що підтверджено матеріалами справи та представниками обох сторін.

У зв’язку з наведеним, предмет спору щодо стягнення боргу за активну електроенергію у розмірі 3618, 42 грн. відсутній, у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення 4584380, 54 грн. заборгованості за активну електроенергію та 136797, 89 грн. заборгованості за реактивну електроенергію підтверджені матеріалами справи, у тому числі актом звірки станом на 29.04.2010р., та підлягають стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача 198498,94 грн. інфляційних за лютий 2009р. – квітень 2010р., а також 71977, 84 грн. 3% річних за період з 01.02.2009р. по 04.06.2010р.

Судом перерахована сума 3% річних та інфляційних у відповідності до приписів чинного законодавства, яка відповідно складає:

- 3% річних – 62389, 82 грн.,

- інфляційні – 206524, 23 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 198498,94 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 198498, 94 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, 3% річних – частково у розмірі 62389, 82 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору №03-21 від 31.12.2008р. з урахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей до цього Договору, що набрав чинності та розповсюджується на взаємовідносини між сторонами з 31.12.2008р., за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 163517, 85 грн. за період з 02.04.2009р. по 02.11.2009р.

Відповідач зазначив, що строк позовної давності в частині вимог про нарахування суми пені на заборгованість за січень – лютий 2009р. сплив та просить застосувати строк позовної давності до вимог в цій частині.

Оскільки відповідачем заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності щодо нарахування пені на заборгованість за січень – лютий 2009р., суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Позивач заперечив проти пропуску строку позовної давності в частині стягнення з відповідача пені нарахованої на заборгованість за січень – лютий 2009р., посилаючись на той факт, що пеня нарахована ним починаючи з 02.04.2009р., тобто у період, що не перевищує 1 року (строк спеціальної позовної давності).

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача виникло право щодо нарахування пені на заборгованість за активну та реактивну електроенергію за січень 2009р. – 01.02.2009р., за лютий 2009р. – 01.03.2009р. Отже, перебіг позовної давності для нарахування пені на зобов’язання, відповідно до приписів чинного законодавства, за січень 2009р. починається з 01.02.2009р., за лютий 2009р – з 01.03.2009р. Пеня нараховується за кожен день прострочення платежу і за період, що не перевищує півроку з дня виникнення простроченого зобов’язання.

Таким чином, згідно приписів чинного законодавства та умов Договору №03-21 від 31.12.2008р., позивач має право нараховувати відповідачу пеню за кожен день прострочення платежу протягом терміну, що не перевищує півроку (ст.232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.11 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №01-6/438 від 16.04.1993р. із змінами та доповненнями, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована відповідачу на заборгованість за січень – лютий 2009р. у відповідності до приписів діючого законодавства, умов Договору №03-21 від 31.12.2008р. та з урахуванням строку позовної давності, зокрема:

- датою початку періоду для нарахування пені за січень – лютий 2009р. є 02.04.2009р.;

- період нарахування пені не перевищує терміну встановленого приписами діючого законодавства (півроку з моменту виникнення суми заборгованості). На суму боргу за січень 2009р. термін нарахування пені становить до 01.08.2009р., за лютий 2009р. – до 01.09.2009р.;

- датою звернення із позовом до суду є 02.04.2010р.

Таким чином, строк позовної давності для нарахування пені на заборгованість за активну та реактивну електроенергію за січень-лютий 2009р. застосований позивачем (з 02.04.2009р.) в один рік не сплив.

Пеня перерахована судом у відповідності до приписів чинного законодавства, складає 158077, 75 грн. та підлягає стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені з відповідача в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Судом розглянуто клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення в частині стягнення суми заборгованості терміном на 36 місяців рівними частинами.

В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду баланс станом на 01.04.2010р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2010р., довідки б/н.

Позивач проти розстрочки виконання рішення категорично заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Враховуючи обставини викладені обома сторонами, той факт, що стягувана заборгованість значиться у відповідача перед позивачем вже досить тривалий строк, відповідач не довів існування обставин, що ускладнять виконання рішення, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан, суд дійшов висновку щодо залишення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення без задоволення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256-258, 261, 264, 526, 527, 549 , 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 58, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м.Донецьк до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненрго” м.Донецьк про стягнення 4587998, 96 грн. заборгованості за активну електроенергію, 136797, 89 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 163517, 85 грн. пені, 198498,94 грн. інфляційних, 71977, 84 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119, п/р 26006300001259 в АТ „Злато банк”, МФО 380612) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м. Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600136902 в АБ „Енергобанк” м.Донецьк, МФО 377045, ЄДРПОУ 26390719) 4584380, 54 грн. заборгованості за активну електроенергію, 136797, 89 грн. заборгованості за реактивну електроенергію.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119, п/р 26006300001259 в АТ „Злато банк”, МФО 380612) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії м. Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600136902 в АБ „Енергобанк” м.Донецьк, МФО 377045, ЄДРПОУ 26390719) 158077, 75 грн. пені, 198498,94 грн. інфляційних, 62389, 82 грн. 3% річних, 25425, 72 грн. державного мита; 235, 31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в розмірі 3618, 42 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 06.07.2010р.

Суддя