Постанова № 10297928, 16.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2010 р. Справа № 2а-1706/10/1470

м.Миколаїв

11:00

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: не зявився,

представника відповідача: Зайцевої А.М. дов. №38836/9/10-016 від 31.12.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавне підприємство " Суднобудівний завод імені 61 комунара ", вул. Адміральська, 38,Миколаїв,54001 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.02.2009 №00000736/0, №00000836/0, №00000936/0, №00001036/0, №00001136/0, №00001236/0, №00001336/0, №00001436/0, №00001536/0, №00001636/0, №00001736/0, №00001836/0, №0000, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.02.2009 №00000736/0, №00000836/0, №00000936/0, №00001036/0, №00001136/0, №00001236/0, №00001336/0, №00001436/0, №00001536/0, №00001636/0, №00001736/0, №00001836/0, №00001936/0, №00000436/0, №00000636/0, №00000536/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що фінансові санкції, які застосовані до нього оспорюваними повідомленнями-рішеннями є податковим зобовязанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому сума штрафу, яка включається в суму податкового боргу, теж повинна бути узгоджена, в звязку з чим відлік кількості днів затримки повинен починатись після сплину 10 календарних днів, що дається на оскарження (узгодження).

Крім того, в судовому засіданні 02.06.2010 року представник позивача вказав на те, що частина земельних ділянок, з яких сплачувалась орендна плата вже не належать позивачу.

Заявою від 14.06.2010 позивач просив розглядати справу без його участі (арк.спр.48).

Враховуючи, що у попередніх судових засіданнях представник позивача брав участь, надавав свої пояснення по суті позовних вимог, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами, яких, на думку суду достатньо для прийняття рішення у справі.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що:

-згідно з п.16.1 та п.16.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду;

-відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»орендна плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів, тому на них розповсюджуються вимоги Закону України «Про зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо повноти, своєчасності та достовірності сплати, а також відповідальності за недодержання вимог цього Закону.

-позивач самостійно не сплатив визначену суму податкового зобовязання у терміни, визначені ст.5 Закону України «Про зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому така сума визнана сумою боргу і позивач несе відповідальність у вигляді застосування штрафу відповідно до загального терміну затримки згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що наявність у позивача будь-яких змін стосовно земельних ділянок, надавало йому право звернутися до ДПІ з уточнюючою декларацією, але навіть факт подання уточненої декларації не звільняє платника податку від відповідальності за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання з цієї плати згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення проти позову.

У судовому засіданні 16.06.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації та подає її до органів ДПІ за кожен базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Оскільки, відповідач є платником податку на прибуток підприємства, то у відповідності з п.п.16.1, 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»він має самостійно визначати суми податку, що підлягають сплаті, сплачувати податок за звітний період до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

26.01.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету та складено акт №44/36/14313240 (арк.спр.57-58), в якому встановлено несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток по податковій декларації за 11 місяців 2007 року.

За наслідками перевірки від 26.01.2009 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 04.02.2009 №00000436/0 (арк.спр.43), яким позивачу нарахований штраф (10%) у сумі 5171,80 грн. за затримку на 46 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання та №00000536/0 від 04.02.2009 (арк.спр.43), яким нарахований штраф (20%) у сумі 4,0 грн. за затримку на 1 календарний день від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Позивачем факт несвоєчасної сплати податку з прибутку підприємства не спростовано, тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2009 №00000436/0 та №00000536/0 задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-XII (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №2535-XII) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

У відповідності з вказаною нормою закону, 24.01.2008 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій позивачем самостійно визначено розмір щомісячної орендної плати на 2008 рік у сумі 264430,99 грн. (за грудень 2008 року 264431,03 грн.) (арк.спр.54).

Згідно з п.5.3.1 та п.5.4.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку; узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника.

26.01.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банків на перерахування належних до сплати податків та зборів та складено акт №45/36/14313240 (арк.спр.50-53), в якому встановлено несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за землю по податковій декларації за 2008.

За наслідками перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №00000736/0 від 04.02.2009 (арк.спр.7), яким позивачу нарахований штраф (50%) у сумі 34002,51 грн. за затримку від 188 до 249 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00000836/0 від 04.02.2009 (арк.спр.8), яким нарахований штраф (50%) у сумі 30812,87 грн. за затримку від 96 до 188 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00000936/0 від 04.02.2009 (арк.спр.9), яким нарахований штраф (20%) у сумі 9990,96 грн. за затримку від 35 до 81 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001036/0 від 04.02.2009 (арк.спр.10), яким нарахований штраф (10%) у сумі 755,10 грн. за затримку на 5 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001136/0 від 04.02.2009 (арк.спр.11), яким нарахований штраф (50%) у сумі 23013,14 грн. за затримку на 102 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001236/0 від 04.02.2009 (арк.спр.12), яким нарахований штраф (50%) у сумі 82578,88 грн. за затримку на 102 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001336/0 від 04.02.2009 (арк.спр.13), яким нарахований штраф (50%) у сумі 26623,48 грн. за затримку на 102 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001436/0 від 04.02.2009 (арк.спр.14), яким нарахований штраф (20%) у сумі 22382,16 грн. за затримку на 72 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001536/0 від 04.02.2009 (арк.спр.15), яким нарахований штраф (20%) у сумі 16527,25 грн. за затримку від 46 до 72 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001636/0 від 04.02.2009 (арк.спр.16), яким нарахований штраф (20%) у сумі 6006,80 грн. за затримку на 37 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001736/0 від 04.02.2009 (арк.спр.17), яким нарахований штраф (20%) у сумі 12203,84 грн. за затримку на 37 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001836/0 від 04.02.2009 (арк.спр.18), яким нарахований штраф (10%) у сумі 2161,71 грн. за затримку від 14 до 28 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, №00001936/0 від 04.02.2009 (арк.спр.19), яким нарахований штраф (10%) у сумі 7932,87 грн. за затримку від 11 до 14 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

26.01.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банків на перерахування належних до сплати податків та зборів та складено акт №46/36/14313240 (арк.спр.55-56), в якому встановлено несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за землю по податковій декларації за 2006 та 2007 роки.

За наслідками перевірки від 26.01.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00000636/0 від 04.02.2009 (арк.спр.20), яким позивачу нарахований штраф (20%) у сумі 69,48 грн. за затримку на 73 календарних дня від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Свої вимоги щодо скасування вказаних повідомлень-рішень позивач ґрунтує на тому, що фінансові санкції, які застосовані до нього оспорюваними повідомленнями-рішеннями є податковим зобовязанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому сума штрафу, яка включається в суму податкового боргу, теж повинна бути узгоджена, в звязку з чим відлік кількості днів затримки повинен починатись після сплину 10 календарних днів, що дається на оскарження (узгодження).

Судом вказане твердження позивача не береться до уваги, оскільки приписи Закону №2535-XII, зокрема, ст.1 та ст.17 передбачають, що податок - обовязковий платіж, який справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; земельний податок та орендна плата за землі державної та комунальної власності, визначені у податковій декларації на поточний рік є податковими зобовязаннями, на які розповсюджується дія Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №2181-III).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181-III податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку, в силу приписів пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III, зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

При прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідачем правомірно були застосовані штрафні санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III за порушення приписів п.5.3.1 ст.5 Закону №2181-III та ст.17 Закону №2535-ХІІ.

При цьому, слід зазначити, що встановлені відповідачем факти несвоєчасної сплати орендної плати позивачем у адміністративному позові не оспорені та не спростовані під час розгляду справи.

Відповідно до ст.15 Закону №2535-ХІІ власники землі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності на земельну ділянку. У разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що частина земельних ділянок, з яких сплачувалась орендна плата вже не належать позивачу, тому суд не вбачає будь-яких підстав для несплати орендної плати чи зменшення сум фінансових санкцій в звязку з можливою відсутністю у позивача деяких земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав можливість дізнатись про порушення свого права з дати отримання ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень, тобто з 04.02.2009, однак звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень лише 22.03.2010 (арк.спр.4), тобто після збігу річного строку для звернення до адміністративного суду.

Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідачем заявлено клопотання про пропущення позивачем строку (арк.спр.59).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають також з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 05 липня 2010 року.