Постанова № 10297923, 08.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2010 р. Справа № 2а - 7150/09/1470

м.Миколаїв

09:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі Богзі Н..А.,

за участю представників:

позивача: Ковширина М.М. дов. №11д від 01.04.2009 (у судовому засіданні 07.06.2010),

відповідача: Науменко А.С..дов. №4/9/10-011 від 11.01.2010 (у судовому засіданні 07.06.2010),

прокуратури: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Артіль-меблі", вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24,Миколаїв,54030 Прокуратура Миколаївської області, м.Миколаїв, вул..Спаська, 28,

проскасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2009 р. №0030282360/0 №0030272360/0, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0030282360/0 та №0030272360/0 від 23.10.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- описова частина акту перевірки не містить в собі посилання та /або розкриття змісту порушення п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»;

- відносно порушення пп.5.1.2 та абз.4 пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»позиція ДПІ не аргументована, оскільки твердження про відсутність документів, підтверджуючих факт реального здійснення угод, укладених між позивачем та ПП «ШЕВ»не відповідають дійсності. При перевірці відповідачу надавались договори купівлі-продажу з ТОВ «ШЕВ»на поставку плівки ПВХ, відповідні видаткові накладні, тобто первинні бухгалтерські документи періоду, що перевірявся, які є письмовим свідоцтвом, що фіксує та підтверджує господарську операцію. Розрахунку з ПП «ШЕВ»за отриманий товар здійснювались безготівковим шляхом, що підтверджено відповідними банківськими документами, які були предметом дослідження при перевірці. Таким чином, позивач вважає безпідставним донарахування йому рішенням №0030282360/0 від 23.10.2009 податку на прибуток у сумі 879643,0 грн., та, відповідно, нарахування штрафних санкцій у сумі 838970,0 грн. При перевірці відповідачу також надавались податкові накладні, які цілком відповідають вимогам законодавства, та підтверджують суми, віднесені позивачем до податкового кредиту. Тому податкове повідомлення-рішення №0030272360/0 від 23.10.2009, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 703715,0 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 351857,5 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.67-72), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.3.1 ст.3, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого йому були донараховані податкові зобовязання. Винесені відповідачем податкове повідомлення-рішення №0030282360/0 та №0030272360/0 від 23.10.2009 є цілком правомірними та законним, і підстави для їх скасування відсутні.

Прокуратурою підтримана позиція відповідача.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 08.06.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 23.09.2009 по 13.10.2009 ДПІ у Центральному районі, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Артіль-меблі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

За результатами перевірки ДПІ у Центральному районі складено акт №1355/23-600/31553690 від 16.10.2009 (а.с.11-54).

У пункті 1 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Артіль-меблі»п.п.3.1 ст.3, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 879643,0 грн., в тому числі по періодах:

- за 2006 рік (в т.ч. ІV квартал 2006 року) 81346,0 грн.;

- за І квартал 2007 року 249346,0 грн.;

- за І півріччя 2007 року 432442,0 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2007 року 183096,0 грн.;

- за 9 місяців 2007 року 698004,0 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2007 року 265562,0 грн.;

- за 2007 рік в сумі 798297,0 грн., в т.ч за ІV квартал 2007 року 100293,0 грн.

У розділі 3.1.1 акту перевірки «Валовий дохід»зазначено, що перевіркою не встановлено заниження валового доходу у період, що перевірявся. У розділі 3.1.3 акту «Амортизаційні відрахування» заниження або завищення амортизаційних відрахувань також не встановлено.

У розділ 3.1.2 акту перевірки «Валові витрати»податковою зазначено, що у період з 01.07.2006 по 30.06.2009 позивачем задекларовано валових витрат у сумі 15625775,0 грн. Перевіркою встановлено їх завищення у розмірі 3518574,0 грн., яке сталося внаслідок віднесення підприємством до валових, витрат з придбання товару (плівка ПВХ) у ПП «ШЕВ»в період з грудня 2006 року по листопад 2007 року, по договорах купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 та б/н від 01.01.2007.

У пункті 2 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Артіль-меблі»п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 703715,0 грн.

У розділі 3.2.1 акту перевірки «Податкові зобовязання»зазначено, що перевіркою не встановлено їх заниження.

У розділі 3.2.2 «Податковий кредит», за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 податковою встановлено завищення ТОВ «Артіль-меблі» податкового кредиту у сумі 703715,0 грн. та зазначено, що до перевірки відповідачу були надані податкові накладні на придбання плівки ПВХ, виписані ПП «ШЕВ»на користь ТОВ «Артіль-меблі»на загальну суму 4222287,8 грн. (в т.ч. ПДВ 703715,0 грн.) по договорах купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 та б/н від 01.01.2007. Оплата за отриманий товар здійснювалась у безготівковій формі. Позивачем, в порушення пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закон №168/97-ВР занижено податок на додану вартість на суму 703715,0 грн.

На підставі акту перевірки, 23.10.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0030282360/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток - 1718613,0 грн. (879643,0 грн. за основним платежем та 838970,0 грн. штрафних санкцій), та рішення №0030272360/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість 1055572,5 грн. (703715,0 грн. за основним платежем та 351857,5 грн. штрафних санкцій).

Не погодившись з винесеними ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування свого висновку про безпідставність віднесення ТОВ «Артіль-меблі»до валових витрат оплати з придбання товару (плівка ПВХ) у ПП «ШЕВ»в період з грудня 2006 року по листопад 2007 року, по договорах купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 та б/н від 01.01.2007 та завищення, у звязку з здійсненням вказаних операцій, податкового кредиту, відповідач посилається на те, що: позивачем не було надано документів (товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару, а також інші документи), що підтверджують факт перевезення плівки ПВХ, та по яких відбувався би рух товару від продавця (ПП «ШЕВ») до покупця (ТОВ «Артіль-меблі»); відповідно наданих документів перевіряючи не мали можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій; в період з 01.12.2006 по 17.05.2007 видаткові та податкові накладні щодо продажу позивачу плівки ПВХ підписані директором ПП «ШЕВ»ОСОБА_3, яка надала пояснення, що фінансово-господарською діяльністю не займалась, договору з ТОВ «Артіль-меблі»не підписувала, що підтверджується висновком судової експертизи, наданим УПМ ДПА у Миколаївській області.; в період з 24.05.2007 по 07.11.2007 видаткові та податкові накладні підписувались директором ПП «ШЕВ»ОСОБА_4; плівка ПВХ у це період поставлялась на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2007, який згідно висновку експертизи підписаний не ОСОБА_3; згідно інформації отриманої від УПМ ДПА у Миколаївській області листом від 29.09.2009, за юридичною адресою ПП «ШЕВ»відсутнє. Згідно податкової звітності у ПП «ШЕВ»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, тобто мають місце ознаки «фіктивності»ПП «ШЕВ».

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів визнання ПП «ШЕВ»у судовому порядку «фіктивним» підприємством, а також не дослідив при перевірці, та не доведено під час розгляду справи факт «безтоварності»договорів купівлі-продажу б/н від 01.12.2006 та б/н від 01.01.2007, укладених між ТОВ «Артіль-меблі»та ПП «ШЕВ».

Пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з приводу не підписання договорів купівлі-продажу з ТОВ «Артіль-меблі», видаткових та податкових накладних, самі по собі не можуть бути преюдиційним документом для визнання зазначених договорів недійсними або нечинними, а накладних такими, що не відповідають за своєю формою та змістом приписам чинного законодавства.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу плівки ПВХ дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату товару, аналітичною бухгалтерською довідкою по фізичному руху плівки в період з грудні 2006 року по листопад 2007 року, яка підтверджує перепродаж ТОВ «Артіль-меблі»тієї ж кількості плівки ПВХ, яка була ним отримана від постачальників, в тому числі і від ПП «ШЕВ»(а.с.107-129).

Викликані в якості свідків кладовщик ТОВ «Артіль-меблі»ОСОБА_5 та менеджер ОСОБА_6 зазначили, що фактів, коли б товар поставлявся без накладних або, навпаки, надавались накладні без поставки товару, місця не мали, лише у разі пересортиці могли бути відхилення; у 2006-2007 роках позивач мав взаємовідносини з ПП «ШЕВ», плівка ПВХ надходила разом з видатковими накладними, і свідками перевірялась його наявність, відповідність та кількість,. після чого товар приходувася; акти приймання продукції на підприємстві складаються лише у разі її невідповідності за кількістю та якістю, чого з поставленим від ПП «ШЕВ»товаром не мало місця. Менеджер ОСОБА_6 підтвердила той факт, що в подальшому, отримана від ПП «ШЕВ»продукція була перепродана іншим особам.

Відповідачем вказані свідчення не заперечені та не спростовані.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР, обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, на порушення якого вказує відповідач у акті, до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці тощо.

Відповідно до вимог п.п.5.3.9 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Позивачем при проведенні перевірки надавались відповідачу видаткові накладні на придбання плівки ПВХ на загальну суму 4222287,8 грн., виписані ПП «ШЕВ»на користь ТОВ «Артіль-меблі», що знайшло своє підтвердження у акті перевірки (а.с.20).

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання плівки, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна на поставку плівки ПВХ є єдиним первинним документом, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, та для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 3518574,0 грн. та виніс податкове повідомлення-рішення №0030282360/0 від 23.10.2009 незаконно та необґрунтовано.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у ТОВ «Артіль-меблі»податкових накладних на придбання плівки ПВХ, виписані ПП «ШЕВ»на загальну суму ПДВ - 703714,63 грн. (а.с.41).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки на момент видачі ПП «ШЕВ»податкових накладних, останнє перебувало на обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем сформовано податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові декларації.

За таких обставин суд вважає, що рішення субєкта владних повноважень №0030272360/0 від 23.10.2009 також є протиправним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0030282360/0 та №0030272360/0 від 23.10.2009 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Артіль-меблі» (вул.Чкалова, 20, м.Миколаїв, 54017) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 02 липня 2010 року.