Рішення № 10298432, 05.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.10 р. Справа № 41/112пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га під розміщення металевого торгівельного кіоску по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” у Жовтневому районі міста та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос споруди

При участі представників:

від позивача: Качурець М.М. довіреність від 25.11.2009 року № 031-464

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Маріупольська міська рада, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га під розміщення металевого торгівельного кіоску по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” у Жовтневому районі міста та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос споруди.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка площею 0,0012 га із земель житлової та громадської забудови, розташована по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” під розміщення металевого торгівельного кіоску, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради 21.12.2009 року відповідно до вимог статей 12, 189 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства України, результати якої викладені в акті перевірки від 21.12.2009 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” із земель житлової та громадської забудови площею 0,0012 га під розміщення торгівельного кіоску, без правовстановлюючих документів (до державної реєстрації права власності або користування(оренди), що є порушенням ст.ст. 125 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради відповідачу 21.12.2009 року видано припис № 110/2009, яким відповідачу приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

08.02.2010 року спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що вимоги припису № 110/2009 від 21.12.2009 року відповідачем не виконані, земельна ділянка площею 0,0012 га, що самовільно зайнята під розміщення металевого кіоску, не звільнена.

Щодо дій Маріупольської міської ради з проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог земельного законодавства України, то у відповідності ст. 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 20 Закону України „Про охорону земель”, Закону України „Про місцеве самоврядування України”, органами місцевого самоврядування здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

Рішенням Маріупольської міської ради від 14.04.2009 року № 5/31-5221 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м.Маріуполі (надалі - Порядок).

Так, згідно п. 1.4. Порядку основними завданнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Маріуполя є, зокрема, забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства.

Пунктом 2.1. Порядку визначено, що забезпечення здійснення самоврядного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на відділ регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок законності використання земельних ділянок власниками землі та землекористувачами та виконання вимог земельного законодавства (п. 2.4. Порядку).

Відповідно до п. 7.1. Порядку, при проведенні всіх видів перевірок посадова особа відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради складає акт перевірки виконання вимог земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складається за результатами перевірки, зокрема, якщо виявлено або не виявлено порушення земельного законодавства (п. 7.2. Порядку).

Дослідження судом актів перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 21.12.2009 року та від 08.02.2010 року свідчить про те, що вони відповідають вимогам щодо порядку проведення самоврядного контролю та оформлення його результатів, та, з огляду на викладене, суд робить висновок про те, що наведені акти є належними доказами у справі.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.12.2009 року та від 08.02.2010 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0012 га під розміщення металевого торгівельного кіоску по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” у Жовтневому районі міста Маріуполя.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до приватного підприємця ОСОБА_1 про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га під розміщення металевого торгівельного кіоску по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” у Жовтневому районі міста та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос споруди задовольнити.

Зобовязати приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0012 га під розміщення металевого торгівельного кіоску по вул. Урицького, 85/18 поблизу ринку „Карат” у Жовтневому районі міста та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос споруди

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр.Леніна, 70, ЄДРПОУ 33852448) витрати зі сплати державного мира в розмірі 85 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя