Вирок № 102979147, 04.02.2022, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1413/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2022 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретар судового засідання Ройко Т.І.

прокурора Лозінського О.В.

представника потерпілого Добровольського Т.С.

цивільних позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_2

представника цивільних позивачів Стефановича Ю.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020140220000225 від 28.05.2020 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стрий, Львівського області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27.01.2020 Стрийський міськрайонним судом Львівської області за ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років розбавлення волі, звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України на один рік,-

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 28 травня 2020 близько 17.00 год.,керуючи автомобілем марки «Volkswagen LT 35» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Львів-Луцьк» в с. Ременів, Кам`янка-Бузького (Львівського) району Львівської області в напрямку м. Луцьк, грубо порушив вимоги пункту 1.10. Розділу 1 «Правил дорожнього руху України» затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, в частині визначення терміну «небезпека для руху» яким передбачено, що зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта,який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушуєт водія негайно зменшити швидкість або зупинитись, окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу назустріч загальному потоку, підпункту «б» пункту 2.3.Розділу 2 яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановою, відповідно реагувати на її зміну,стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу,технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та пункту 12.3 Розділу 12 яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників рухуобїзду перешкоди, допустив зіткнення з задньою частиною попутного автомобіля «Dacia Sandero»н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попередунього у попутньому напрямку по правій смузі та зупинився з ввімкненим лівим сигналом повороту для виконання маневру повороту ліворуч. Внаслідок вказаного удару, автомобіль марки Dacia Sandero»н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху та розвернувся передньою частиною в напрямку м.Львів,де в останній врізався автомобіль марки «Mercedes-Benz 711D « н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в напрямку м. Львів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Dacia Sandero» н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , 2012 р.н. отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лобної ділянки,закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки зі змішенням.Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров"я.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, вчинене особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначив, що 28.05.2020 приблизно о 17.00 год. він керував транспортним засобом марки «VolkswagenLT 35» д.н.з. НОМЕР_1 та їхав в сторону м.Луцьк, був неуважним до дорожньої обстановки,порушив Правила дорожнього Руху та здійснив зіткнення із автомобілем марки «DaciaSandero», який рухався попереду нього та змінював напрям руху з увімкненим лівим сигналом повороту. У салоні автомобіля «DaciaSandero» перебував малолітній потерпілий ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які отримали тілесні ушкодження. Він намагався відшкодувати шкоду потерпілим та відшкодував ОСОБА_2 8000 гривень,які перерахував на його рахунок. Вказав про те, що у скоєному розкаюється. Щодо цивільних позовів то такі визнав частково, зокрема позов поданий ОСОБА_4 визнав повністю, щодо матеріальної шкоди в сумі 10108,47 грн та частково щодо моральної шкоди в розмірі 100000 грн; позов ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди заперечив повністю; позов ОСОБА_5 визнав частково а саме в сумі 5242,89 грн. щодо моральної шкоди та заперечив щодо позову в частині моральної шкоди.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні цивільний позов підтримали повністю. Розповів про те, що його син ОСОБА_4 28.05.2020 в результаті дорожньо-транспортної пригоди яка відбулась з вини обвинуваченого отримав тілесні ушкодженя середньої тяжкості, а саме закрито черепно-мозкову травму, струс головного мозку а також перелом стегнової кістки зі зміщенням. Його син довго лікувався у лікарні та ще станом на сьогоднішній день отримує медичну допомогу. Після ДТП син боїться машин та отримав також і психологічну травму та після отриманих травм у ДТП 28.05.2020 син постійно потребує медичної допомоги та реабілітації.

Цивільний позивач ОСОБА_2 підтримав поданий цивільний позов та вказав про те, що з вини обвинуваченого 28.05.2020 відбулась ДТП він та члени його сім`ї отримали тілесні ушкодження та їм було завдано матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, ним подано позов щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Обвинувачений відшкодував йому кошти в сумі 8000 грн. Вказав про те, що 28.05.2020 він разом із сімєю їхали на стягкування дитячого дня народження та він перебував за кермомавтомобіля марки «DaciaSandero» та здійснював маневр повороту,однак обвинувачений порушивши правила дорожнього руху здійснив зіткнення із його автомобілем, зокрема врадив автомобіль у задню частину. Він отримав незначні ушкодження, його дружина та син також отримали тілесні ушкодження а також його племінник отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Просив задовольнити цивільний позов,так як через порушення правил дорожнього руху обвинуваченим йому завдано моральну шкоду.

Цивільний позивач ОСОБА_5 підтримала поданий цивільний позов та вказала про те, що з вини обвинуваченого 28.05.2020 відбулась ДТП він та члени його сім`ї отримали тілесні ушкодження та їм було завдано матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, нею подано позов щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 100000 грн. та 5242,89 грн. матеріальної шкоди. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження,а саме у неї була травма хребта та три місяці перебувала на лікуванні. Просила задовольнити цивільний позов, так як через порушення правил дорожнього руху обвинуваченим їй завдано матеріальну і моральну шкоду.

Оскільки обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, законний представник малолітнього потерпілого,цивільні позивачі також не оспорювали встановлені фактичні обставини, при яких скоєно злочин, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочину, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості (на момент вчинення), особу винного, який свою вину визнав повністю, частково відшкодував завдану шкоду та на суму 8000 грн., раніше судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному кабінетах не перебуває, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Причому, суд відхиляє покликання учасників процесу, в т.ч. прокурора про те, що обвинувачений щиро розкаявся.

Так, як вказав ВС у постанові від 27.04.2021 № 520/16394/16-к, той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.

З обставин справи видно, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому, проте його поведінка під час під час судового розгляду, вказує на відсутність у нього щирого жалю з приводу вчиненого, а саме обвинувачений не просив пробачення у потерпілих на протязі тривалого часу не намагався добровільно відшкодувати завдану шкоду та зокрема і сам обвинувачений в ході розгляду справи не зміг дати суду пояснення з приводу того у чому полягає його щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що він є особою, яка раніше була судима, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, є особою працездатного віку, однак офіційно не працевлаштований.

З урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України повинно бути у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_1 раніше був засуджений вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2020 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст.289, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст. 75 КК України йому було призначено іспитовий строк тривалістю 1 рік.

З обставин справи видно, що дане, нове, кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив після постановлення вироку Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 27.01.2020, а тому оскільки ОСОБА_1 якого було звільнено від відбуття покарання з випробуванням, вчинив злочин протягом іспитового строку, відповідно до вимог ст.. 71 КК України та з урахуванням правил складання покарань, визначених ст. 72 КК України,при призначенні покарання за сукупністю вироків до покарання призначеного за новим вироком, належить частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в розмірі 1634,50 грн, експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в розмірі 1634,50 грн, інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в розмірі 1634,50 грн, інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологіні дослідження» в розмірі 3269,00 грн, інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «дослідженні обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» в розмірі 1634,50 грн., підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Вирішуючи заявлені цивільні позови законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_4 та цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частинами 1,2,3 ст.22, ч.ч.1,2 ст.1166ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року за №3 встановлено, що вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище кримінального правопорушення, малолітньому ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження, в результаті лікування яких останній зазнав витрат на лікування. При цьому з цивільного позову поданого законним представником малолітнього потерпілого, сума витрат яку просить стягнути з обвинуваченого зазначена в розмірі 10108,47 грн. матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди. В ході розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 вказав про те, що згідний сплатити законному представнику малолітнього потерпілого 10 108,47 грн. витрат на лікування. Крім цього, законним представником до цивільного позову подано виписку із медичної карти з відповідними лікувальними та трудовими рекомендаціями та копії касових чеків на загальну суму в розмірі 10108,47 грн., що підтверджується касовими чеками, товарними чеками, квитанціями.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на придбання лікарських засобів, матеріалів медичного призначення та медичних послуг у розмірі 10108,47 грн. на користь ОСОБА_7 .

Крім цього, в ході розгляду справи судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище кримінального правопорушення, ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження, в результаті лікування яких остання зазнала витрат на лікування. При цьому з цивільного позову поданою нею, сума витрат яку просить стягнути з обвинуваченого зазначена в розмірі 5242,89 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди. В ході розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 вказав про те, що згідний сплатити витрати на лікування 5242,89 грн.. Крім цього, ОСОБА_5 до цивільного позову подано виписку із медичної карти з відповідними лікувальними та трудовими рекомендаціями та копії касових чеків на загальну суму в розмірі 5242,89 грн., що підтверджується касовими чеками, товарними чеками, квитанціями.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на придбання лікарських засобів, матеріалів медичного призначення та медичних послуг у розмірі 5242,89 грн. на користь ОСОБА_5 .

Частинами 1,2,3 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Абзацом 3 п.2, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №4, встановлено, що стосовно до ст.28 Кримінального процесуальногокодексу України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст.49 КПК), вправі пред`явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що завданням тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 було завдано моральну шкоду, яку необхідно відшкодувати за рахунок обвинуваченого. Однак, суд вважає, що визначений потерпілим розмір моральної шкоди, враховуючи особу та майновий стан обвинуваченого дещо завищений. Враховуються стан здоров`я малолітнього потерпілого , тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Крім цього, суд вважає, що завданням тілесних ушкоджень цивільному позивачу ОСОБА_5 було завдано моральну шкоду, яку необхідно відшкодувати за рахунок обвинуваченого. Однак, суд вважає, що визначений цивільним позивачем ОСОБА_5 розмір моральної шкоди, враховуючи особу та майновий стан обвинуваченого дещо завищений. Враховуються стан здоров`я ОСОБА_5 , тяжкість вимушених змін у її життєвих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Крім цього, суд вважає, що вчиненим кримінальним правопорушенням цивільному позивачу ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, яку необхідно відшкодувати за рахунок обвинуваченого. Однак, суд вважає, що визначений цивільним позивачем ОСОБА_2 розмір моральної шкоди, враховуючи особу та майновий стан обвинуваченого дещо завищений. Враховуються стан здоров`я ОСОБА_2 , тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ч. 9 ст.100 КПК України.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 01.06.2020, на автомобіль марки «Volkswagen LT 35»д.н.з. НОМЕР_1 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 01.06.2020, на автомобіль марки ««Dacia Sandero» н.з. НОМЕР_2 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 01.06.2020, на автомобіль марки «Mercedes-Benz 711D « н.з. НОМЕР_3 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки .

На підставі ст. ст. 71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2020 і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1(один) місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки без конфіскації майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання вироку.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в розмірі 1634,50 грн, експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в розмірі 1634,50 грн, інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» в розмірі 1634,50 грн, інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» в розмірі 3269,00 грн, інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «дослідженні обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» в розмірі 1634,50 грн а всього в розмірі 9807 (девять тисяч вісімсот сім гривень)

Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 10108,47 (десять тисяч сто вісім гривень сорок сім копійок) матеріальної шкоди та 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 5242,89 (п`ять тисяч двісті сорок дві гривні вісімдесять девять копійок) матеріальної шкоди та 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 01.06.2020, на автомобіль марки «Volkswagen LT 35» д.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 01.06.2020, на автомобіль марки ««Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_2 - скасувати.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 01.06.2020, на автомобіль марки «Mercedes-Benz 711D" д. н.з. НОМЕР_3 - скасувати.

Речові докази: - автомобіль «Volkswagen LT 35»д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на території стоянк ТзОВ «БК Трембіта» - повернути власнику.

- автомобіль «««Dacia Sandero» н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на території стоянки ТзОВ «БК Трембіта» - повернути ОСОБА_2

автомобіль «Mercedes-Benz 711D"д. н.з. НОМЕР_3 , який знаходиться на території стоянки ТзОВ «БК Трембіта» - повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Кам`янка -Бузький районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 04.02.2022.

Суддя Костюк У.І.